23 травня 2019 • № 21 (1557)
Rss  

Василь Шпигоцький: За мого «Дракона» пропонували півтори тисячі доларів

У дворі полтавця Василя Шпигоцького стоїть справжній «Дракон». Саме так чоловік назвав і зареєстрував власноруч сконструйований та зібраний снігоболотохід.

Реінкарнація «інвалідки»

– Я його ласкаво дракончиком називаю, – показує господар свій скарб. – Почав працювати над ним у лютому 2011 року, а вже влітку закінчив. Навіть на міській виставці автомобілів продемонстрував, на Театральній площі.

Машина зроблена на базі мотоколяски СЗД, більше відомої в народі як «інвалідка».

– У ній зібрано всього потроху і звідусіль, – показує моторний відсік. – Коробку передач і карбюратор узяв із «Запорожця», підвіску, глушник та диски на колеса зварив сам, мотор поставив з мотоцикла, приладнав на нього охолодження. Задні колеса – з автомобіля «ЗІЛ-131», передні – з «ГАЗ-66».

У салоні два низеньких сидіння, видно ручку кікстартера.

– Коли знімаю акумулятор, то заводжу машину вручну, – пояснює Василь Михайлович.

Господар каже, незважаючи на такий слабкий на перший погляд мотор, автомомбіль спокійно долає 40-45 кілометрів за годину, без проблем перепливає річку, при цьому його швидкість – близько трьох кілометрів.

– Тут високе передавальне число, – знову пускається в тонкощі конструкції майстер. – Передача йде з мотора на коробку, там стоїть знижуючий редуктор. Далі, від коробки на колеса, йде ще один такий редуктор.

На машині працююь стопи й повороти, є пічка, діюча сигналізація.

Кузов закритий брезентовим тентом. Крила над колесами полтавець зробив з полікарбонату. На чотири колеса вистачило одного листа за 80 гривень.

Здалеку автомобіль трохи схожий на військовий «Хаммер». Важить він 580 кілограмів.

– Для такого транспорту вага – чи не найголовніший критерій, – пояснює Шпигоцький. – Чим він легший, тим краще йде по будь-якій поверхні.

Зареєстрований «Дракон» у полтавській інспекції держтехнагляду як снігоболотохід на колесах низького тиску.

Снігоболотохід «Дракон» полтавець зробив за п'ять місяців.
Ідея про створення снігоходу зародилася на Півночі

Перша думка зробити всюдихід прийшла Василеві Михайловичу ще під час роботи на Півночі у 1983 році.

– Там народ на подібних агрегатах по снігу літає тільки так, – пригадує Шпигоцький. – Я подивився, нічого складного наче не побачив. За основу першого снігохода взяв раму мотоцикла. Переробив її трохи, підсилив, поставив величезні колеса. Правда, спочатку це були камери без покришки, по всьому периметру обшиті транспортерною стрічкою. Вони легкі, але металеві елементи давали забагато ваги. Тому надалі придумав вихід: беру звичайні покришки з великих автомобілів й зрізаю майже всі протектори ножем, лишаючи лише стрічку посередині. Рівна і «лиса» поверхня сприяє кращому ковзанню машини, вона не грузне у снігу й багнюці. Раніше на підготовку кожної покришки витрачав до двох тижнів, зараз справляюся за вісім годин.

«У багатих свої причуди»

У планах майстра – ще один снігоболотохід. Він ніколи не робить креслень і розрахунків, починає збирати все «на око», в процесі роботи вносячи певні зміни у раніше придуманий проект. З його гаража вийшло вже кілька таких рукотворних всюдиходів. Два з них купили рибалки з Кременчука та Новосанжарщини.

Свого «Дракона» Василь Михайлович продавати не планує, хоча потенційних покупців вистачає. Переважно це – заможні люди.
– Бідні на таке не дивляться, а у багатих свої причуди, – сміється співрозмовник. – Пропонували і тисячу, й півтори тисячі доларів. Але я відмовився. Я сюди вклав тисяч сорок гривень і всю душу. Таке не продається.

На незвичайну машину звертають увагу всі.

– Колись подався на рибалку і мені потрібно було перетнути дорогу. А там саме їхав якийсь чоловік на машині, то так задивився, що ледь устиг вивернути кермо, аби не впасти у кювет.

За допомогою цього агрегату відро кукурудзи можна налущити за п'ять хвилин.
Трохи про користь металобрухту

Захоплення технікою у Василя Михайловича – з дитинства.

– Я завжди виписував журнал «Моделіст-конструктор», там багато для себе почерпнув корисного. А перший транспортний засіб власноруч змайстрував у 5 класі, – пригадує полтавець. – Може пам'ятаєте, раніше у школах збирали металобрухт, тому купи залізяччя завжди лежали на території. У нас така гора брухту височіла біля кочегарки. Якось ми з сусідом пішли туди і з уламків зібрали собі по велосипеду й поїхали додому. Правда, замість коліс були лише ободи. Це вже потім мама купила мені камери й покришки. Так я і їздив. Трохи згодом причепив до велосипеда моторчик, вийшов мопед.

Світла голова +«золоті руки» = гармонія в родині

Здібності винахідника стали у нагоді Василеві Михайловичу і в сімейному побуті.

– Я так подумала: машини робить, то й дрібніше щось змайструє, – приєднується до розмови дружина Любов Іванівна. – Ми завжди тримали багато домашнього птаства, потрібно часто кукурудзу лущити на корм їм. Хто з таким зустрічався, знає, що це процесс дуже тривалий. Кажу чоловікові: придумай щось. Він день посидів – і зробив пристрій для лущення кукурудзи. Витратився тільки на електромотор. Усе інше склав сам.

Поки жінка розповідає, Василь Михайлович дістає невеличкий пристрій, що схожий на машинку для підстругування олівців, але значно більшого розміру.

– Відро кукурудзи з допомогою цього агрегату ми налущуємо за п'ять хвилин, – говорить господар. Паралельно демонструє і принцип його роботи. Налущивши піввідра зерна хвилини за три, знову повертається до розмови.

– Розмістив фото й опис машинки в інтернеті, – веде далі. – Але поки що бажаючих придбати її не знайшлося. Людям у місті таке не дуже треба, а в селі не кожен має час сидіти за комп'ютером.

Один із перших снігоходів Василя Шпигоцького.
На цьому диво-пристрої не вичерпалися. Шпигоцький підводить до дещо дивного пристрою, що віддалено нагадує велику круглу щітку для волосся, але зубців значно менше, вони товсті і довгі.

– А це – аби курей розчісувати, – сміється.

– То винахід для патрання птахів: курей, качок, гусей, – знову долучається до розмови Любов Іванівна. – Принцип роботи дуже простий. Ошпарену птицю підносимо до агрегату, вмикаємо його. Качку чи курку тримаємо над щіткою, а вона дуже швидко обертається і збиває пір'я. За 20 секунд птах обпатраний.

– Я ще хочу, аби він мені зробив машинку для виробництва цукрової вати, – сміється жінка.

Василь Михайлович говорить, натхення для роботи приходить дуже несподівано. Зазвичай це трапляється вночі. Ще одним джерелом пошуку ідей слугує інтернет.

– Є дуже цікаві сайти по техніці, – зазначає чоловік . – Але здебільшого вони закордонні. Читати по-їхньому не вмію, тому просто роздивляюся схеми й малюнки.

– Буває, прокинуся години у дві ночі, а його немає. Знаю, що в гаражі сидить, – додає дружина. – Спочатку трохи ображалася, а з часом уже звикла. Хай робить, думаю, у нього ж руки золоті, гріх їм без діла бути.
Оксана Ханас, 14.12.2012, 13:062915
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень