27 червня 2019 • № 26 (1562)
Rss  

Для будинку міськкому КПУ «підійшов» сталінський ампір

Коли запитуєш полтавців: «Де раніше розташовувалася міськрада?», часто чуєш зустрічну відповідь: «Хіба не там, де нині, – на Жовтневій, 36?». Виявляється, ні. А передувала цьому така історія…

Поблизу Сонячного парку на вулиці Жовтневій, 18, знаходиться триповерховий будинок, у якому нині міститься Апеляційний суд Полтавської області. Відомо, що раніше на цьому місці була Стрітенська церква, зруйнована в 1937 – 1938 роках. Про неї розповімо в наступних номерах «ПВ» окремо, а цього разу – про нинішню, теж знакову будівлю в житті Полтави.

На початку 1950 років, після проведення першочергових заходів з відбудови зруйнованого центру Полтави, розпочалося масове зведення нових будинків. Особливої уваги потребувала забудова вулиці Жовтневої. На той час, на ділянці між Червоною (тепер Соборний майдан) та Круглою площами, це була вулиця Сталіна, що зобов’язувало архітекторів надзвичайно уважно ставитися до створення новобудов. У 1954 році розпочалося проектування нового будинку для міського комітету Комуністичної партії України. (У повоєнний час міськком розмістився на вулиці Паризької комуни, 4, після чого «перебрався» на вулицю Комсомольську, 35).
На фото 1974 року: будівля на Жовтневій, 18, у якій розмістився міський комітет Комуністичної партії України.
Місце розташування такого ідеологічно важливого об’єкта, де свого часу розміщувалася Стрітенська церква, вибрано невипадково. Коли у травні 1954 року геологічна група Полтавської обласної проектної контори «Обл-проект» при обласному відділі у справах архітектури обстежила ділянки під будівництво, то виявилося, що ґрунти мали суттєво порушену структуру. Керівник дослідних робіт Є.Г.Птіцин у своєму висновку підтвердив наявність тут давнього кладовища з великою кількістю могил на глибині 3,2 – 4 м. Пам’ятку пізнього українського бароко потрібно було замінити не менш виразною спорудою, але в принципово іншій стилістиці. На час зведення адміністративної будівлі таким архітектурним стилем був радянський класицизм, відомий також як «сталінський ампір».

Будинок міськкому КПУ був зведений за індивідуальним проектом місцевих авторів.

У середині 1950-х в УРСР за вимогами Постанов ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР майже всі споруди будь-якої функції зводилися за типовими уніфікованими проектами. В умовах жорстких обмежень творчого пошуку індивідуальне проектування дозволялося тільки для репрезентативних об’єктів і доручалося висококваліфікованим фахівцям. Ними стали архітектор Віталій Пасєчний, інженер Петро Оверченко та головний архітектор Полтави Лев Вайнгорт.

Просторова композиція будинку являє собою симетричний триповерховий об’єм з трьома дворовими ризалітами – частинами будівлі, котрі виступають за основну площину фасаду. При цьому бічні виступи мають прямокутні обриси плану, а центральний вирішений у вигляді циліндричного об’єму. Головний фасад, орієнтований на вулицю Жовтневу, – симетричний. Його центральна частина оздоблена пристінним восьмиколонним портиком коринфського ордеру, піднятим на висоту першого поверху. Перший поверх будівлі оздоблений рустуванням, відділений від верхніх рівнів профільованим поясом і сприймається як високий цоколь. Такі композиційні членування фасадів характерні для архітектури доби класицизму.

Прямокутні віконні отвори другого поверху, розташовані у проміжках між колонами, прикрашені карнизними сандриками з трикутними фронтонами. Добірності та витонченості центральній частині фасаду додають збільшені за висотою вікна третього поверху з арковими завершеннями. Центром фасадної композиції став портал – парадно оформлений вхід, в оздобленні якого застосовані профільовані лиштви та орнаментальний мотив із переплетених листків і стрічок. Характерною стилістичною ознакою будинку став картуш – рельєфна скульптурна композиція з прапорів, стрічки, дубових листків, серпа і молота, якою вивершений портал. Усі складові картуша – елементи радянської державної символіки.

Будинок міськкому КПУ витриманий у стильових формах радянського класицизму та вдало вписаний у класицистичний ансамбль головної міської вулиці. Око пересічного полтавця не відчує різниці між унікальними пам’ятками архітектури російського класицизму початку ХІХ сторіччя та цим зразком радянського класицизму середини ХХ сторіччя.

Коли в 1976 році на площі Дзержинського побудували Будинок Рад, відбувся останній переїзд міськкому КПУ. Переселився він на Круглу площу в нинішнє приміщення на Жовтневій, 36, яке до цього займав обком КПУ. А будівлю на Жовтневій, 18, «віддали» тресту «Полтавбуд». З початку 1990-х тут стали орендувати приміщення й інші організації, зокрема й комерційні. Так, полтавці пам’ятають, як у будинку на Жовтневій, 18, були банк «Відродження», обласне КРУ, казначейство. І ось тепер – Апеляційний суд Полтавської області.
Володимир Сулименко, 06.03.2013, 12:501393
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень