19 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

1 грудня — Міжнародний день боротьби зі СНІДом Вирватися із тенет залежності, самотності, смерті…

«У Вікіпедії є посилання тільки на знаменитостей, які померли від СНІДу: Фредді Мерк'юрі, Айзек Азімов, Рудольф Нурієв… Ми їх пам'ятаємо завжди. Але давайте не забувати про тих простих людей, про яких немає статей у Вікіпедії».

Ця цитата – з обкладинки «Білої Альтанки» – полтавського видання Фонду «Громадське Здоров'я», присвяченого проблемам наркоманії, профілактиці ВІЛ/СНІДу та пропаганді здорового способу життя. Вона цілком відображає сутність діяльності як самого фонду, так і його працівників – небайдужих людей, котрі вже сімнадцять років опікуються проблемами наркозалежних і хворих на СНІД.

А тоді, у 90-х роках, невелика група молодих ентузіастів, людей з передовими поглядами, нестандартним мисленням, зі щирим бажанням допомогти людям у біді, розпочала свою роботу з найнеобхіднішого. Соціальні працівники знаходили контакти з наркозалежними Полтави, завойовували їхню довіру, розвозили по «точках» (місцях, де збиралися своїми сумними, відлюдькуватими групами ці люди) нові шприци в обмін на використані, дезінфікуючі засоби, просвітницьку літературу, консультували і психологічно допомагали згорьованим родичам. І раділи, коли бачили позитивні результати своєї праці.

А започаткував у Полтаві цю благородну справу Андрій Протопопов (на фото), нині голова правління благодійного Фонду «Громадське здоров'я».

– Андрію, добре пам'ятаю той період, коли ти заснував Благодійний Фонд «АнтиСНІД» (після реорганізації 2004 року – «Громадське Здоров'я». – Прим. авт.). Мене вразив твій особисто, а також твоїх однодумців неординарний підхід до цієї проблеми, якесь особливе, глибинно-людське розуміння її коренів.
– Справді, ми були однією з перших організацій в Україні (на той час їх було три – крім Полтави, ще в Одесі та Миколаєві, а на сьогодні їх понад 140 практично в усіх регіонах України), яка почала впроваджувати стратегію попередження цієї хвороби і зменшення шкоди від наслідків уживання наркотичних речовин. Нині ця стратегія включена в перелік підходів до профілактики ВІЛ/СНІД на рівні замісної та антивірусної терапії, які реалізуються на державному рівні. Неординарність нашої роботи, якщо брати її формальний бік, полягала в особливому ставленні до проблем наших підопічних, які потрапили в скрутні життєві обставини, – воно толерантне, з розумінням реальних проблем, які потрібно, у допомогу державі, розв'язувати.

– Щось змінилося за ці роки у страшному «сценарії» поширення ВІЛ/СНІД у нашому місті та й загалом в Україні?
– Спочатку нагадаю, що один ВІЛ-інфікований, який уживає наркотичні речовини шляхом ін'єкцій, може інфікувати до десяти наркозалежних (це, нагадаю, потрапляння ВІЛ-інфікованої крові разом з наркотичною речовиною, повторне та спільне використання ін'єкційного інструментарію, небезпечність сексуальної поведінки тощо). Тож роздача наркозалежним стерильних шприців (здані використані знешкоджуються), дезрозчинів, спиртових серветок, інформаційних матеріалів, надання консультацій тощо – реально впливають на стримування епідемії ВІЛ/СНІД серед представників уразливих груп. Як відомо, існують три шляхи передачі ВІЛ-інфекції: парентеральний (через кров), статевий і вертикальний (від матері до дитини). До 2009 року найрозповсюдженішим серед споживачів ін'єкційних наркотиків був парентеральний. А звідтоді хвороба почала поширюватися переважно статевим шляхом. Позитивний момент, зафіксований статистикою МОЗ України: починаючи з 2004 року, відмічено різке щорічне зниження випадків інфікування серед споживачів ін'єкційних наркотиків. Нині в Україні створена дієва система реабілітаційних центрів «Твоя перемога», яка реалізується громадськими та благодійними організаціями за підтримки держави.

– Андрію, що ти як керівник вважаєш головним досягненням у розвитку фонду?
– Насамперед це персонал. За останні роки вдалося створити такий колектив професіоналів, про який раніше ми могли лише мріяти. По-друге, це робота в «польових умовах», тобто на території споживачів наркотиків. Професіоналізм працівників дозволив розвивати нові напрямки діяльності організації: це тренінги, семінари, інформаційно-методична допомога тощо. Створений міжрегіональний інформаційно-ресурсний центр з питань ВІЛ/СНІД, який обслуговує спеціалістів недержавних організацій, що працюють у сфері профілактики ВІЛ не тільки у Полтавській, а й Сумській, Харківській областях. Успішно працює достатній інформативний веб-ресурс з питань ВІЛ/СНІДу. А благодійна газета нашого фонду «Біла Альтанка» набула популярності серед молоді й розповсюджується серед недержавних організацій, пенітенціарних закладів та соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді (близько 100 організацій в усіх регіонах України).

– Твоя особиста думка стосовно наркоманії як явища: воно пов'язано більше із соціально-економічним становищем людей або ж це духовна деградація планетарного масштабу, і наркоманія – просто один із її проявів?
– Нічого нового тут не скажу. Звичайно ж, це і падіння моральних норм, і втрата національних традицій, і погіршення соціально-побутових умов життя у країні, і зростання молодого покоління на зламі епох, з чим пов'язані й психологічні проблеми, які викликають збої у здоров'ї, пригнічують настрій людей. Тож і не дивно, що певна частина людей шукає свій вихід у склянці оковитої або в шприці з наркотиками. Це стосується й людей старшого покоління, які перестали відчувати впевненість у завтрашньому дні. Загалом же, незважаючи на якийсь окремий вік, відчуття своєї душі рятує від смертельно небезпечного кроку. Коли ж поглянути на молодь, що зростає «у кам'яних джунглях» міст, забута й батьками, і школою, і державою, що їй залишається?..

– Що ще, на твою думку, може відчутно допомогти людині, яка потрапила в біду, виборсатися з тенет страшної хвороби?
– Це, безумовно, особиста відповідальність за своє здоров'я та здоров'я оточуючих, близьких, рідних. І не слід винити у виникненні власних проблем соціум, своє найближче оточення. Тут головне – знайти свого духовного наставника. Ним може стати будь-хто: і наш соціальний працівник, і психолог, і священик, і просто чуйна людина, яка опинилася поруч, коли трапилася біда.
Світлана Тренич, 29.11.2012, 13:593255
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень