21 серпня 2019 • № 33 (1569)
Rss  

Другий пам’ятник Шевченку в Полтаві зник безслідно

Пам’ятник Т.Г.Шевченку в Полтаві скульптора Івана Кавалерідзе відомий кожному, і про нього в рубриці «Ретро-погляд» ми вже писали. А от про ще одну скульптуру Кобзаря, що близько тридцяти років прикрашала подвір’я Полтавського краєзнавчого музею, знають хіба що місцеві краєзнавці.

Це була дипломна робота Олександра Скобликова, виконана під керівництвом відомих українських скульпторів Макара Вронського та Олексія Олійника. Вона експонувалася на виставці Художнього фонду УPCP у 1961 році, а в липні наступного року, згідно з розпорядженням Міністерства культури УРСР, була передана до Полтавського краєзнавчого музею, що готувався до відкриття у відбудованому після війни приміщенні. Зроблена скульптура була методом лиття з органічного скла. Автори зобразили Тараса Григоровича на постаменті в повний зріст. У правій руці він тримав «Кобзар», а лівою притримував довге пальто, накинуте на плечі. Великі габарити (365 x 115 x 117 см) не дали змоги помістити скульптуру у фонди чи експозицію, тому вирішили встановити її у новоствореному парку на подвір’ї музею. Спочатку скульптуру тимчасово поставили у дворі перед входом у службове приміщення (на старому фото), а потім перенесли на метрової висоти гранітний постамент. З часом навколо пам’ятника встановили лавочки, забуяла клумба з тюльпанів, зацвіли кущі бузку, виріс невеличкий дендропарк. Сюди на екскурсію водили туристів, та й самі працівники музею із задоволенням відпочивали в цьому затишному місці.
На любительському фото 1963 року: вихованці Полтавської обласної школи-інтернату №2 встигли сфотографуватися біля пам'ятника Т.Г. Шевченку до того, як його встановили на постамент.
На жаль, скульптура почала руйнуватися під впливом атмосферних явищ. У середині травня 1990 року вирішили врятувати пам’ятник Кобзарю і передали його до клубного приміщення колективного господарства ім. М.Горького села Шедієве Новосанжарського району, де обіцяли його «одягти» в бронзу. Як відомо, влітку 1845 року село Шедієве відвідав Тарас Шевченко, про що свідчить пам’ятний знак, розташований у центрі села, біля школи. Тут Тарас Григорович написав портрет місцевого пана А.Ф.Лук’яновича та зробив кілька пейзажних замальовок. Звичайно ж, читач поцікавиться, яка нині доля того полтавського пам’ятника Тарасу Шевченку?

– Це питання хвилювало й нас, а тому у 2006 році, коли готували книгу про історичні пам’ятники Новосанжарського району, завітали в Шедієве, – розповів заступник директора з наукової роботи Полтавського краєзнавчого музею Володимир Мокляк. – На жаль, пам’ятника Шевченку ніде не знайшли, хтось із місцевих жителів розповів, що скульптура тривалий час лежала в колгоспній коморі, а потім сам колгосп розвалився і пам’ятник теж кудись безслідно зник.

Треба зазначити, що в доробку згаданих митців ця скульптура була не єдиною на шевченківську тематику. Назвемо найвідоміші серед них роботи. Так, О.П.Скобликов став автором пам'ятників Т.Г Шевченку в Шалетт-сюр-Луені у Франції (1974), в Умані (1981), у Дубно Рівненської області (1991). М.К.Вронський і О.П.Олійник у співавторстві створили пам’ятники Кобзарю у Палермо в Канаді (1951), Донецьку (1955), Моринцях (1956), колишній Кирилівці (нині с.Шевченкове Черкаської області, 1957), Черкасах (1964) тощо.
Володимир Сулименко, 12.03.2013, 16:111825
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень