19 січня 2019 • № 3 (1539)
Rss  

Полтавські нащадки Прометея

Колектив шоу-проекту «Polaris» на одному з виступів.
Мабуть, у кожного в пам'яті лишилися ще дитячі спогади про знайомство з вогнем: для когось це були необережні ігри, які закінчувались опіками і сльозами, а когось вогонь приворожив на все життя: із ним вони створюють "полум'яні" хореографічні й навіть театралізовані постановки, а себе називають «фаєрщиками».

Упрофесійному плані фаєрщики найближчі до циркових артистів, хоча у діяльності й мають певні відмінності.

Мистецтво це дуже давнє, і початок свій бере з узбережжя Тихого океану, з культури племен маорі: там вогняні «шоу» влаштовували, щоб розвивати силу та спритність. Перейняли те й поширили вогняні вистави, швидше за все, артисти бродячих австралійських цирків, а в 1960-1970-х роках подібні вистави з'явились і в Західній Європі та Америці. Мистецтво фаєр-шоу відразу ж зацікавило молодь, і в середині ХХ століття його підхопили хіпі. Відтоді тенденція продовжилася – фаєр-шоу і сьогодні справа, в основному, молодих, хоча є серед таких артистів і «старожили».

Для полтавців шоу з вогнем досі не втратили ореолу екзотики: побачити їх можна не так часто, хоча людей, які приборкують вогонь, у нас чимало. Про те, як розвивається це мистецтво у Полтаві, чи важко стати професіоналом та як люди сприймають вогняні дійства, ми дізнавалися в учасників шоу-проекту «Polaris».

Як вогонь «прийшов» у Полтаву

У нашому місті поларісівці – одна з найстарших і водночас найбільших команд, хоча є й інші, наприклад «Burnout-art» і «Les Roisdu monde». За найпопулярнішою версією, вся історія полтавського «фаєру» почалася із кохання учасника київської групи «КОТ» («Киевский огненный театр») до полтавки. Їх стосунки, на жаль, припинились, а от незвичайне для нашого міста мистецтво продовжило жити й розвиватися.

А от історія «Поларісу» почалася з історичного фехтування, хоча й до цього дійшло не відразу:
– Уперше людей, які виступали з вогнем, побачив років вісім тому, – розповідає засновник шоу-проекту «Polaris» Андрій Андрущенко. – Тоді цьому особливої уваги не приділив, просто сподобалося спостерігати.

Пізніше Андрій почав займатися бойовим історичним фехтуванням і лицарськими боями. Щоб відповідати середньовічному антуражу, на тематичних фестивалях та іграх використовували свічки і факели-смолоскипи. З них, за його словами, усе й почалося:
– Раніше був вид поєдинку – зі шпагою та смолоскипом, який теж можна було використовувати в бою. Після участі в таких боях я й зацікавився роботою з вогнем: заліз в інтернет, а там...

За два місяці з лишком студіювання спеціалізованих форумів і сайтів з'явилися перші результати. Тоді ж знайшлися й однодумці: зовсім новачки і люди із досвідом. А два роки тому було створено «Polaris» – там зібралися неординарні люди з кількох команд. Тоді ж постало питання про назву проекту: вона мала бути лаконічною, красномовною та навіть дещо агресивною, як і сам вогонь. Вигадували її довго, всім колективом, але в результаті джерелом натхнення став науковий журнал, в якому знайшлася стаття про Полярну зорю, вона і дала назву команді.

Як училися…

На початку виступів молодим фаєрщикам доводилося долати чимало проблем – інформації про вогняне мистецтво було обмаль. Із ситуації виходили різними способами: навчали одне одного тих елементів, які вже вдалось опанувати, піддивлялись у друзів, деякі речі «додумували» самі. А потім в інтернеті почало з'являтися дедалі більше навчальних матеріалів, оглядів технік, порад щодо інвентарю:
– Зараз технічний бік справи став набагато простішим: учись, якщо хочеш, – інформації повно. Є і форум, де спілкуються фаєрщики, – то взагалі інформаційний скарб, – розповідає Аліна Смутко, учасниця шоу-проекту «Polaris».

…І навчають

Для тих же, хто побоюється самостійно опановувати палаючий інвентар, учасники «Поларісу» відкрили школу. Для вступу жодних особливих умінь не вимагають, хоча сценічна практика та вміння танцювати тут у пошані. Викладацький склад підбирали демократично: хто в чому майстер, той того і навчає:
– Школу організували насамперед для людей, – ділиться подробицями Аліна, – але є користь і для нас самих: можливо, сьогоднішні аматори стануть професіоналами першого рангу, тоді можна буде «замахнутися» на серйозні фестивалі... Та й для артистів викладацька діяльність корисна: у процесі навчання переосмислюється багато речей.

Як виступають…

На своїх виступах фаєрщики демонструють різні напрями мистецтва: хтось намагається перетворити свої виступи на спектаклі – їх називають «театрами вогню», а декому ближче балетне спрямування. Щоправда, рамки у цій справі кожен установлює для себе сам:
– Чимало наших колег називає свої колективи «театрами вогню», – розповідає Андрій, – але, на жаль, ні театру, а часто й навіть нормального вогню там немає. Театр – це дуже серйозно і дуже важко. Навіть сьогодні я не вважаю, що колектив має достатньо високий рівень, щоб називатися театром. Окрім власне вогняного, ми займаємося світловим шоу, акробатичними трюками, пантомімою; серед нас є контактні та класичні жонглери, і майже всі в команді – «ходулісти», тобто виступаємо на ходулях. Тому й називаємо себе шоу-проектом – цей термін ширший.

…та як їх сприймають

Про другий бік шоу – культуру сприйняття дійства публікою – фаєрщики часто розповідають дещо розчаровано: на жаль, не всі готові адекватно сприймати це мистецтво:
– Що таке фаєр-шоу, здається, знає вже кожен, але більшість сприймає його дуже однобоко: людям потрібні видовища, – розповідає Аліна. – Коли ж артисти починають відходити від стандартів і показувати сюжетні речі – публіка «капризує» і не розуміє. От і лишаємося часто на рівні «Ого, дивись, як вогнями вимахують!»...

Із чим виходять на сцену

Спорядження у фаєрщиків доволі різноманітне: серед основного інвентарю є пої – парні кулі на ланцюжку або мотузці, які артист крутить у різних напрямках, стаф – палиця, схожа на посох, котра палає з обох кінців, металеві віяла з вогнями на кінцях (слово «дабл-стаф», у свою чергу, позначає дві такі палиці). До особливостей інструментів тут ставляться серйозно – одні «динамічніші» і краще підходять для швидких, рухливих постановок, інші ж краще підкреслюють грацію і плавність рухів артиста.

Велика частина приладдя полтавських фаєрщиків саморобна – у декого виготовлений власноруч інструмент викликає більше довіри, та й ремонтувати куплені в спеціальних магазинах речі буває недешево. Хоча є такі, хто обирає альтернативний варіант: замовляють необхідне у столичних циркових магазинах або у досвідчених українських майстрів.

Як живеться «вогняним» екстремалам

Захоплення незвичним поєднанням акробатики, танців і вогню очевидці відносять до екстремального і, варто сказати, недарма: навіть у простих виступах артистам доводиться мати справу із пальним, яке спричиняє кіптяву та має характерний запах, а ще й може завдати опіків. Тому ставлення оточуючих подеколи буває неоднозначним:
– Сварки з приводу мого хобі виникають досить часто, – ділиться Аліна. – Із батьками через «пахощі» від реквізиту в кімнаті, із хлопцем (він поділяє моє захоплення) – через творчі непорозуміння. Хоча найбільше доводиться страждати у громадському транспорті – коли всім так і хочеться наступити на мій реквізит або штурхнути його.

Фізичні ж наслідки, на щастя, виникають не часто: на виступах і тренуваннях техніка безпеки сувора, головні вимоги – зібране волосся, жодного синтетичного одягу, а головне, ніякого вогню без необхідності. Його запалюють тільки на генеральних репетиціях.

Про що мріють

Сьогодні учасники «Поларісу» вже досягли перших серйозних успіхів у своїй справі, хоча самі до них ставляться критично – кажуть, що простору для самовдосконалення ще багато. Виступала команда і на Дні міста, і на перших дзвониках у Полтаві та області, розважала жителів Пирятина та Олевська (Житомирська область) тощо. Також поларісівці поставили кілька великих програм, серед них – «Іспанія» та «Китайська легенда», якими пишаються найбільше.

Чітких планів на майбутнє полтавські фаєрщики не мають, головне, кажуть, удосконалювати своє вміння, а там уже й успіх прийде. Тим же, хто хоче приєднатися до такого хобі, ба навіть способу життя, радять перш за все не починати з палаючого інвентарю: це небезпечно не лише для початкуючого артиста, а й для тих, хто його оточує.
Сергій Лещенко, 31.10.2012, 11:141746
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
<грудень