18 грудня 2017 • № 49 (1482)
Rss  

Не все те золото, що лежить

Кожному з нас, незалежно від віку, професії чи рівня статків, неодмінно доводиться мати справу з магазинами, ринками, супер- і гіпермаркетами. Навіть тим, хто звик вирощувати майже все на присадибній ділянці. Допомогти своїм читачам не загубитися серед широкого асортименту і привабливих акцій допомагає наша рубрика «Споживач». У цьому номері – як оминути залежані продукти.

Що мало б ставатись із простроченими продуктами…

Мабуть, кожен, хто купував їжу, стикався з її прикрою властивістю – псуванням. За законом, по закінченні терміну зберігання продукт має бути або утилізовано, або передано до місцевого притулку для тварин. Це, звісно, в ідеалі. Життя ж вносить свої корективи, і тому нерідко м'ясо, яке могло стати трапезою для пса у притулку, може опинитися на чиємусь «людському» обідньому столі. Виняток це чи правило для Полтави?

Правильно утилізувати продовольчу продукцію нині дуже важко, якщо взагалі можливо. І справа не лише в бажанні виробників і магазинів. Нині підприємств, які переробляли б такі продукти, небагато. Переробкою можуть займатися підприємства, що пройшли атестацію на виконання цих робіт відповідно до вимог закону. На території Полтавщини, за даними санітарно-епідеміологічної служби міста, таке лише одне – це «Ветсанутильзавод», що акредитований у Хоролі.

Можливо, саме через складнощі з утилізацією сьогодні безпритульним тваринам, які живуть на пункті перетримки КАТП-1628, на брак їжі скаржитися не доводиться:
– Із пунктом перетримки співпрацюють чимало магазинів, нам віддають у кого що є, – розповідає Денис Матвєєв, директор правління центру захисту живої природи «Юний Європеєць». – Деякі супермаркети передають дуже лежалий товар, також віддають курячий жир і хлібобулочні вироби. «Прострочку» передають і виробники м'яса – як фірми, так і приватні підприємці. Один із підприємців нещодавно передав нам цілу тонну ковбасних виробів. Вони дещо залежані, але щоб зварити бульйон для тварин підійдуть чудово.

…Та що стається

Але все ж деякі продавці й виробники діють дуже наполегливо, коли справа доходить до продуктів, які ще можуть принести прибуток. Найперша їхня зброя у цьому – консерванти. Для їх використання не треба особливих умов, ці речовини дешеві, а зекономити можуть багато.
– Для того, щоб продовжити термін зберігання продукції, до її складу додають сульфіт натрію, бензоат натрію, діоксид сірки та інші речовини з консервуючим ефектом. Усі вони порушують мікрофлору в нашому кишечнику, що з часом сприяє розвитку патогенних мікроорганізмів, – розповідає генеральний директор ДП «Полтавастандартметрологія» Алла Миронова. – Тому споживачеві варто знати: чим коротший термін зберігання харчової продукції, тим більша вірогідність, що її виготовлено з якісної натуральної сировини. Наприклад, якщо термін зберігання вареної ковбаси лише кілька діб, економічно недоцільно вводити до її складу консерванти. Втім, нині виробник має право виготовляти як продукцію за традиційною технологією, котра зберігається зовсім короткий період, так і подовжувати їй «життя» за допомогою дозволених Міністерством охорони здоров'я речовин. На жаль, їх перелік чималий. Тож читайте інформацію на маркуванні й робіть свій свідомий вибір.

Таким чином, не лише на цифри терміну придатності варто дивитись у магазині, адже при достатній кількості консервантів будь-який продукт може пролежати довго, не зіпсувавшись.

До загальної картини додають свої винаходи й продавці-«кулібіни». Тут і залежана ковбаса, намащена соняшниковою олією для блиску, і трюки з унікальними акціями на продукти, що ось-ось зіпсуються. І такий собі «антихіт сезону» – заклеювання терміну придатності фірмовою наліпкою магазину, на якій уже надруковано новий, довший.

Ще півбіди, якби зіпсований товар «підсунув» продавець, але ж сьогодні нерідко такий можна вибрати у супермаркеті власноруч. Та чи має бути в покупців така сумнівна можливість?

Чи складно знайти залежане?

За радянських часів якість продуктів контролювала держава. Нині ж відповідальність за свій продукт мають нести самі виробники, а за умови, в яких він зберігається, – реалізатори. У тому разі, якщо деякі з них зі своїми обов'язками не справлятимуться, своє слово мала б сказати санітарно-епідеміологічна станція. Та за нинішніми законами працювати службі досить таки не просто. Про планову перевірку санепідеміологи мають сповіщати аж за десять днів до її проведення у письмовій формі. За таких умов спіймати когось на гарячому важко.

Щоправда, декого таки ловлять. Як нам повідомили у Полтавській обласній санітарно-епідеміологічній станції, протягом 2012 року було складено 13 фінансових санкцій на суму більш ніж 2100 гривень. Із них: сім за продаж продукції, термін реалізації якої вже добіг кінця. Інші шість оформили за відсутність документів, котрі б засвідчували безпеку продуктів.

Не так часто перевіряють і магазини, супермаркети та ринки. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 869 усі ці установи відносять до незначного ступеня ризику. Це, у свою чергу, значить, що планові перевірки там можуть проходити не частіше, ніж раз на п'ять років. Такі востаннє у Полтаві проводили 2011 року. Щоправда, на думку самих санепідеміологів, купити вже зіпсований продукт найбільше шансів мають ті, хто звик користуватися послугами стихійних ринків: там контроль за якістю продукції на рівні «чесного слова». Та й повернути гроші за неякісний товар навряд чи вийде.

Тож навіть у магазинах розслаблятися не варто: хоч несумлінних продавців і чекають штрафи, але навряд чи вони зможуть налякати всіх охочих до можливості отримати додатковий прибуток.
Сергій Лещенко, 20.03.2013, 13:07792
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<листопад