18 листопада 2018 • № 46 (1530)
Rss  

«Ти будеш нашою прекрасною полтавською Галатеєю…»

Такими словами проводжав на навчання до консерваторії одну зі своїх учениць визнаний полтавський музичний педагог Василь Опенько.

То хто ж ця красуня-полтавка Галатея? Це Людмила Юрченко – народна артистка України, лауреат національної премії ім.Т.Г.Шевченка, кавалер ордена Княгині Ольги, медалі «Золота фортуна», лауреат багатьох міжнародних конкурсів. Її ім’я занесене в енциклопедію «Видатні співаки України», альманах «Видатні люди України», в енциклопедичний довідник «Полтавщина».

Людмила Юрченко виконує арію Ж.Массне «Закохана».
Пам’ятаю щасливу зустрічі з нею під час передачі по республіканському радіо, підготовлену редактором – незабутньою Зоєю Коробовою. Передача була про полтавця В.І.Опенька, тож на неї запросили і Людмилу Юрченко та сина Василя Опенька – Володимира, тоді ще студента Київської консерваторії. Передача викликала захоплюючі відгуки слухачів, і пам’ятаю, як після хвороби Коробової, коли та знову вийшла на роботу й хотіла повторити передачу про Василя Опенька, її вразила звістка, що плівку із записом…розмагнітили. На жаль, рукописного матеріалу не збереглося, і зараз, користуючись знаковою подією – 70-річчям від дня народження Людмили Володимирівни, мені пощастило з нею поспілкуватися, нагадавши їй про ту далеку зустріч.

Народилася Людмила Володимирівна 14 березня 1943 року в Харкові. Через два роки сім’я переїжджає до Полтави, де пройшли дитячі та юнацькі роки дівчини. Батько – Володимир Степанович – за фахом слюсар, працював у Полтавському паровозоремонтному заводі та викладав у технікумі залізничного транспорту. Мати Єфросія Пилипівна, бабуся Євдокія Дмитрівна мали дуже добрі голоси, знали безліч українських пісень. Людмила залюбки слухала пісні, наслідувала характер їх виконання. Передалась їй і любов до них: почала й сама наспівувати, перейняла особливості вокального вміння. У Полтаві дівчина навчалася у СШ №9, і після закінчення восьмого класу вступила до технікуму, почала працювати на полтавському заводі «Електромотор» контролером електродвигунів. Маючи від природи красивий, сильний голос, Людмила постійно брала участь у заводських виступах художньої самодіяльності. Під час одного з них її природний дар помітили керівник полтавського народного хору Валентин Міщенко (нині цей хор носить його ім’я) і педагог з вокалу полтавської вечірньої музичної школи Василь Опенько. За пропозицією останнього дівчина вступила до цієї школи.
Нині Людмила Володимирівна – доцент кафедри сольного співу Київської Національної музичної академії.

Василь Іванович мав удома величезну фонотеку – близько 1500 тисячі платівок класичних творів у виконанні найкращих співаків світу. Навіть у вихідні дні він проводив заняття зі своїми учнями, прищеплював любов до класичного співу. Як згадує Людмила Володимирівна, Василь Іванович був спокійний, ерудований, терплячий педагог. Його поважали й любили всі учні. У школі існувала й капела бандуристів, керівником якої був Семен Бромберг – педагог-скрипаль, тож Людмила часто співала і в капелі.

Опенько ж готував її і до вступу в консерваторію (до речі, зі своїми учнями він займався безкоштовно). А коли проводжали її всім класом до музичного вишу, сказав: «Ти будешь нашою прекрасною полтавською Галатеєю!».

– Василь Іванович розвивав просто нестерпне бажання до занять оперним співом і відкрив вокальну дорогу в майбутнє, що стало справою всього мого життя, – згадує Людмила Володимирівна.

У 1964 році вона вступила до Київської консерваторії в клас педагога Римми Разумової (в минулому учениці неперевершеного педагога вокального мистецтва О.Муравнової). На іспитах Разумова відзначила талант абітурієнтки, а члени журі й надзвичайно красивий і сильний голос мецо-сопрано. Закінчила консерваторію юна співачка в 1969 році з відзнакою і відразу була зарахована в штат Київського театру опери і балету ім.Т.Г.Шевченка, у якому співали всі видатні українські корифеї та закордонні гастролери. Людмила Володимирівна згадує: «Моєму щастю не було меж. Виходячи на сцену столичного театру, я завжди дякувала Василю Івановичу за те, що він запримітив мій талант на заводській сцені й підготував його до діамантового огранювання».

З 1970 року Людмила Володимирівна стає солісткою головної сцени України, а пізніше і її примадонною. За 43 роки на оперній сцені Київської національної опери вона виступала в 37 оперних спектаклях, підготувавши різні за характером партії творів українських композиторів: Б.Лятошинський («Щорс» – Галя) М.Леонтович («На русалчин Великдень» – друга Русалка), В.Тубаренко («Мамай» – Клеопатра), М.Лисенко («Тарас Бульба» – Настя), М.Скорик («Мойсей» – Йохаведда), Г.Майборода («Арсенал» – Майн, «Ярослав Мудрий» – Джемма). Російських композиторів: М.Римський-Корсаков («Царева наречена» – Любаша), П.Чайковський («Мазепа» – Любов, «Орлеанська діва» – Іоанна, «Пікова дама» – Поліна, графиня, «Снігуронька» – Лель), О.Бородін («Князь Ігор» – Кончаківна), М.Мусоргський («Сорочинський ярмарок» – Хівря, «Борис Годунов» – Марина Мнішек, «Хованщина» – Марфа) та західноєвропейських композиторів: Х.Глюк («Орфей та Еврідіка» – Орфей), Ж.Бізе («Кармен» – Кармен), Дж. Верді («Аїда») та інші.

Великий список виступів Людмили Володимирівни і в концертному репертуарі: вибірково це 122 романси та 36 авторських і народних пісень. Серед романсів – твори Адмоні («Бушует снежная весна»), А.Арсенського («Весной» та ін.), М.Булахова («Твои шелковые кудри» та ін.), М.Глінки – понад 12 творів тощо.

Їй аплодували на сценах усіх республік СРСР, поціновувачі оперного мистецтва Польщі, Німеччини, Чехословаччини, Бельгії, Франції, Австрії, Швейцарії, Фінляндії, Америки, Японії, Бразилії, Іспанії (в Барселоні на міжнародному конкурсі в 1975 году одержала першу премію і золоту медаль). Отже, пророцтво Василя Опенька збулося!

Нині Людмила Володимирівна передає свій величезний досвід молодим співакам. А ті люблять її й за безмежну доброзичливість, скромність, почуття відповідальності у своїй роботі.

Ось так у праці й нових творчих планах зустріла Людмила Володимирівна і своє 70-річчя. З ювілеєм вас, полтавська Галатеє!

Лідія Івахненко

Р.S. До речі, 1980 року на студії «Укртелефільм» було знято і музичний фільм «Співає Людмила Юрченко», у якому представлено кращі твори співачки. Завдяки інтернету його нині легко можна знайти і переглянути, ще раз насолодившись прекрасним голосом примадонни.
Павєл Москалюк, 27.03.2013, 16:581341
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30
<жовтень