22 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

22 січня — День соборності і свободи України.

Київ, 22 січня 1919 року. Софіївська площа.
День соборності – свято, яке відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акта возз'єднання Української Народної Республіки із Західноукраїнською Народною республікою. Його було виголошено 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. І хоч подальші події показали, що акт возз'єднання, злуки двох частин України був скоріше символічним знаком прагнення українців до єдності, та значення його важко переоцінити й нині.

Сама ідея соборності українських земель сягає своїм корінням ще з часів Київської Русі, навіть із розпадом якої народ повсякчас стояв за створення власної української держави. За це боролися і гетьмани Богдан Хмельницький, і Іван Мазепа, і Петро Дорошенко, і Пилип Орлик…Адже весь цей час українські землі залишалися поділеними між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, а пізніше й між Російською імперією та Австро-Угорщиною.
Київ, 22 січня 1919 року. Софіївська площа.

Новий поштовх активізації українського руху дали події 1917 року в Росії – Лютнева, а затим і Жовтнева революція, останню з яких у наш час усе частіше називають «більшовицьким переворотом». Однак саме 7 листопада 1917-го внаслідок ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло дев'ять українських губерній.

Після перемоги революції в Австро-Угорщині, коли на уламках імперії утворилися нові незалежні держави – Австрія, Угорщина, Польща, Чехословаччина, Югославія, повстали й українці західного краю, а 1 листопада 1918 року у Львові проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Її уряд розглядав об'єднання не лише як практичну реалізацію прагнення українського народу до державної єдності, але і як засіб об'єднання зусиль у боротьбі проти зазіхань Польщі. Однак існували й інші загрози. Так, світова спільнота з подачі американського президента Вудро Вільсона погоджувалася з правом народів Австро-Угорщини на самовизначення, у той час як Росія все ще сприймалася «єдиним народом», отже, зберігалася небезпека, що через таке об'єднання Східна Галичина ризикувала потрапити до «єдиної і неділимої». І все ж 1 грудня 1919 року у Фастові навіть підписали «Передвступний договір», у якому було заявлено про «непохитний намір у найкоротший строк створити єдину державу».

3 січня 1919 року Національна Рада УНР у місті Станіславі (Івано-Франківськ) схвалила закон про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою. 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня в Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація і Західної області УНР.

Проголошення злуки було призначено на 22 січня 1919 року – першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України. Цей день оголосили всенародним і державним святом. Очевидці згадували, що він видався погожим, з легким морозцем, Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами, зранку в усіх церквах відправляли богослужіння. Головні торжества проходили на Софійській площі, при вході на яку з боку вулиці Володимирської було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12 годині розпочалася урочиста церемонія проголошення Акта злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Лонгин Цегельський передав грамоту Національної Ради «Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії Володимиру Винниченку, а член Директорії Федір Швець урочисто зачитав Універсал Директорії:
«…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».

Після урочистого проголошення злуки на Софійській площі відбувся молебень, а потім – військовий парад, який приймав полковник Євген Коновалець.

Так уперше за 600 років Акт злуки став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.
Київ, 22 січня 1919 року. Софіївська площа.

Наступного дня, 23 січня, розпочався Трудовий конгрес України, який мав виконувати функцію всеукраїнського парламенту. Акт злуки було затверджено вищим законодавчим органом України. На основі цих рішень Західноукраїнська Народна Республіка перейменовувалась у Західну область УНР (ЗО УНР). Єдиним державним гербом став тризуб замість раніше затвердженого для ЗУНР золотого лева на голубому полотні. У той же час злиття урядів, армій, законодавчих органів УНР та ЗУНР відклалося до скликання Установчих Зборів об'єднаної України, як це й передбачалося ухвалою Української Національної Ради від 3 січня.

І хоч юридично та політично об'єднання українських земель відбулося, та фактично все залишилося на папері. Адже надто різні (зокрема й військові) проблеми доводилося на той час вирішувати обом республікам: ЗУНР боронилася від поляків, УНР – від більшовиків. І обидві, діючи здебільшого порізно, зазнали поразок у цій борні.

Об'єднання України таки відбулося у вересні 1939 року, однак уже під прапором УРСР. Утім, тут уже йшлося не стільки про «одвічне прагнення народу», скільки про змову Гітлера і Сталіна щодо розподілу Європи за таємним пактом Молотова-Ріббентропа. І невдовзі «свято свободи, що прийшло зі Сходу», обернулося для населення Галичини та Буковини новими репресіями – уже з боку радянської влади.

Відзначення Дня соборності України відродилося передусім на Західній Україні наприкінці 80-х років минулого століття. У всеукраїнському масштабі цьому передував День єдності 1990 року, коли патріотичні сили 21 січня організували «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, де пліч-о-пліч стали кілька мільйонів українців, символізуючи відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї.

Офіційно в Україні День соборності як державне свято відзначався з 1999 року за Указом Президента України Леоніда Кучми «Про День соборності України» від 21 січня цього ж року. 30 грудня 2011 року Указом Президента України Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано, натомість установлено «День соборності та свободи України».
Віталій Скобельський, 17.01.2013, 15:122214
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень