18 червня 2019 • № 24 (1560)
Rss  

Адмінбудівля на Зигіна, 1: тут був і раднаргосп, але недовго

Генеральним планом відбудови Полтави 1946 року передбачалася реконструкція кварталу, у якому розміщувався технікум м'ясної промисловості. Одним з положень проекту було планування забудови вздовж вулиці Загородньої (тепер непарний бік вулиці Зигіна). Для реалізації умов Генплану у грудні 1947 року полтавський архітектор Олександр Шумілін розробив проект детального планування реконструйованого кварталу. Серед іншого передбачалося знесення одноповерхових капітальних будівель житлового, адміністративного та господарського призначення, які виходили торцями на площу Дзержинського (територія обмежена вулицями Жовтневою, Сінною, Зигіна та Червоноармійською). Замість них на червоній лінії вулиці Загородньої потрібно було спорудити нову чотирьохповерхову будівлю студентського гуртожитку, зорієнтовану головним фасадом на площу Дзержинського. Новобудова мала розміщуватися на одній осі з п'ятиповерховим корпусом житлового будинку на вулиці Жовтневій, 46. Таким чином формувалась забудова паралельних боків адміністративної площі Дзержинського.
На фото 1956 року: гуртожиток технікуму м'ясної промисловості, який щойно здали в експлуатацію.
У 1949 році Полтавська обласна проектна контора «Облпроект» отримала завдання на прив'язку типового проекту гуртожитку на 400 студентів для технікуму м'ясної промисловості. Для опрацювання був відібраний проект, який виконали у Діпровузі (Державному інституті проектування вищих навчальних закладів) архітектори Брайловський і Демидов. Автор місцевої прив'язки – полтавський архітектор Віталій Пасєчний. Рішення головного архітектора Полтави щодо застосування саме цього типового проекту було схвалено у січні 1950 року Управлінням у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР. Розпочалася проектна робота з адаптації уніфікованих фасадів до місцевої стилістики. Однак майже через рік, у лютому 1952-го, на засіданні архітектурної комісії при Полтавському обласному відділі у справах архітектури вирішується, що до прив'язки треба прийняти інший типовий проект «Діпровуз», автором якого став архітектор Шевцов.

Віталій Пасєчний майстерно розв'язав завдання перетворення стандартного образного вирішення гуртожитку на індивідуальне, котре природно вписувалось у полтавське міське класицистичне середовище.

Парадна просторова композиція будинку створена за рахунок поєднання центрального та бічних корпусів у П-подібний план. При цьому курдонер – відкритий простір між фланкуючими крилами – надає особливої урочистості всій споруді. Такий композиційний прийом був поширений у європейській палацовій архітектурі та активно використовувався в радянському класицизмі.

Центром композиції став пристінний чотириколонний портик модернізованого доричного ордеру, установлений на виступ першого поверху та увінчаний трикутним фронтоном. Традиційно для класицистичної архітектури виконано рустування першого поверху та його відокремлення від верхнього об'єму карнизним поясом. Незважаючи на стриманість зовнішнього декору, будинок має урочистий вигляд, притаманний зразкам радянського класицизму. Безпосередня близькість до історичного ансамблю Круглої площі ускладнювала завдання створення образу, котрий би не суперечив, а закономірно став продовженням класицистичної традиції при забудові кварталів нового адміністративного центру Полтави.

Студенти й викладачі в цьому гуртожитку, зданому в експлуатацію в 1956 році, жили недовго. До 1960 року їх переселили на зйомні квартири, бо приміщення зайняв новоутворений Полтавський раднаргосп, у відання якого було передано 113 підприємств. У раднаргоспі було утворено такі функціональні відділи: планово-економічний, виробничо-технічний, капітального будівництва, відділ кадрів та навчальних закладів, відділ праці й заробітної плати, фінансовий та адміністративний відділи, центральна бухгалтерія та арбітраж. Раднаргоспу підпорядковувалися всі підприємства, що працювали на його території. Проіснував він до січня 1963-го. З цього приводу, очевидно, пораділи студенти технікуму, які повернулися в просторі світлі апартаменти. Щоправда, у 1985 році їх знову чекало переселення – на вулицю Шевченка, 96, адже будинок на Зигіна, 1, перейшов у власність Полтавського обласного виконавчого комітету.
Володимир Сулименко, 31.01.2013, 16:021457
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень