27 червня 2019 • № 26 (1562)
Rss  

На місці «Божого дому» тепер студентський сквер

Чи є в Полтаві місце, яке об'єднує студентів місцевих вишів? Якщо брати будівлі, то таку складно назвати, а от скверик є. Розташований він на перехресті вулиць Фрунзе та Монастирської з тильної сторони Полтавської міської ради й називається в народі студентським. І невипадково, адже тут збирається багато молоді, що навчається в різних вишах обласного центру.

– Аби заохотити студентів відвідувати цей мальовничий скверик, зустрічатися тут із друзями чи готуватися до іспитів, працівники міськвиконкому вирішили встановити атрибути студентського життя, – розповіла директор Полтавського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Ольга Буднікова. – Книжка – це джерело, з якого студенти черпають знання, а перед іспитами підкладають її під подушку, тому символічно було зробити лавочки, які опираються на книжки. Коли у 2009 році ми збиралися встановлювати лави, були пропозиції викарбувати назви на металевих «підручниках», але, коли почали виникати суперечки, вирішили не сварити «технарів» з «гуманітаріями» і не писати там нічого.

З плином часу і розвитком інформаційного поля студенти почали отримувати знання не тільки з друкованого слова, а й з інтернету. Тож виникла потреба пристосовувати студентський сквер до новітніх технологій. У 2011 році тут до Дня міста створили вільну Wi-Fi зону. Нагадаю, що раніше, у 2002 році, у цьому місці збудували фонтан. А чи знають студенти, що на місці скверу раніше була Петропавлівська кірха?

Кірха (у перекладі з грецької – «Божий дім») – це храмова споруда у християнстві. У 1868 році на одному із зібрань лютеран Полтави було вирішено почати будівництво нового мурованого храму. Для спорудження кірхи, за клопотанням губернатора Полтави М.О.Мартинова, міська дума подарувала лютеранській парафії трикутну ділянку землі в центрі міста, позаду будинку присутствених місць (нині приміщення міськвиконкому), на розі вулиць Кобеляцької (нині – Фрунзе) та Монастирської. Архітектор Б. Г. Михайловський розробив проект кірхи та кошторис на її спорудження, але саме в той час розпочалося будівництво Харківсько-Миколаївської залізниці, суттєво подорожчали будівельні матеріали та робоча сила, тому початок спорудження нового храму довелося на певний час відкласти. Тодішній губернський архітектор С. Г. Григораш, ґрунтуючись на першому проекті лютеранської кірхи Б. Г. Михайловського, переробив його у бік здешевлення та взяв на себе керівництво спорудженням нового храму.

12 липня 1877 року відбулись урочисті закладини нової Петропавлівської кірхи (до цього в Полтаві була дерев'яна кірха на вулиці Фабрикантській). Будувалася церква довго – чотири роки (на заваді стала російсько-турецька війна), але якісно й у повній відповідності до проекту. Її урочисте освячення відбулося 1 листопада 1881 року.
Фото початку ХХ століття: на місці студентського скверу до 1933 року була Петропавлівська кірха.
Кірху Петра і Павла було споруджено в готичному стилі, прямокутною в плані. Розміри внутрішнього об'єму становили: довжина – 19,2 м, ширина – 12 м та висота – 10,7 м. Над вхідною групою було влаштовано дзвіницю, яку вінчав стрункий готичний шпиль із хрестом. На дзвіниці встановили дзвін вагою близько 560 кг. На другому рівні над вхідною групою розмістили невеликий орган, привезений з Німеччини, і богослужіння відбувалися в супроводі величної органної музики.

Від освячення Петропавлівська кірха відразу стала не тільки місцем молитовних зібрань лютеран обласного центру, але й виразним архітектурним акцентом центру Полтави.

Першим проповідником у новій кірсі став пастор Адам Штраус, який з 1877 року служив і в старому храмі. А до нього, після Генріха Дікгофа, пастором полтавської лютеранської кірхи був Вільгельм Францович Ремі. З початку XX сторіччя і до революції 1917 року, до встановлення радянської влади, полтавським лютеранським пастором був Гуго Юлійович Штамм.

Кірха Петра і Павла в Полтаві діяла до початку 30-х років минулого століття. Вона була місцем богослужінь та зібрань полтавських німців лютеранського віросповідання, значним духовним та культурним осередком нащадків колоністів, а крім того, ефектною і виразною окрасою центру Полтави.

На жаль, за радянської доби Петропавлівську кірху спіткала така ж трагічна доля, як і переважну більшість церковних споруд незалежно від їхньої конфесійної приналежності. Невдовзі, після жовтня 1917 року, у країні розпочалися масові репресії та фізичне знищення священнослужителів, закриття й руйнування храмів, що було страшним проявом войовничого невігластва та звірячого безбожництва радянської влади. Кірха стала однією з перших церковних споруд міста, яку було закрито. Це сталося в 1932 році й було страшним ударом по релігійних почуттях полтавських німців. А 1933 року підірвали й саму споруду! Залишки того, що донедавна було храмом, зрівняли із землею, а на тому місці й на колишньому церковному подвір'ї посадили невеликий сквер.
Володимир Сулименко, 15.11.2012, 13:141073
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень