18 листопада 2018 • № 46 (1530)
Rss  

Тут виступала «Горлиця», діяли театр комедії і перший Палац шлюбів

У листопаді 1960 року в Полтаві на вулиці Жовтневій,67, на місці, де, за спогадами старожилів, була олійниця, урочисто відкрили Палац культури бавовнопрядильної фабрики. Ця будівля в стилі класицизму стала найбільш значущою складовою житлового комплексу прядильно-ткацького комбінату. Зведена вона за проектом так званого повторного застосування, виконаного Харківським Діпротрансом Головтранспроекту СРСР для ст. Микитівка Сталінського гірничого округу (нині Донецького району), який був прийнятий до будівництва у 32 містах і селищах Радянського Союзу. Для відвідувачів передбачені зал на 700 місць, лекційна зала на 200 місць, два холи, хореографічна зала, бібліотека, 14 кімнат для занять гуртків художньої самодіяльності, об'єднань та класів музичної студії.

Відповідно до проекту прив'язки площа перед клубом планувалася до огородження цегляним парканом з ґратами. З боку «тильного» фасаду було передбачено влаштування скверу з повним набором елементів паркового благоустрою, а перед головним фасадом пропонувалося створення фонтану та партерного озеленення. Однак ці пропозиції не були реалізовані через скорочення відомчих асигнувань на благоустрій.

Життя клубу передусім було тісно пов'язане з фабрикою: урочисті посвячення в робітники, вручення паспортів, зустрічі з передовиками виробництва. Працівники закладу ходили в цехи вітати ювілярів, проводили тематичні програми про робочі династії. А скільки талановитих людей було серед прядильників!..
На фото1972 року: перед Палацом культури бавовнопрядильної фабрики ще не було ні високих дерев, ні малих архітектурних форм.
Візиткою Палацу культури бавовнопрядильної фабрики були самодіяльний ансамбль пісні й танцю «Горлиця» й театр комедії, що носили звання народних. «Горлиця», якою керував Григорій Левченко, була створена майже з перших днів відкриття клубу.
«Це молоді дзвінкоголосі дівчата, яких удень можна бачити за верстатом, а ввечері за розучуванням пісні чи танцю», – писала в ті роки газета «Зоря Полтавщини». Ансамбль виконував відомі народні твори, шлягером серед полтавців стала пісня «Прядильниця», написана
Григорієм Левченком. Була в «Горлиці» навіть така посада – староста, на яку першою обрали ударника праці фабрики Марію Перцеву. «Горлиця» багато і з успіхом гастролювала за кордоном. У 1974 році під час поїздки скандинавськими країнами артистам аплодували в Норвегії, Фінляндії, Данії.

Народним театром комедії, спектаклі якого мали шалений успіх, керував Василь Котляр. Серед артистів була один з перших директорів клубу заслужений працівник культури України Надія Штельмах, яку колеги за любов до роботи називали мамою Надею. Серед популярних акторів – Валентин Сисько, Неля Гаркушина, Алла Гусак, Віра Чазова, Дмитро Кустол, Микола Голобородько та інші.
У 1962 році вперше в Полтаві в клубі бавовнопрядильників відкрили Палац шлюбів, який створили на громадських засадах. Головою ради була заслужений учитель УРСР Катерина Щербак. Містився Палац на другому поверсі, у день одружень приміщення прикрашали, до його входу розстеляли шикарні червоні килими, для наречених співала «Горлиця». До речі, у 1960-х розписували пари в неділю. Посвідчення про одруження молодятам урочисто вручали представники міськвиконкому (інколи голова чи його заступник). На річницю Палацу шлюбів зареєстрували 601-шу пару. Цього дня за ініціативою ідеологічного відділу промислового обкому КПУ запросили сюди представників районів для перейняття досвіду.

Варто назвати інші колективи та студії, які працювали при Будинку культури бавовнопрядильників. Відома в області була агітбригада «Веретено», а її керівник Володимир Калашник у 80-х був останнім директором закладу радянського періоду, на новорічних заходах постійно грав Діда Мороза. Для вишуканих театралів діяв «Театр під сходами», яким керував В'ячеслав Бурлака. Кімната на сорок глядачів у прямому розумінні знаходилася під сходами, у репертуарі – наша і зарубіжна класика. Виступи талановитої співачки Людмили Дерев'янко завжди збирали аншлаги. Популярним клубом спортивно-бальних танців «Натхнення» керували Олександр та Ольга Белими. Пізніше вони емігрували в США, де нині успішно працюють. Були в клубі також дитяча музична студія (керівник Надія Материнська), ВІА «Молодість», піонерський хор, клуб ветеранів, кіностудія «Полтавка» (керівник Анатолій Михайличенко).

Приїздили виступати перед бавовнопрядильниками знамениті артисти Йосип Кобзон, Софія Ротару, Юрій Богатіков, ВІА «Веселые ребята» та інші.

У 1989 році Будинок культури перейшов… на госпрозрахунок. У ці складні кризові часи довелося виживати, розпродавали реквізит, переходили на іншу роботу цінні кадри. Ситуація змінилася на краще зі створенням 1 квітня 1996 року Обласного центру естетичного виховання учнівської молоді (ОЦЕВУМ). Його роботою із серпня 2002 року дотепер керує Надія Чернобель, яка впевнено веде за собою колег до ефективної реалізації цілей і завдань, поставлених перед педагогічним колективом закладу. Згідно з наказом управління освіти і науки облдержадміністрації від 03.07.2003 р. №328 ОЦЕВУМ визначено координатором діяльності позашкільних навчальних закладів естетичного спрямування області.

При підготовці матеріалів використані спогади працівників ОЦЕВУМ: завідуючої відділом методичної роботи Любові Мельниченко, методиста відмінника освіти України Жанни Іванченко, художника Наталії Харченко.

Матеріали публікації «Особливості будівництва житлових комплексів у Полтаві 1930 – 1950 років» (автор Оксана Бєлявська, архітектор, старший викладач кафедри основ архітектури Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка).
Володимир Сулименко, 24.01.2013, 17:151190
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30
<жовтень