27 червня 2019 • № 26 (1562)
Rss  

«Людоньки, куди нас везуть?», або як автобуси змінили маршрути

Зміни в русі автотранспорту полтавці тоді помітили не відразу. Кажуть, лише на маршруті пасажири, які їхали на Колгоспний ринок, почали здивовано позирати у вікна. «Людоньки, а куди це нас везуть?» – тривожно запитували бабусі в своїх сусідів, але кондуктори та водії автобусів швидко вносили роз'яснення: «Відсьогодні автобуси майже десяти маршрутів змінили напрямок руху. Не хвилюйтеся, доїдемо куди треба, просто іншою вулицею». Це було суботнього дня 10 лютого 1973 року.

Міський транспорт починав курсувати між вокзалами

Перший повоєнний рух автобусів у Полтаві, чи то серйозно чи жартома, відкрили… 1 квітня 1946 року. «Вже більше тижня у місті відкрито автобусний рух «Київський – Південний вокзал» із зупинками на особливо людних вулицях. Поки що курсують два автобуси, найближчим часом курсуватимуть ще два», писала «Зоря Полтавщини» 7 квітня 1946 року.
Червень 1973 року: автобуси тепер їдуть через вулицю Ленінградську (Сінну).
Шлях кожного нового автобусного маршруту, який з'являвся згодом, обов'язково пролягав через центр. Підтвердження цього можна знайти у путівнику «Полтава» 1963 року: у кожному з тринадцяти автобусних маршрутів значилася зупинка «Центр».

А у вересні 1962 року урочисто відкрили першу в Полтаві тролейбусну лінію. І знову історія повторюється: тролейбус за маршрутом №1 почав їздити через центр міста – з Київського вокзалу на Південний. А автобусний відмінили, щоб не дублювати. До речі, і в аеропорт автобус возив тоді полтавців від площі Леніна (ймовірно тому, що неподалік знаходилися каси «Аеро-флоту) і його маршрут був схожим на сучасний кільцевий: вперед він їхав через вулицю Фрунзе, у зворотному напрямку – через Великорешетилівську (Маршала Бірюзова) та Жовтневу. Полтавцям буде цікаво і те, як курсував «кільцевий» в 1960-х: центр – вул. Леніна – Першотравневий проспект – вулиці Шевченка, Ленінградська (Сінна), Балакіна, Крупської (Федора Моргуна), Сковороди, Карла Маркса (Володимира Козака), Радянська – центр (і в зворотному напрямку).

Коли вже стало далі нікуди…

З кожним роком у Полтаві не тільки з'являлися нові автобусні чи тролейбусні маршрути, а ще значно побільшало громадських і приватних автомашин, зросло населення міста. Це, у свою чергу, позначилося на перевантаженості транспортних магістралей. Насамперед на вулицях, розташованих у центральній частині міста: Леніна, Фрунзе, Луначарського та на кільці навколо Жовтневого парку. Тут в основному зосереджені пам'ятні історичні місця, адміністративні та культурні центри, навчальні заклади.

Із середини 1960-х років почали розбудовувати 73-й район (Алмазний), з 70-х тролейбусні лінії «простяглися» до нового мікрорайону Половки. На той час населення Полтави наближалося до 250 тисяч жителів. Тогочасна статистика свідчить: «У Полтаві працюють 70 підприємств, 338 майстерень побутового обслуговування, 300 закладів громадського харчування, 640 – торгівлі, автопарк налічує понад 7 тисяч машин. Міськими маршрутами курсують 273 автобуси і 108 тролейбусів».

Представники автотранспортних підприємств все частіше звертаються до влади, щоб якось вирішили транспортну проблему міста.

Відзначення ювілею Полтави дало поштовх

У 1973 році почалася активна підготовка Полтави до відзначення 800-річчя міста. Назріла проблема транспортного перевантаження центральної частини міста. І зрештою 10 лютого 1973 року, після відповідного рішення міськ-виконкому, автобуси поїхали за дещо іншими маршрутами. Вже через кілька днів у обласних газетах з'явилося роз'яснювальне інтерв'ю з начальником Полтавського автотранспортного підприємства №16012 І.Я.Буничем.

Він розповів, що відтепер водіям тридцяти автобусів не буде потреби проїжджати щодоби через центр більше 400 разів. Нині на шістнадцяти міських маршрутах щодня курсують 75 автобусів, і їхня кількість постійно зростає. Так, лише на маршруті №4 курсують п'ятнадцять нових автобусів марки ЛІАЗ-677, кожен із яких може перевозити пасажирів удвічі більше, ніж автобуси Львівського автозаводу.

«Цими днями ми одержали ще чотири таких машини. Але для нас найголовніша проблема – це дороги, вже зараз нові машини можна було б використати на одному з найбільш завантажених маршрутів «Автотраса – Дублянщина», але цьому перешкоджає надто вузька проїжджа частина вулиці Сакко, яка, до речі, не має бордюрів. Можна було б направити ЛІАЗ-677 із центру до Яківців, але міст над залізничною колією не придатний для проїзду великовагових машин», – зазначив І.Я.Бунич.


То, може, тому й зруйнували альтанку?

Із лютого 1973 року в русі окремих маршрутів сталися такі зміни: автобуси №1 та №3 (Автотраса – Дублянщина) від площі Леніна почали рухатися вулицями Гагаріна і Пушкіна з виходом на вулицю Фрунзе. У зворотному напрямку вони повертали з вулиці Фрунзе на вулицю Шевченка (зупинка «Обласна лікарня», біля тодішнього медичного стоматологічного інституту), а потім курсували вулицями Гоголя – Гагаріна до зупинки «Петровський парк» і далі за маршрутом. Рейси автобусів №№ 13, 14, 26, 27, 30, 31 від Центрального колгоспного ринку до сіл Кротенки, Жуки, Стасі, Івонченці а також Малобудищанського заводу та дослідної станції починалися від вулиці Новий Базар. Маршрут пролягав вулицями Чапаєва, Ленінградській (Сінній) до Жовтневої, а далі, як і раніше, у зворотному напрямку вони їхали від Жовтневої повз готель «Київ» вулицями Ленінградською, Шевченка до ринку. Ідучи назустріч побажанням трудящих, дирекція автопідприємства внесла також часткові зміни на маршруті №4 «Автотраса – Автоагрегатний завод». «Четвірка» більше не заїздила до «Круга» з вулиці Калініна по Раднаркомівській (Михайла Грушевського) та Київському шосе, а почала через зупинку «Вул. Польова» до вулиці Фрунзе.

Після зміни напрямків руху автобусів в обхід центру зупинка на площі Луначарського, у якій містилася ще й диспетчерська, стала не потрібною. Про цю альтанку ми писали в рубриці «Ретро-погляд» (№ 50 від 14 грудня 2012 року). Можливо тому, як версія, її незабаром благополучно розібрали.

У 1989 році, за кілька років до розпаду Радянського Союзу, в Полтаві було 22 автобусних, 10 тролейбусних маршрутів і 9 маршрутних таксі.

«Полтавський вісник» – про полтавські автобуси

Гортаючи підшивки «Полтавського вісника», можна дізнатися багато цікавих новин з «автобусного» життя міста 1990-х – 2000-х років. Ось деякі з них…

«Виробниче об'єднання «Полтаваавтотранс» закупило два автобуси «Вольво» шведського виробництва. Автобусам по 12 років, але їх виробничий ресурс далеко не вичерпаний. На зборах колективу машини були закріплені за найкращими водіями».
(«ПВ» від 20 жовтня 1994 року).

«На маршруті «Огнівка–Центр» запрацював перший у Полтаві приватний автобус, власник якого Сергій Латенко. Вартість проїзду в ньому 30 тис. купонів. (Для порівняння: проїзд у «Вольво» – 50 тис. купонів)».
(«ПВ» від 30 серпня 1996 року).

«У 1997 році в Полтаву надійшло тролейбусів і автобусів більше, ніж в усі міста України разом узяті. Напередодні Різдва автопарк Полтави поповнився на 17 автобусів львівського виробництва».
(«ПВ» від 4 січня 1998 року).

«У Полтаві вперше почали курсувати три автобуси «Богдан». Належать вони ВАТ «Полтавське АТП-15362».
(«ПВ» від 25 жовтня 2002 року).

«У Полтаві відкрито новий автобусний маршрут, автобус «Богдан» тепер курсуватиме між Рибцями й Критим ринком».
(«ПВ» від 16 листопада 2007 року).

«Десять нових автобусів вийшли на маршрути в рамках програми «Місто без околиць».
(«ПВ» від 23 вересня 2010 року).
Володимир Сулименко, 03.04.2013, 14:401301
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень