21 травня 2019 • № 20 (1556)
Rss  

Школа №3: чутки та реальність

До початку нового навчального року ще п'ять місяців, проте у Полтавській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №3 кількість заяв від батьків на прийом дітей до першого класу в кілька разів перевищує кількість наявних місць.

Відбір майбутніх першокласників тут проводиться на конкурсній основі. Серед полтавців школа вважається елітною, а навчатися тут – справа престижу.

– За висновками управління освіти міськвиконкому, торік наша школа справді мала найбільший конкурс. Судячи з тієї кількості заяв від батьків, що маємо зараз, цього року він буде не менший, – каже директор закладу Євгеній Романов (на фото), наголошуючи: тут вчаться справді дуже розумні, обдаровані діти, але аж ніяк не «мажори».

Євгеній Лаврентійович розвінчує найпоширеніші чутки та міфи про навчальний заклад, колектив якого очолює протягом трьох років.
У школі навчаються лише діти міської еліти.

– Однозначно неправда! Це школа не багатих батьків, а батьків, котрі змалку вкладають у розвиток своїх нащадків! У нас навчаються діти різних соціальних груп. Відбір проводиться на конкурсній основі, і, звичайно, при тій кількості заяв, що маємо, є можливість відібрати найсильніших дітей, які справді мають природні здібності до вивчення іноземних мов. І те, наскільки успішно дошкільник пройде тестування, залежить не від товщини гаманця чи зв'язків його рідні, а від того, скільки уваги дитині приділяли батьки, як займалися з нею починаючи з трьох – чотирьох років. Часто дитина з простої сім'ї, навіть неповної або багатодітної, може показати набагато кращі результати, ніж нащадок багатих і впливових батьків. Перш ніж бути зарахованим до школи, кожен майбутній першокласник проходить співбесіду. Причому це не традиційна програма типу «розказав віршик, щось розповів англійською». У нас співбесіда – своєрідна гра, що має на меті перевірку психомоторного розвитку дитини. Важливо зрозуміти, чи готова вона до школи, який у неї рівень, наскільки може рухатися далі. У нас принциповий підхід до набору в перший клас. Це не бажання зібрати «вершки», ми хочемо взяти дітей, котрі мають бути одного рівня підготовки. Ми підходимо з позиції, щоб дитині цікаво було почати вчитися. З перших днів у школі вона має відчувати радість та успіх. Якщо нарівні з усіма відповідає, не відстає, то й бажання продовжувати далі, опановувати нове у неї буде. А коли один першокласник з тридцяти дітей класу постійно щось недочуває, відстав раз-другий, то поступово у нього почнуть з'являтися комплекси, він замкнеться у собі і все – рух призупиниться.

Завдання, що пропонуються кожному дошкільнику на співбесіді, дозволяють перевірити, як він уміє мислити та говорити, наскільки у нього розвинена уява, просторове мислення та мовленнєва діяльність. Серед завдань є й визначення біологічного віку кожного кандидата. Трапляється, що малюк правильно робить усі вправи, а потім йому стає нудно, він починає роззиратися навкруги, у нього розсіяна увага. Інколи це свідчення того , що дитина морально та біологічно ще не готова до школи. У такому разі ми рекомендуємо батькам потримати сина чи доньку вдома, дати змогу остаточно «дозріти» до шкільного життя і привести наступного року. Як свідчить практика, за рік ці діти показують дуже високі результати і, що найголовніше, вони абсолютно готові до школи. У 2013-му ми вже маємо чотирьох таких дітей, котрі прийшли до нас удруге, виконали знову тести і за їх результатами увійшли у десятку кращих. Я дуже вдячний батькам, що рік тому вони прислухалися до наших порад. Звичайно, ми не застраховані на сто відсотків від помилок. Але практика показує, що у своєму підході до підбору дітей рухаємося правильним шляхом.

Підготовчі курси у школі – не гарантія того, що дитина навчатиметься там у майбутньому.

– На підготовчі курси ми приймаємо всіх бажаючих. Курси покликані не стільки навчити, хоча є й це, скільки допомогти дитині адаптуватися до школи, привчити її до колективу, розкрити свій потенціал. Набір на курси – у вересні, заняття починаються у жовтні і тривають до весни, коли власне і відбувається співбесіда. У папку з інформацією про цих дітей, крім виконаних завдань та висновків комісії, додається ще й характеристика вчителя, котрий з ними займався. На жаль, справді, не всі вони потім стануть учнями нашого закладу. Нині Міністерство освіти й науки вимагає організувати навчальний процес так, щоб не було другої зміни. І я з цим абсолютно згодний. З наступного року ми виходимо на першу зміну. Зрозуміло, це непопулярний крок, він може викликати невдоволення у людей, але це справді правильне рішення. Приміщення школи відносно невелике, всього 22 навчальних кабінети, тож ми реально маємо змогу набрати лише два перших класи по тридцять дітей, бо більше просто ніде розмістити. Але батьки спокійно можуть написати заяви в інші школи, і їхніх дітей там залюбки приймуть.
Євгеній Романов демонструє клас для вивчення іноземних мов у молодших класах.
Влаштувати дитину в школу неможливо, якщо немає впливових знайомих або грошей.

– Знайомства і зв'язки ні до чого! Я збираю батьків перед співбесідою і детально їм розказую, що собою являє конкурс, на що ми звертаємо увагу в дитині перш за все, який принцип відбору, відповідаю абсолютно на всі їхні запитання. Як правило, бажання потрапити сюди величезне, багато хто відразу починає пробивати свої контакти. Тому наголошую, що не працюю в прокуратурі, у міліції, у податковій. Я – директор школи, педагог, і в мене один начальник – управління освіти. Крім того, я – «адвокат» дітей, який захищає батьків від власних величезних амбіцій. Дзвінки «нагору» нічого не дадуть. Був випадок, коли до мене прийшли родичі майбутньої першокласниці й поставили перед фактом: їхня дитина навчатиметься тільки тут. Сказали, що зателефонують куди треба, дійдуть навіть до... На що я відповів: мені, звичайно, приємно буде поговорити з поважними людьми, але нехай вони (батьки) для початку хоча б приведуть дитину, щоб я міг із нею поспілкуватися, подивитися. І вона справді показала такий високий рівень підготовки, що я сам подякував їм за вибір нашої школи. Дівчинка набрала найвищі бали і найголовніше – вступила самостійно, а не її «вступили».

Уже не раз переконувався, що найбільше чуток про нашу школу розпускають якраз ті, чиї діти не змогли стати її учнями. Мені навіть розповідали, які «космічні» суми потрібні, аби влаштувати сюди когось. Якби це було так, то у нас би школа була вже золота, та й директор школи добирався б до роботи на власному авто, а не на громадському транспорті щодня через півміста.

Батьки мають постійно вносити значні кошти у шкільний фонд.

– Батьки сьогодні стали активними учасниками навчального процесу у плані його підтримки у будь-якому загальноосвітньому закладі, це не таємниця. Узяти хоча б початкову школу. Згідно з новими стандартами, дитина має йти у перший клас із шести років. Це хороша ідея, але потрібно спочатку створити базу, аби першокласник міг адаптуватися. За кордоном молодші школярі вчаться граючись, у них є ігрові кімнати, спальні, купа ігор та іграшок. Звичайно, наші освітні заклади теж намагаються розтягнути адаптаційний період, аби дитина більше гралася, ніж навчалася. Ясна річ, школи хочуть мати відповідні умови для цього. Але проблему, якою має займатися держава, найчастіше розв'язують батьки. Улітку минулого року ми вийшли з пропозицією до батьків майбутніх першокласників створити власними силами ігрову кімнату, яка відповідала б усім сучасним вимогам. Батьки з розумінням поставилися до цієї проблеми. Нині діти щодня мають можливість відпочивати у затишній атмосфері ігрової кімнати. Узагалі всі зміни на краще в нашому навчальному закладі відбуваються завдяки батькам, які з розумінням ставляться до вирішення всіх складних шкільних питань. Щороку реалізуються один – два міні-проекти з удосконалення умов навчання. Саме батьки приймають рішення щодо завдань, способів і контролю реалізації проектів. Якщо проект реалізувався вузьким колом батьків, сума витрат була б дуже значною, але невеликий вклад кожного з батьків дає змогу втілити «у життя» заплановане. Адже вони на власні очі бачать, що кожна копійка витрачається на вдосконалення та поліпшення умов навчання дітей. Ніяких хабарів у нас нема! Крім того, нещодавно в нашій школі створено благодійну організацію «Наша рідна школа» за ініціативою випускників – справжніх патріотів нашої школи, предметом діяльності якого стало створення умов для всебічного гармонійного розвитку учнів, зміцнення матеріально-технічної бази закладу. Як директор, користуючись нагодою, я висловлюю щиру подяку батькам школи.

Школа має приймати у перший клас усіх, хто проживає у найближчих до неї районах.

– Згідно з наказом МОН України тільки дві спеціалізовані школи у Полтаві (№3 та №29) мають юридичні обґрунтування проведення відбору першокласників на конкурсній основі «без прив'язки» до місця прописки. (До речі, це ж стосується і конкурсного підбору вчителів іноземної мови.) За два місяці до початку співбесіди ми обов'язково даємо оголошення в ЗМІ, аби всі бажаючі батьки мали змогу привести дітей на конкурсний відбір. Як правило, він проходить у квітні. Уже наприкінці місяця ми вивісимо списки шістдесят дітей, зарахованих у перший клас. Це дає змогу тим, хто не пройшов відбору, встигнути подати заяви до інших шкіл.

Нині у Полтавській спеціалізованій школі І – ІІІ ступенів із поглибленим вивченням іноземних мов №3 навчаються 724 учні, а наповнюваність класів – найвища у місті. Заклад дає ґрунтовну мовну базу, що дає можливість учням школи вступити до найпрестижніших університетів не тільки країни, а й Європи. Як показала розмова з Євгенієм Романовим, шанс долучитися до цієї шкільної родини є в кожної дитини.
Оксана Ханас, 05.04.2013, 15:054378
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень