22 травня 2019 • № 20 (1556)
Rss  

Поїзд-привид із черепом Гоголя вже 20 років «їздить»… сторінками вітчизняної і зарубіжної преси

4 березня 1852 року не стало Миколи Гоголя. Його життя, а тим паче смерть, завжди були оповиті ореолом містики. Чого лишень не писали про письменника за ці 170 з гаком років! Наприклад, що він не помер, а заснув летаргічним сном, затим прокинувся і хотів вибратися з труни... І що похований був узагалі без голови, і що череп украли під час перепоховання… І.., і… Що ж тут реальність, а що міфи?

Тунель, оповитий туманом…

Посмертна маска Гоголя.
Нещодавно одна поважна київська газета надрукувала чергову «сенсацію», яку, щоправда, за останні двадцять років доводилося читати в різних виданнях уже не раз. І ось знову…

«Поїзд-привид, який уже сотню років «гуляє» світом, несе все нові й нові нещастя…». А все тому, мовляв, що у цьому загадковому поїзді «подорожує»… череп Гоголя! Почалася ж ця страшна катавасія ще 1911 року, коли від вокзалу в Римі відійшов потяг «поза розкладом», на якому вирушили у подорож до Ломбардії місцеві багатії. Поїзд уже наближався до новозбудованого тунелю, як раптом його оповив густий туман і, ясна річ, з іншого боку споруди він так більше й не з’явився. Врятувалися лише двоє, які завбачливо вистрибнули за мить раніше…

А куди ж поділися інші? Так от, «хтось колись якось» бачив документи, що буцімто ще за… 70 років до цього десь у Мексиці казна-звідки об’явилося більше сотні італійців, які доводили, що приїхали сюди… на поїзді з Рима. Звісно, вся компанія невдовзі опинилася у психушці. З приводу цього, мовляв, існують навіть записи якогось місцевого психіатра. А вчені висували версію, що поїзду вдалося якимось чином пронизати час. Відтоді він, мовляв, і з’являється у різних кінцях світу.

Академіка Лещатого більше ніхто не бачив…
Такий вигляд могила М. Гоголя мала до революції.

Як у поїзді-привиді опинився череп Гоголя, невідомо. Можливо, його хтось із пасажирів прихопив… у чемодані. Зате ця обставина дає широкі перспективи і для нашої місцевої, так би мовити, тематики. Бо якби у поїзді був, приміром, череп Чарльза Діккенса чи Жуля Верна, то важко було б умотивувати регулярні «рейси» страшного поїзда Україною. А так є привід: Гоголь любив батьківщину, отож і череп його тягло туди ж…

Цитуємо вже згадувану тут газету: «Вперше його побачили в 1955 році в районі Балаклави. Причому з'явився потяг на залізничному насипу, з якого давно були зняті рейки, а потім перейшов на магістральний шлях. При цьому самі собою перевелися стрілки. А буквально через кілька годин у бухті вибухнув лінкор «Новоросійськ». Спогади про цю примару, записані зі слів станційного доглядача Петра Григоровича Устименка, який чергував у ніч на 29 жовтня 1955 року на залізничному переїзді перед Балаклавою, збереглися в записах письменника-мариніста Миколи Черкашина, який через 33 роки (у 1988 році) збирав у Севастополі відомості про загибель лінкора. У 1980-х поїзд не раз з'являвся на залізницях Московської області й навіть у метрополітені, а потім повернувся в Україну…».

Вигляд могили до 2009 року.
Якщо взяти до уваги, що за од-нією з версій «Новоросійськ» (колишній флагман італійського флоту «Юлій Цезар») могли підірвати італійські диверсанти, то, виходить, що вони могли й приїхати саме на тому поїзді! Одне слово, «загнуздано» дуже круто.

Та й бід, як виявилося, поїзд-привид накоїв в Україні немало. Недарма, приміром, напередодні Чорнобильської катастрофи його «бачили» на «станціях Солнцеве і Новоукраїнка Київської залізниці». До речі, станції Солнцеве, як і самої Київської залізниці (якщо не враховувати дитячої) в нас нема, але це так, деталі. АЕС же вибухнула!

Не зміг поїзд-привид «об’їхати» і таку подію, як розпад СРСР. Уже влітку 1991-го «він уперше пройшов повз станцію Заваличі в Полтавській області на переїзді чергової Олени Спиридонівни Чебрець. Потяг із наглухо закритими шторами, відкритими дверцятами і порожньою кабіною машиніста рухався абсолютно безшумно, давлячи місцевих курей…». Невідомо, щоправда, в який бік – на Київ чи на Москву, де в той час уже готували свій підступний план заколотники?

Звісно, втрата безневинних курей не могла не сколихнути місцеву громадськість. Докотилось аж до Києва!.. І от уже за справу береться «представник комісії з розслідування аномальних явищ Академії наук України» Василь Лещатий (у деяких публікаціях його називають «академіком»). Лещатий, виявляється, вирахував алгоритм появи поїзда-привида і 25 серпня 1991 року підстеріг його поблизу тих же Заваличів. «Академіку Лещатому вдалося навіть скочити на одну зі сходинок останнього вагона і… більше його ніхто не бачив».

Утім, ніхто не бачив і самих Заваличів – на Полтавщині не було і нема ні такої станції, ні навіть полустанка. Так само ніхто й ніколи не чув в Академії наук і про самого «академіка Лещатого». Втім, так само «зникали» всі, хто хоч раз бачив таємничий поїзд-привид.
Отже, можна з певністю говорити, що тут ми маємо справу з типовою містифікацією, на які так багатими був початок 90-х. А що ж було насправді?

«Находясь в полном присутствии памяти…»

Ясна річ, міфи на порожньому місці не народжуються. Так і тут… А поштовхом до подальших містифікацій став перший розділ «Вибраних місць із листування з друзями», який починався зловісно-містичними словами: «Находясь в полном присутствии памяти и здравого рассудка, излагаю здесь мою последнюю волю. Завещаю тела мого не погребать до тех пор, пока не покажутся явные признаки разложения... Упоминаю об этом потому, что уже во время самой болезни находили на меня минуты жизненного онемения, сердце и пульс переставали биться...». Ці рядки та страшні оповідки, що з’явилися після перепоховання праху Гоголя в 1931 році (і про подряпану зсередини кришку труни, і про те, що, мовляв, скелет «лежав» на боку, і що черепа не було) й породили свого часу жахливі чутки, що письменника поховали живцем.
Після останньої реконструкції.

Звісно, ця легенда не підтверджується жодними доказами. Однак вона уперто живе й донині. Втім, одна загадкова історія таки трапилася. Коли влітку 1931 року Данилов монастир у Москві радянська влада «приватизувала» і вирішила передати його під школу-інтернат для неповнолітніх злочинців, ліквідували і монастирське кладовище. З нього перенесли прах лише трьох відомих людей – самого Гоголя, а також поетів Олексія Хомякова та Миколи Язикова.

Отоді і з’ясувалося, що в труні Гоголя… нема черепа! Це засвідчують і деякі учасники робіт із перепоховання (для цього було створено спеціальну комісію Спілки письменників). Так, професор Літературного інституту Володимир Лідін у своїх спогадах «Перенесення праху Гоголя» писав: «Коли могилу розкопали, з’ясувалося, що труна знаходиться в цегляному склепі, який виявився доволі міцним. Роботи затягнулись, і вже почало смеркати, коли добралися нарешті до труни. Верхні її дошки прогнили, але бокові з металічними кутами і ручками та частково вцілілим голубувато-ліловим позументом були цілі. Черепа на трупі не виявилося, і останки Гоголя починалися із шийних хребців. Скелет знаходився під сюртуком, уціліла навіть нижня білизна з ґудзиками, на ногах були черевики на дуже високих каблуках, що дозволяло зробити висновок про невисокий зріст Гоголя. Коли і за яких обставин зник череп Гоголя, лишається загадкою. На жаль, сфотографувати я не зміг, оскільки уже смеркало, а наступного ранку останки перевезли на кладовище Новодівичого монастиря, де їх і було віддано землі…».

До речі, Лідін пише, що взяв собі маленький шматочок сюртука Гоголя, який було вплетено потім у футляр першого видання «Мертвих душ» для професорської бібліотеки. Дещо прихопили «на пам'ять» і інші присутні тут письменники, а Всеволод Іванов, нібито, – ціле ребро… Чи міг у цій ситуації «заникати» й череп письменника? Навряд чи. Хоча дослідники і цю версію теж не відкидають.

За іншою ж версією, череп міг зникнути ще в 1909-му, коли на честь 100-річчя від дня народження письменника проводилася і реставрація його могили. Дехто з дослідників (той же Лідін) стверджує, що його тоді «приватизував» московський колекціонер Олексій Бахрушин – засновник Театрального музею в Москві. Він, мовляв, і підговорив працівників кладовища під час реставрації могили таємно розкопати її і викрасти череп… Лідін стверджує, що череп Гоголя зберігався-таки у Бахрушинському музеї, де, до речі, був і череп ще одного відомого полтавця – актора Миколи Щепкіна.

Гоголь і Берліоз

І нарешті, прихильники третьої версії стверджують, що все могло трапитися ще під час… похорону письменника. Цю версію називають «булгаковською». Адже такий сюжет використовує у своєму романі «Майстер і Маргарита» Михайло Булгаков, описуючи смерть літератора Берліоза, в якого просто на похороні крадуть голову. І це не випадково. Роман писався саме в ті роки, коли відбулося й перепоховання Гоголя, тож Булгаков, певне, знав немало подробиць.

Варто згадати й таку дивину. Виявляється, камінь із могили Гоголя (у 1931 році там поставили надгробний пам’ятник) із часом викупила… вдова Булгакова Олена Сергіївна. І теж містика! Якось Булгаков розповів дружині про дивний сон: йому приснився Гоголь, який страшенно лаяв Булгакова за його твори. Той почав виправдовуватися і сказав Гоголю незрозумілу фразу: укрити його своєю… гранітною шинеллю. Близький до містики Булгаков так і не зміг розгадати смислу цієї фрази. Це стало зрозумілим його вдові лише через багато років після смерті письменника! І ось за яких обставин. Довгий час на могилі Булгакова не було пам’ятника, і от якось, провідавши могилу чоловіка, Олена Сергіївна зайшла до цвинтарної майстерні, де й побачила оригінальний гранітний надгробок.

– Що це? – поцікавилася вона у майстра.
– А-а, це надгробок з могили Гоголя… Його свого часу зняли, поставили пам’ятник, а цей камінь як лежав, так і лежить.

Олена Сергіївна викупила камінь, тож невдовзі «гранітна шинель» і справді вкрила Булгакова.

Ну, а «чортівщина» довкола могили Гоголя відбувається і в наші дні. Так, готуючись до 200-річчя народження письменника, російський уряд вирішив повернути місцю поховання первісний вигляд. Тож 2009 року прекрасний надгробний пам’ятник роботи Миколи Томського з написом «Великому художнику слова від уряду Радянського Союзу» замінили на камінь із хрестом. Щоправда, могили Булгакова чіпати вже не стали, а знайшли інший, схожий камінь. Але загалом вийшло гірше, ніж було.
Віталій Скобельський, 06.03.2013, 11:203419
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень