18 грудня 2017 • № 49 (1482)
Rss  

Вони «роблять погоду» на Полтавщині

«Буває год, що на день сім погод», – свідчить народна мудрість. Із часів, коли цю приказку тільки склали, люди багато чого навчились у прогнозуванні погоди, але її примхи досі час від часу стають сюрпризами. Щоб дізнатись, як складають прогнози, і ближче побачити «погодну кухню» Полтавщини, журналісти «ПВ» заглибились у метеотематику.

Метеослужба «починається» у полі

Комусь таке твердження здалося б дивним, але саме у полі, а якщо точніше, то на відомому майже всім полтавцям Дослідному полі розташована єдина в місті метеорологічна станція. Її ще здалеку можна безпомилково відрізнити за високими щоглами флюгерів і сітчастим парканом, за яким стоїть ціла армада приладів. Уведені в роботу ще за Радянського Союзу, вони на своєму віку «бачили» не одну тисячу дощів і морозів. Хоча за погодою в Полтаві почали спостерігати значно раніше…

 Ольга Штитьова, завідуюча сектором метеоспостережень, перевіряє показники.
Історія полтавської метеослужби багата на події: перші спостереження ще 1824 року почав проводити вчитель повітового училища Зозулін, а з 1848-го їх продовжив учитель гімназії Гаєвський. Сучасний період метеостанції починається із заснування сільськогосподарського товариства 1865 року: тоді була заснована дослідна сільськогосподарська станція (у народі – «Дослідне поле»). Уже із 1886-го стала до ладу метеорологічна станція, яка працює й досі. З того часу і до сьогодні зібрані тут дані допомагали аграріям, інженерам, працівникам аеропорту і жителям міста й області.

Робота за Гринвічем

Робочий день, а вірніше добу, позаяк заміри проводять і вночі, працівники метеостанції відміряють за гринвіцьким часом: кожні три години дані про погоду оновлюють і відправляють до Києва, а чотири рази на добу пересилають до Всесвітньої погодної мережі.
Але перш ніж різноманітні погодні показники стануть кількома рядками цифр та умовних скорочень і потраплять до синоптиків, їх іще потрібно зібрати із приладів.

Під час збору показників працівник служби записує чимало параметрів; одне лише вимірювання температури для непосвяченого може здатися справжньою наукою. Наприклад, на рівні ґрунту це роблять три термометри: один показує актуальну температуру, два інших – найбільшу й найменшу температури. Щоб поновити інформацію, їх, як і «людський» термометр, струшують. Глибше, від 5 см до 2 метрів, «працюють» інші термометри – їхні дані необхідні для сільського господарства. У схожих на великі шпаківні будках (їх називають психрометричними) також розміщені інші термометри та гігрометри, які вимірюють відносну вологість.

Окрім звичних для подібних станцій вимірів займаються тут і актинометрією, тобто вимірюванням сонячної радіації.

Є на станції і «флагмани», принаймні за розміром: анеморумбометри і флюгери, які показують напрямок і швидкість вітру .
Коли дані вже зібрано та відправлено, настає час для роботи синоптиків: за картами й математичними моделями вони складають прогноз погоди. Щоб передбачити погоду в кожній окремій країні, необхідна інформація Всесвітньої метеорологічної організації, адже всі погодні явища пов'язані між собою: циклони та антициклони не зважають на кордони, встановлені людьми. Вже в міру наближення до якоїсь певної території до роботи підключаються спеціалісти спочатку на рівні країни, а потім і місцевого рівня, оскільки важливі особливості території вони знають краще.

Глобальне потепління ще під питанням, а от на Полтавщині точно потеплішало

Про те, що погодні умови у світі, і зокрема на Полтавщині, змінюються, знає кожен, але дані, зібрані більш ніж за 100 років, дають змогу краще побачити, в який бік відбувалися зміни. Провідний синоптик Полтавського центру гідрометеорології Олена Панченко пояснила, що середньорічна температура повітря за час досліджень має тенденцію до збільшення:

– Коли ми говоримо про глобальні кліматичні зміни, то маємо на увазі періоди часу, значно більші за 20–30 років. Для того, щоб робити однозначні висновки про глобальне потепління, необхідно мати величезний обсяг даних, наприклад за 1000 років, але на всій Землі навряд чи знайдуться станції, набагато старіші за 200 років.

