21 серпня 2019 • № 33 (1569)
Rss  

З когорти українських велетнів духу

Талант проявився змалку

Василь Кричевський народився 12 січня 1873 року в селі Ворожба (нині містечко на Сумщині) в багатодітній родині повітового фельдшера Григорія Кричевського. Потяг до малювання проявив з дитинства. Ставши у тринадцять років студентом Харківського залізнично-технічного училища, хлопець невдовзі вже одержував замовлення проектувати приватні будинки. Так і заробляв на життя ще й брату Федору, який навчався в Петербурзькій академії мистецтв.

Помітив талановитого юнака і професор архітектури Харківського технологічного інституту Сергій Загоськін, який навіть узяв його на три роки у свою сім'ю. Василь здобув архітектурну та художню освіту. Уже в 19 років став помічником харківського міського архітектора Альфреда Шпігеля. З початком будівництва залізниць – з 1893-го до 1898 року – Кричевського залучають як проектувальника. Працював і на «вільних хлібах» архітектором, художником і графіком. А як живописець заявив про себе 1897 року, дебютувавши на виставці харківських художників.

1902 року, довідавшись, що в Полтаві збираються споруджувати новий будинок земства (нині – Краєзнавчий музей), Кричевський запропонував свій проект у стилі українського модерну. Сам він починаючи з 1903 року три роки трудився в Полтаві: опрацьовував архітектурні деталі оформлення споруди, розробляв інтер'єри. Багато їздив і по селах, збираючи зразки народного мистецтва й побуту, які передавав земському музею. Зрештою будинок земства став зразком національного стилю в українській архітектурі, так званого українського модерну.

Від театру до кіностудії

Як неперевершений знавець народного мистецтва Кричевський зробив відчутний внесок і в розвиток театрального мистецтва. У 1907 – 1910 роках оформляв спектаклі в театрі Миколи Садовського: «Тарас Бульба», «Ревізор», «Богдан Хмельницький», вистави в Українському державному театрі.

Оселившись у домі Михайла Грушевського, перевіз туди свої колекції, зокрема вироби українського народного мистецтва та старовинні українські килими. 1911 року разом з Грушевським подорожував Італією; працював над оформленням низки книжок, серед яких і праці Грушевського («Ілюстрована історія України», «Культурно-національний рух на Україні в XVI – XVII століттях»).

Цього ж року познайомився й потоваришував з Данилом Щербаківським, а також почав співпрацювати зі школою килимарства, яку відкрила Варвара Ханенко. До 1913 року був керівником цієї килимарні, сам зробив чимало композиційних малюнків до килимів.

У 1916 – 1917 роках Василь Кричевський бореться за створення української професійної кінофабрики. Забігаючи наперед, можна вважати закономірним, що 1925 року саме його запросили художником на Одеську кіностудію. Тут, а також на Київській кіностудії він оформив дванадцять фільмів: «Тарас Шевченко» і «Тарас Трясило» режисера Петра Чардиніна, «Назар Стодоля» і «Кармелюк» Григорія Тасіна, «Звенигора» Олександра Довженка, «Сорочинський ярмарок» Миколи Екка та інші. До речі, ідею знаменитої стрічки «Звенигора» Довженкові подарував саме Кричевський.

Революція, УНР, Гетьманщина…

Після Лютневої революції 1917 року Кричевський став одним із організаторів Української Академії Мистецтв. Його навіть обрали ректором, однак Василь Григорович відмовився від посади, яку обійняв його молодший брат Федір. А Кричевський-старший керував тут майстернею архітектури та орнаментики.

Активно взявся за роботу в комісії зі створення Герба України, підготувавши власні проекти великого й малого Державних гербів України (28 березня 1918 року офіційним Гербом України затверджено Тризуб київського князя Володимира). Він розробив і проекти великої та малої Державних печаток Української Народної Республіки. У січні 1918 року почав працювати над проектами паперових грошей і поштових марок УНР (у грошовий обіг тоді випустили двогривневу банкноту, виготовлену за проектом Кричевського).

Наступаючи на Київ у лютому 1918 року, більшовики обстрілювали й будинок Михайла Грушевського, де жив Кричевський. Тоді ледь не загинули його дружина та маленька донька. Але були знищені колекції Василя Григоровича.

За часів гетьмана Павла Скоропадського Кричевський перебрався до Миргорода. Якийсь час керував тут Художньо-промисловою школою імені Миколи Гоголя, на базі якої створив Миргородський художньо-промисловий керамічний інститут.

Кричевського двічі заарештовували. Узимку 1919 року більшовики навіть ув'язнили його, однак після протестів студентів та громадськості зрештою звільнили. Улітку цього ж року Василь Григорович повернувся до Києва, в Академію мистецтв, а з 1922 року став професором Архітектурного інституту.

Пам'яті Великого Кобзаря, книги і пам'ятники

Постать Тараса Шевченка, його творчість з юних літ вабили Кричевського. 1925 року він навіть відшукав у Києві будинок, де 1846 року жив Кобзар, відреставрував його і домігся відкриття тут музею (нині – літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка). А 1929 року саме Кричевському запропонували розробити й проект музею Тараса Шевченка в Каневі. Будували його п'ять років, і весь цей час Кричевський спільно з Петром Костирком працював над внутрішнім оформленням інтер'єру.

Захоплювався у цей час художник і книжковою графікою: оформляв книги Юрія Яновського, Володимира Винниченка, Данила Щербаківського. За його проектом у 1931 році споруджено надмогильний пам'ятник Михайлу Коцюбинському в Чернігові, а 1936-го – пам'ятник Михайлу Грушевському в Києві.

1939 року Кричевський став доктором мистецтвознавчих наук, а 1940-го йому присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. З цієї нагоди в Києві було влаштовано велику персональну виставку, яка налічувала 1055 експонатів.

Війна погнала на чужину

Війна застала Кричевського в Києві, де сім'я сповна спізнала всіх бід окупації: голод, холод, поневіряння… Утім, кажуть, навіть ледь тримаючись на ногах від голоду, він не випускав з рук олівця. А далі війна погнала в еміграцію: Чехословаччина, Австрія, Німеччина… У липні 1945 року родина осіла у Франції – у сина від першого шлюбу Миколи, який теж став художником. А ще через три роки Василь Кричевський перебрався за океан – до доньки Галини, яка мешкала в Каракасі (Венесуела). На жаль, під час усіх цих переїздів було втрачено майже всі власні роботи і навіть архів. Однак і в чужому краї 75-річний митець знову взявся до роботи. Намагаючись відродити втрачене, малював по пам'яті й українські пейзажі, ніби знову повернувся в часи свого дитинства: рідне село, обійстя діда в Лебедині… Його твори експонувалися тут на трьох оглядових виставках.

15 листопада 1952 року Василя Кричевського не стало. Його поховали в Каракасі, але 1975 року за клопотанням української громади прах Кричевського та його дружини Євгенії перенесли на український цвинтар Святого Андрія в Баунд-Бруку поблизу Нью-Йорка.

Розкидані по світах

Василь Кричевський став патріархом великої мистецької родини, уже чотири покоління якої плідно працюють на мистецькій ниві. Його брат – Федір Кричевський (1879 – 1947) – видатний український живописець і педагог, професор, перший ректор Української Академії Мистецтв. Син Василь Кричевський (1901 – 1978) – живописець, графік, педагог, художник кіно, почесний член Об'єднання митців-українців Америки. Інший син Микола Кричевський (1898 – 1961) – художник-постімпресіоніст, живописець, графік, театральний декоратор, член Асоціації незалежних українських митців у Парижі.

У Венесуелі залишила по собі добру пам'ять донька Галина Кричевська-Лінде (1918 – 2006) – український художник, скульптор, ткаля, вишивальниця. Внучка – Катерина Кричевська-Росандич – український і американський живописець, заслужений діяч мистецтв України. Інша внучка – Оксана Лінде де Очоа – український і венесуельський живописець, композитор, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня. Онук – Василь Лінде-Кричевський – кераміст, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Правнучка – Бланка Мирослава Лінде-Дункан – живописець, дизайнер. Творчу династію Кричевських продовжує і правнук Василь Лінде-Дункан. І продовжує саме в Україні! Адже, вперше побувавши на батьківщині прадіда кілька років тому, він закохався в український край і став студентом архітектурного факультету Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, працює як дизайнер.
Віталій Скобельський, 17.01.2013, 16:341374
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень