19 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Славний син Полтавщини — Іван Третяк

Навіть старше покоління, почувши це прізвище, обов'язково згадає уславленого воротаря хокейної збірної СРСР Владислава Третьяка. Утім, його прізвище має звучати як Третяк, а найуславленішим його «носієм» був Іван Мойсейович Третяк – Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці, радянський полководець. Цими днями на Полтавщині відзначили 90-річчя від дня його народження.

Іван Третяк народився 20 лютого 1923 року в селі Мала Попівка Хорольського району Полтавської області в селянській родині. Його батько Мойсей Ілліч і мати Парасковія Омелянівна були потомственними селянами, тому й сина свого бачили спадкоємцем хліборобського роду. Тож, закінчивши семирічку, Іван вступив до Полтавського сільськогосподарського технікуму. Навчався старанно, але 1939 року, коли відбувалися бойові дії в районі ріки Халхін-Гол, він, незважаючи на непризовний вік, пише листа Народному комісару оборони СРСР Клименту Ворошилову з проханням направити у військове училище. Як не дивно, але прохання сільського хлопця з Полтавщини нарком задовольнив. І вже в листопаді 1939-го Третяк їде до Астрахані, де, успішно склавши вступні іспити у стрілецько-кулеметне училище, стає його курсантом.

Напередодні Великої Вітчизняної війни 18-річний Іван Третяк отримав звання лейтенанта. Його мрія – захищати Батьківщину – здійснилася в грізний час! У складі 19-ї стрілецької бригади, сформованої здебільшого з курсантів військових училищ, молодому командирові роти довелося брати участь в оборонних боях на Західному фронті, відступати… Після першого кульового поранення в січні 1942 року, виписавшись з госпіталю, Третяк отримує призначення в 5-ту армію генерала Леоніда Говорова. У прославленому з'єднанні заступнику командира батальйону Івану Третяку довелося пройти, як кажуть, Крим і Рим. Через кілька місяців він стає командиром стрілецького батальйону, заступником командира полку. У серпні 1944 року майор Третяк стає командиром 87-го гвардійського імені М.В.Фрунзе стрілецького полку, створеного ще в роки громадянської війни. А було йому тоді лише 22!

…Літо 1944-го. Попереду – Пушкінські Гори, добре знайомі за книгами місця, де жив і творив великий російський поет. А попереду, за вісімдесят кілометрів, – невелике містечко Опочка. Перед комбатом Третяком командир дивізії генерал-майор Андрій Стученко поставив бойове завдання: відірвавшись від наступаючих полків дивізії, прорватися до річки Великої, форсувати її й у взаємодії з танкістами комбата Івана Кравченка заволодіти околицею містечка. Нічний бій був швидкоплинним і застав супротивника зненацька. Завдання було виконано. 15 липня 1944-го Опочка, окупована ворогом ще 5 липня 1941 року, була звільнена.

Комбат Іван Третяк і командир кулеметного відділення гвардії старший сержант Олександр Дятлов були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. А вже в післявоєнні роки Іван Мойсейович стає і почесним громадянином міста Опочка.

На початку листопада 1944 року, вже будучи командиром полку, Третяк отримує третє тяжке кульове поранення. Та після госпіталю знову повертається у рідний полк і бере участь у розгромі Курляндського угруповання німецьких військ.

…Після війни Іван Третяк вступив до Військової академії імені М.В.Фрунзе, закінчивши яку, став заступником начальника відділу бойової підготовки 11-ї гвардійської армії. Але штабна робота обтяжує бойового командира. Через рік він подає рапорт з проханням перевести його на командну посаду. Бажання Третяка збулося: він стає командиром 75-го гвардійського мотострілецького полку 26-ї гвардійської Східно-Сибірської Червонопрапорної ордена Суворова II ступеня мотострілецької дивізії. А у 1956 році полковник Третяк приймає командування цією дивізією й отримує звання генерал-майора.

І знову – Москва. Цього разу – Військова академія Генерального штабу ЗС СРСР. Іван Мойсейович закінчує її із золотою медаллю й отримує направлення до 18-ї загальновійськової армії на посаду начальника штабу. Через півроку його направляють до Групи радянських військ у Німеччині – начальником штабу 3-ї загальновійськової армії. Чотири роки служби, інтенсивного бойового навчання дозволили генералу оволодіти знаннями і досвідом з керівництва великим військовим з'єднанням.

У 1964 році – нове призначення: приймає командування 4-ю загальновійськовою армією Закавказького військового округу. Незабаром йому присвоюють звання генерал-лейтенанта і призначають командувачем військами Білоруського військового округу, а з 1976 року – військами Далекосхідного військового округу. За 16 років служби на цій посаді Іван Третяк стає й генералом армії.

Третяк обирався депутатом Верховної Ради СРСР чотирьох скликань. До речі, обирали його депутатом і земляки – полтавці. У 1982 році Указом Президії Верховної Ради СРСР Івану Мойсейовичу присвоюють звання Героя Соціалістичної Праці. Не багатьох воєначальників за часів СРСР удостоювали такої честі – носити на грудях ці дві зірки – за подвиг і за труд.

З 1986 року Третяк – головний інспектор – заступник міністра оборони СРСР. Пізніше – головком військ Протиповітряної оборони – заступник міністра оборони СРСР. У листопаді 1991 року, прослуживши в армії 52 календарних роки, Іван Мойсейович вийшов у відставку.

Він нагороджений чотирма орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова III ступеня, Олександра Невського, Вітчизняної війни I ступеня, двома орденами Червоної Зірки, двома орденами «За службу Батьківщині у Збройних силах», трьома іноземними орденами, багатьма медалями.

До речі, цікавий факт. Військовий журналіст Микола Афіногенов згадував, що коли на початку 90-х років уже в російській армії взялися реформувати протиповітряні сили, то вирішили запросили до начальника Генштабу всіх живих на той час главкомів. Покликали й Третяка. Зібралися, чекають… А Івана Мойсейовича все нема! І ось нарешті двері кабінету прочиняються – і на порозі з'являється якийсь дідусь з… авоською в руках, у якій лежить батон і пара пакетів кефіру. Після цього, кажуть, серйозної розмови вже не вийшло. Ось таким простим чоловіком доживав свій вік Іван Мойсейович. Він пішов у вічність 3 травня 2007 року на 84-му році життя.

…20 лютого славного земляка вшанували в Хоролі. Біля його пам'ятника у центрі міста відбувся урочистий мітинг, участь у якому взяли голова районної ради Олександр Хрипко, голова районної державної адміністрації Сергій Полупан, сільські голови, депутати районної ради, учні шкіл, студентська молодь, громадськість. До підніжжя постаменту поклали вінки та квіти. Про бойовий і життєвий шлях Івана Третяка розповів голова ради районної організації ветеранів Дмитро Кражан. На мітингу виступили міський голова Ігор Свириденко, сільський голова Новоаврамівки Дмитро Самчук, учениця Хорольської гімназії, представник молодіжного парламенту Хорольщини Анастасія Дудка.
Віталій Скобельський, 06.03.2013, 10:151500
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень