24 червня 2019 • № 25 (1561)
Rss  

У Макаріївському кафедральному соборі пригощають гарячими обідами

За десять хвилин до 12-ї поряд із Макаріївським собором малолюдно. Худорлява бабуся розпитує парафіян: «Не знаєте, де тут влаштовують обіди? Казали, наче о 12-й...». Їй показують, як пройти до внутрішнього двору храму. Там уже більше сотні людей чекають на гарячі страви.

Благодійні обіди для нужденних, котрі вже понад десять років влаштовують при Макаріївському кафедральному соборі, започаткував німецький журналіст і благодійник Йоганнес Капс, який діє від імені благодійного товариства «Спільна допомога на Фільдері».
– З допомоги Йоганнеса Капса все й починалося, – розповідає староста Макаріївського храму Євген Мюллер. – Він приїздив до Полтави як журналіст газети «Фільдерцайтунг». Також допомагав ліками гематологічному відділенню міської дитячої клінічної лікарні. Паралельно фінансує і придбання продуктів для проведення обідів.

Щонеділі всі нужденні можуть безкоштовно отримати гарячий обід.
Черга, що вишикувалася за їжею, неоднорідна: люди тут зібралися найрізніші. А от бомжів не так уже й багато. Це підтверджує пан Євген:
– Цього року людей поменшало. І насамперед завдяки тому, що стало менше безхатьків. Нині їх ледве набереться чоловік десять. Напевне, це через те, що місто відкрило для них притулок. Раніше до нас приходило мало не 300 чоловік, причому безхатьки тинялися навколо храму ще з 8-ї ранку – не могли дочекатись обіду.

…Поступово всі розташовуються за довгим столом. Ті, кому місця за ним не вистачило, сідають на лавках поряд.
– Проводити такі обіди, – згадує Євген, – ми почали близько 12 років тому. Тоді, щоб пом'янути рідних, дружина готувала різні страви і приносила сюди, щоб роздати людям. Тут ми й зустрілися з Йоганнесом Капсом. Він запропонував нам влаштовувати благодійні обіди. Так започаткувалася ця добра традиція. Сам Йоганнес – людина віруюча: він католик. Але йому до душі святкові служби у нашому храмі. Варто згадати, що на перші обіди вистачило восьмилітрової каструлі борщу. Нині ж готуємо відер шість, а то й більше.

...Гурт людей меншає. Першими йдуть ті, хто приходив зі своїм посудом.
– Для багатьох, – зауважує Євген, – один благодійний обід, який вони забирають із собою, – це їжа на весь наступний тиждень. Деякі пенсіонери мають гроші на харчі, але їм бракує сил, щоб приготувати собі якусь страву.

Молодикам у спортивних костюмах віддають останні шматки хліба. Хлопці відповідають дуже ввічливо, довго дякують за обід. За кілька хвилин ідуть і вони. На подвір'ї лишаються тільки працівники храму, зайняті прибиранням, і компанія пенсіонерок, які щось жваво обговорюють.

Про благодійника з Німеччини Йоганнеса Капса і про його діяльність у полтавській пресі згадувалося не раз. І цілком заслужено. Бо він понад 20 років свого життя присвятив організації і проведенню гуманітарних акцій у нашому місті. Нині Йоганнес на пенсії, але досі займається добрими справами – збирає у громадян пожертви. До речі, як він зазначає, частіше дають люди небагаті. Найохочіше пожертви роблять громадяни середнього і малого достатку. До доброчинних коштів він завжди ставиться дуже скрупульозно: стежить, аби вони витрачалися за призначенням і справді допомагали тим, хто цього потребує.
Сергій Лещенко, 24.01.2013, 14:20781
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень