27 червня 2019 • № 26 (1562)
Rss  

Чи любимо ми Полтаву так, як любили її вони?. .

З історії Петровського Полтавського кадетського корпусу

Коли 95 років тому, у 1917-му, життя в країні полетіло шкереберть, багато хто сподівався, що хаос – ненадовго, що все повернеться у старе русло. Та вихор революції й громадянської війни тільки починав свій кривавий танок…

У той період останній директор Петровського кадетського корпусу генерал-майор М.М.Клінгенберг став свідком дванадцятиразової зміни влади в Полтаві, вказують А.Г.Бардачов, В.В.Цибулькін, Л.Н.Рожен у книзі «Кадетські корпуси ХІХ – поч. ХХ ст.ст.: український вимір», виданій нинішнього року Фондом ветеранів зовнішньої розвідки. З приходом більшовиків корпус тулився у підсобному приміщенні Інституту благородних дівчат, будівлю ж корпусу на Круглій площі зайняв «гегемон». 19 жовтня 1919 року в товарних вагонах Петровський Полтавський кадетський корпус назавжди від'їжджав із Полтави...

Перегорнута сторінка історії… Та чи маємо право її вирвати й забути?

«Час мого перебування в Пол­тавському корпусі залишиться назавжди дорогоцінним…». Так писав у 1856 році генерал-лейтенант Єгор Петрович Врангель, другий директор Петровського Полтавського кадетського корпусу, отримавши інше призначення і прощаючись із Полтавою. До кінця свого життя він цікавився навчальним закладом, полтавців завжди вважав своїми рідними і не носив ніколи іншого мундира, окрім присвоєного Полтавському корпусу, у якому, згідно з його бажанням, і був похований.

Така його щирість і відданість – не просто зворушливий епізод із життя однієї людини. Такі ж почуття напов­нюють спогади більшості педагогів, офіцерів-вихователів і кадетів навчального закладу, що дійшли до нас із минулого «на вічну пам'ять», зокрема в «Історичному нарисі Петровського Полтавського кадетського корпусу» Івана Павловського.

Близько двох століть тому Петровський кадетський корпус став першим кадетським корпусом на теренах нинішньої України. Дворянство чотирьох губерній – Полтавської і приписаних до неї Харківської, Чернігівської і Єкатеринославської – упродовж тривалого часу збирало кошти на його спорудження. Частково фінансування забезпечила державна казна. Засновано кадетський корпус було для навчання дітей небагатих дворян Найвищим рескриптом Государя Імператора Миколи Павловича, під час правління якого системі освіти, особливо військової, приділялася значна увага. До речі, роль російського самодержця в долі корпуса не обмежилася лише указом.

Спочатку планувалося звести головний корпус навчального закладу на Сінній площі. На місці ж нинішньої головної будівлі, на Круглій площі, у той час стояв невеликий яскраво розфарбований будиночок. Під час одного з відвідувань Полтави цар звернув на нього увагу, назвавши «будиночком із декорацією», і вказав саме це місце для спорудження кадетського корпусу. Він же визначив і його назву – Петровсько-Полтавський – «щоб цей корисний заклад слугував пам'ятником відомої перемоги, отриманої під Полтавою Петром І», аби молоді дворяни, що виховуватимуться в цьому званні, «прагнули й самі зробитися синами Вітчизни й гідними слугами Престолу».

Відкрито було кадетський корпус у 1840 році. Опікувані викладачами й офіцерами-вихователями хлопчики тут виростали в добре освічених і вихованих юнаків. Залишилися свідчення, що за рівнем знань по­лтавські кадети були одними з кращих серед вихованців кадетських корпусів імперії. Водночас їм прищеплювалися поняття честі воїна й християнина. У 1872 році генерал-ад'ютант П.С.Ванновський зазначав, що тут «в основу системи покладено: піклуватися про розвиток у дітей моральних властивостей, що мають загальнолюдське значення, а потім уже – про укорінення в них звичок і спрямування характеру в бік майбутньої військової спеціальності, поняття про честь, товариство, обов'язок і про ставлення до порядків і властей, установлене законом». Через сім років генерал-лейтенант Каховський, відвідавши заклад (який у період з 1865-го по 1882 рік реформовано у військову гімназію, потім знов у кадетський корпус), був вражений доброзичливістю, бадьорістю, щирістю у стосунках полтавських вихованців. «Я вважаю, – писав він у звіті, – що своїм виховательським устроєм полтавська гімназія не поступається кращим закладам Західної Європи».

Упродовж вісімдесяти років існування кадетського корпусу високої думки про нього були навіть імператори, особисто знайомлячись із системою освіти й виховання, перевіряючи підготовку кадетів, стан їхнього здоров'я, моральну атмосферу навчального закладу (у його стінах кадети удостоїлися неодноразово бачити Миколу I, Олександра II, Миколу ІІ).

Понад 330 випускників Петровського Полтавського кадетського корпусу дослужилися до звання генерала, більше 200 стали Георгіївськими кавалерами, наводить дані полтавський краєзнавець, автор сайту «Історія Полтави», дослідник історії Петровського Полтавського кадетського корпусу Борис Тристанов, наголошуючи на гідному вихованні полтавських кадетів і значенні цього навчального закладу у вітчизняній історії. Чимало його вихованців, відзначали сучасники, «із честю займали і займають своє місце в армії та на інших державних і громадських посадах. Багато з них пожертвували своїм життям… за Государя і Вітчизну». Прикметно, що не тільки військовими славиться Полтавський кадетський корпус. Його випускниками були, до слова, святитель Іоанн Шанхайський, композитор Микола Казанлі, художник Микола Ярошенко.
Добре, що безпам'ятство народу залишається в минулому. Здебільшого вже відновлено списки полтавських кадетів, виринають із небуття навіть їхні обличчя на «карточках»… Але гине їхнє колишнє «гніздо» – головний корпус колишнього навчального закладу – пам'ятник архітектури національного значення в ансамблі Круглої площі нашого міста.

Нагадаємо, що з 1992 року, після закриття Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища, яке існувало в стінах колишнього кадетського корпусу в радянський час, будівля експлуатувалася лише частково. У 2003 році її передали в комунальну власність Полтави, наступного року включили до списку об'єктів на приватизацію, а напередодні 2005-го продали. І вже у 2006 році почався затяжний судовий процес щодо повернення будівлі в комунальну власність…

Усі ці роки споруда гинула буквально на очах – як зовні, так і зсередини. «Більш жахливого стану пам'ятки архітектури мені бачити не доводилося», – зізнався Володимир Цибулькін, кандидат філологічних наук, ветеран зовнішньої розвідки на засіданні Слов'янського клубу в По­лтаві. Це «дикунство», до речі, і стало причиною звернення його торік до теми історії кадетських корпусів в Україні, щоб привернути увагу громадськості до цих навчальних закладів і їхнього значення. За словами дослідника, із шести кадетських корпусів, що діяли в Україні, будівлі п'яти експлуатуються й утримуються в хорошому стані. Гине лише полтавська...

Поки ще вражає грандіозність і краса корпусу, виражена поєднанням ампіру й пізнього класицизму, – так стиль будівлі визначають архітектори (нещодавно спочилий Валерій Трегубов, Георгій Негай). Досі збереглися дрібні промальовані орнаментальні композиції на чавунних круглих кронштейнах на головному фасаді, надвіконні сандрики... Але зяють порожнечею віконні очниці. Перекриття в центральній частині, де колись був храм святого Сампсона Странноприїмця, зруйновано після пожежі. Обсипається вже не тільки штукатурка фасаду, але й червона цегла. Дощ, як сльози, омиває ці рани, що кровоточать, проникаючи все глибше в серце корпусу. Його старовинною кахельною плиткою давно не ступають ні кадети, ні курсанти, не готуються присягати на вірність Вітчизні ні панове, ні товариші офіцери, лише вітер рветься в лункому порожньому просторі...

Вони, безумовно, любили свою Вітчизну, любили Полтаву – ті, хто жертвував кошти на влаштування кадетського корпусу, хто будував його на віки, хто з любов'ю викладав, учив і вчився… Вони залишили по собі архітектурну перлину і добру пам'ять.

Олена Сербіна

«Полтавський вісник» звертається до всіх небайдужих людей з проханням надсилати на адресу газети свої пропозиції щодо використання будівлі корпусу, які редакція переадресує міській владі.
Павєл Москалюк, 22.10.2012, 16:161542
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень