27 червня 2019 • № 26 (1562)
Rss  

«Диво дивнеє» від Володимира Маркар’яна

У Всесвітній день закоханих майстер художнього різьблення по дереву та дерев’яної скульптури, член НСМНМ України Володимир Маркар’ян запросив полтавців на свою персональну виставку. Відкрилася вона в літературно-меморіальному музеї І.П.Котляревського і знайомить відвідувачів з рідкісним у наш час видом мистецтва – вибійкою на тканинах. Нині цим видом мистецтва в Україні володіють лише два майстри.

На стінах розвішані вибійкові напірник «Доброго ранку», «На добраніч», рушник, портрет Котляревського, тканини «Київська Русь» «Засвіт встали козаченьки», реконструкція з каталогу виробів Полтавського земства 1912 року. Тут можна зустріти прославленого козака Мамая, бога грози в індоєвропейців Перуна, світлину вибійкової майстерні в селі Олефіровка Миргородського повіту 1912 року. Представлені й десять вибійкових форм, якими майстер і наносить орнаменти, візерунки, малюнки на тканини олійними фарбами.
– У давнину із таких тканин шили одяг, виготовляли серветки, хустки, рушники, шпалери, – розповів Володимир Вартанович, знайомлячи нас зі своїм новим захопленням. – Нині в Україні цим видом мистецтва, окрім мене і ще одного художника, ніхто не володіє. А прийшло воно до нас з Індії в далекому IX столітті, поступово поширюючись на теренах Київської Русі. І найбільшого розвитку досягло у XIX столітті. Наприклад, Великосорочинський храм, що в Миргородському повіті, був прикрашений полтавськими вибійковими рушниками. З винайденням верстатів ручне нанесення візерунків на тканині поступилося механічному, а згодом занепало. Мені як людині, закоханій у родину, дружину, дітей, у Полтаву й Україну, народне мистецтво, забажалося відродити дещо зі старовини. Почав працювати в напрямку розробки і виготовлення дерев’яних пряничних форм. Ними вже успішно користуються в Києві, Одесі, Чернівцях, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луцьку, радуючи жителів своїх та інших регіонів смачними пряниками різних форм.

Два роки тому зайнявся вибійковими формами для тканин. Маючи солідний досвід різьблення по дереву, легко впорався із цим першим етапом старовинного мистецтва.

Талановитого митця з відкриттям виставки вітали старший науковий працівник музею Валентина Скриль, викладач Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, заслужений діяч мистецтв Олександр Бабенко, лялькарка Наталія Свиридюк, друг родини Маркар’янів Василь Покотило. Вітаючи Володимира Вартановича з відродженням рідкісного виду мистецтва і суто нашої, української, генетичної пам’яті, синтезом різьблення дерева і тканини, бажали, щоб його руки й очі не знали втоми, щоб здійснилася мрія відродити вибійковий народний костюм.

Дружина майстра, пані Алла, зізналася, що вперше була осторонь від підготовки чоловіка до його персональної виставки. І тепер приємно подивована представленими на ній роботами. Невипадково вернісаж названо «Диво вибійкове». До нього пролягла дорога завдовжки у два роки. Вивчення літератури, архівних документів, листування з однодумцями вилилися в народження справжнього мистецького дива. А доповнив її слова колега, заслужений художник України, член Спілки кобзарів України Іван Новобранець. Перед відкриттям виставки він веселив народ своїми спогадами про закоханість у дівчат, починаючи з навчання у… першому класі Березотоцької школи, що в Лубенському районі. А під час вернісажу дарував народні та козацькі пісні у власному виконанні в супроводі власноруч виготовленої бандури.

У планах Володимира Маркар’яна – відродження полтавської кахлі. На це його надихнула безсмертна «Енеїда» Івана Котляревського. До речі, портрет поета з виставки майстер дарує музею.
Лідія Черпакова, 25.02.2013, 12:391000
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень