18 грудня 2017 • № 49 (1482)
Rss  

Вегетаріанство — проти «мирного атома»


Начебто й не на часі розмірковувати сьогодні про вегетаріанство і стан здоров'я дуже невеличкої верстви населення, коли переважна частина українців з тривогою слухає новини: чи не подорожчають (і в разі чого наскільки) хліб, м'ясо, молоко, яйця тощо? А тут ще й по телебаченню, як на зло, що не канал – то «продуктова» реклама: або їдять різні делікатеси, або цідять із заморських баночок пиво чи ковтають гранчаками горілку під висококалорійну «закусь»… Або навіть щось смачне куховарять у різних телешоу, що, здається, аж запах смаженини-копченини розлітається по українських хатах.. І як тут не засумувати бідному українцеві з цієї харчової вакханалії на тлі глобальної кризи? А тут – про якихось там вегетаріанців, що із жиру бісяться, бачте, тільки траву їдять і помруть здоровенькими у віці під сто років! Чи й не досягнення! Що ж до ста років, то це вони даремно – хай зазирнуть у календар майя, чи ж варто так напружуватися напередодні Армагедону?

На тлі цих веселеньких розмірковувань мені чомусь згадалася не дуже весела картина з радянського минулого.

…1986-й. Страшний чорнобильський рік! До столиці прямує зловісно напівпорожній дизель-поїзд Полтава – Київ, а в ньому ми – купка студентів-відчайдухів (що то – молодість!) їдемо на свою останню сесію захищати дипломи. А щоб «захищатися» від радіації,… наминаємо яблука, кислу капусту, горіхи, родзинки… Чи ж не безглуздо з огляду на найнеймовірніші чутки про ситуацію в Києві?

Начитавшись модних на той час американських натуропатів Шелтона і Брегга, відомого радянського вченого Юрія Ніколаєва з його методами лікувального голодування й натурального харчування, а також київського натуропата й пропагандиста здорового способу життя Олександра Чупруна, ми запаслися «живим харчем» і їхали назустріч невідомому – будь що буде, і Бог нам у поміч!

Під час лекцій «експеримент» над власними організмами продовжили: бігали напередодні на столичний Бесарабський ринок неподалік університету за тією ж квашеною капустою, яблуками, горіхами (дарма що вони аж «світилися» від радіації!), а після лекцій чітко дотримувалися лікувального рецепту нашого шанованого сивочолого професора, котрий, заходячи за кафедру, щоразу запитував, чи встигли ми запастися рятівним, на його думку, «кагорчиком», що продавався тоді у переході на площі Льва Толстого. Професор був упевнений, що напій «полегшує» боротьбу з радіацією.

Так ми і провели цілий «чорнобильський» студентський місяць. Захистилися – невідомо, наскільки від радіації, а от від хвилювання щодо захисту дипломів – точно.

Але з того весело-сумного епізоду нашої студентської молодості таки винесли важливий висновок: вегетаріанство – велика сила. Бо було з чим порівняти: ті наші товариші-студенти, які харчувалися як треба – перше, друге, третє і «компот», – після такої трапези буквально лежали на партах. Ми ж почувалися досить-таки бадьоро.

Тож нині, коли чую, що ціни підростуть, я напружуюся: чи не подорожчає улюблена капуста, за яку так агітував колись один із керівників держави? Бо це й справді джерело народного здоров'я.
Світлана Тренич, 09.11.2012, 13:50585
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<листопад