Сьогодні в наукових колах, продовжує синоптик, перемогла версія англійських науковців про глобальне потепління, але в неї є й конкуренти. Наприклад, у російських науковців існує протилежна теорія, за якою потепління останніх десятиріч не є глобальним: по-перше, старі дані, які беруть для прикладу, могли фіксуватися зовсім не тим обладнанням, як сьогодні, по-друге, з 2015 року ми можемо ввійти у період поступового похолодання. Також потепління останніх років пов'язують і з циклічною активністю Сонця: цей і наступний роки в цьому плані будуть «ударниками».

Щодо Полтавщини, то на графіку середньорічних температур із початку 1832 року значення змінюються плавно: без ривків і провалів. Та, починаючи з 1950 року, почалося поступове, але постійне підвищення температури повітря. Якщо ж звернути увагу на роки, починаючи із 2007-го, ми вже впевнено переступили позначку дев'ять градусів тепла для середньорічної температури: 2007 р. – 9,9, 2008 – 9,3, 2009 – 9,2, 2010 – 9,6, 2011 – 8,4, 2012 – близько 9 градусів.

Для кого складають сезонні прогнози?

Незмінно популярними темами для обговорень серед людей є прогнози на сезон: яким буде літо 2013-го? Або: коли від зими варто чекати снігу? Самі метеорологи до таких довгострокових прогнозів ставляться неоднозначно й закликають людей не дуже на них покладатися:

– Більш-менш точними є хіба що середньострокові прогнози погоди, тобто ті, що охоплюють один-два тижні, – ділиться Олена Панченко. – А ті, в яких мову ведуть про більші терміни, є, швидше за все, порівнянням майбутнього місяця із кліматичною нормою. Для прикладу, прогноз про середню температуру якогось місяця може справдитися по-своєму: одна половина може бути аномально спекотною, друга – холодною. От і вийде, що в середньому він був цілком нормальним.

Створюють такі довготривалі прогнози для служб, яким важливо хоч приблизно орієнтуватися в умовах, котрі їх чекають. Один із таких прикладів – «тепловики»: за цими даними вони орієнтуються в необхідній кількості енергоносіїв та інтенсивності опалювання. Звісно, дані – не секретні, але планувати залежні від погоди справи наперед синоптики не рекомендують.

Народні прикмети у гідрометцентрі також радять сприймати скоріше як фольклор: хоча багато з них складалися протягом багатьох поколінь, усе ж мають спільну ваду. По-перше, вони не оновлюються, тому можуть підтверджувати лише найсуттєвіші моменти клімату. По-друге, багато таких спостережень перейшли з областей з іншим кліматом. А от тваринам синоптики довіряють дещо більше:

– Перед проходженням атмосферного фронту тварин найчастіше хилить до сну, – розповідає Олена Панченко. – Також можна покладатися на ластівок: перед дощем вони літають низько: більша вологість притискає ближче до землі їхній корм – різноманітну літаючу комашню.

Чи не залишиться Полтава без прогнозів?

Хоч яка цікава та важлива робота метеорологів, це, на жаль, не рятує їх від проблем, характерних для багатьох українських підприємств: сьогодні тут працюють «на межі» через фактично відсутнє фінансування. Володимир Богмацера, керівник обласного центру гідрометеорології, розповідає, що сьогодні в установи є гроші лише на найнеобхідніші речі:

– На придбання основних приладів фінансування у нас немає – вже майже двадцять років, як наша технічна база не оновлювалася. Не менш серйозною проблемою є й відсутність нових кадрів: 60 відсотків працівників підприємства – пенсіонери. Все це через низьку заробітну плату – нині вона навіть нижча від середньої по області. За останні десять років жоден випускник вишу не прийшов до нас на роботу.

Вже наприкінці нашого візиту в гідрометцентрі розповіли про ініціативу, яка свого часу давала полтавцям можливість дізнатися точні дані про погоду в місті та області – телефонну лінію з автоінформатором.

– Фінансування, – як каже керівник підприємства, – віднаходили самі, самі ж оплачували послуги зв'язку. Але з часом від великої кількості запитів (цікавих до погоди полтавців виявилося чимало) техніка все ж вийшла з ладу. Про те, щоб сьогодні купити нову, не йдеться, тому на підприємстві сподіваються знайти спонсора: щоб знову запустити «погодну лінію», необхідна сума, «підйомна» навіть для однієї людини.

Але навіть поки проблеми ще лишаються, у гідрометцентрі склавши руки не сидять: цілодобово, неначе полярники, працівники метеостанції ведуть чергування і збирають дані, агрометеорологи стежать за реакцією рослин на погоду, а синоптики складають нові прогнози. Тому 19 листопада, у День працівників гідрометеослужби, подивившись на ранковий прогноз, згадайте про тих, хто доклав до цього зусиль.
Сергій Лещенко, 16.11.2012, 12:19966
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<листопад