22 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Отакий він — Леонід Коробка!

Ми познайомилися ще 30 років тому, коли обидва вперше переступили поріг нашої альма-матер – Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Ех, що це були за часи! Факультет журналістики розташовувався тоді у так званому жовтому корпусі, про який у редакціях ходили цілі легенди: тут, у його коридорах, і блукає, мовляв, її Величність – журналістська Муза. Насправді ж ми зустріли її в особі багатьохвикладачів, про яких донині, як і ми з Леонідом, згадує з вдячністю не одне покоління журналістів.

Степан Колесник, Олег Бабишкін, Олександр Мукомела, Алла Коваль, Іван Прокопенко, Марія Коранська… Саме Марія Устимівна – викладач української – опустила нас, молодих і зарозумілих, на землю, бо ж думалося, що знаємо мову ого-го, а виявилося, що й «трієчку» у неї спробуй заробити! А Анатолій Погрібний! Він так умів подати матеріал, так розказати, що й досі, здається, уявляєш його інтонацію, жести і навіть міміку, коли Анатолій Григорович говорить про Шевченка, Олеся, Франка, Лесю Українку… А Іван Яременко! Він ще в ті роки розказував нам про історію і літературу «таке»!.. А декан факультету Дмитро Прилюк! Високий і зовні дуже суворий, він ставав зовсім іншим ледь починав говорити, бо в душі любив студентів, захищав, цінував талант, і вся журналістська братія вважала його за батька…

Отакі люди навчали нас і виховували!

Навчав і Леонід, адже був дещо старшим за нас, «жовторотих». На той час він уже встиг закінчити технікум, відслужити в армії, попрацювати на заводі і мав досвід роботи в газеті… Добре знав літературу, історію, філософію… А головне – мав життєвий досвід. Тож за будь-якою порадою – до нього: «А як отут, Льоню!..». Задумається, покрутить вуса: «А ти отак!..». І вже проблеми як не було! Одне слово, був душею компанії, «кучкував» довкола себе журналістську братію. Отак і потоваришували ми якось одразу, наче давним-давно знали один одного. Та ще й земляки! «То занесли мене чорти на Харківщину», казав сам Леонід, бо завжди вважав себе полтавцем, адже родом із села Дмитрівки Машівського району, а я зі Стовбиної Долини Новосанжарського…

Пізніше навчання на заочному відділенні щоразу на півроку нас роз’єднувало, та бувало й так, що лишень повертаєшся з Києва до Полтави, а вже у вагоні думаєш про наступну сесію, про наступну зустріч: про щось недоговорили, якусь дискусію не закінчили. Бо ж траплялося, що ледь і не до ранку все говоримо й говоримо: і про літературу, і про політику, і про… футбол… А в кожного й «домашні заготовки» – вірші нові чи оповідання… Ну, кому першому прочитаєш, як не товаришеві? І якщо вже Коробка «одобрив», то можеш сміливо показувати й редактору газети: «Коробка казав, що геніально…». А якщо задумається, вуса почне щипати – значить, «щось не те…». Значить, працюй іще!

Роки навчання пролетіли швидко, і на кілька років журналістська доля знову розвела нас по різних «кутках». Та Леонід таки здійснив свою давню мрію і повернувся таки на Полтавщину, у Полтаву. Працював кореспондентом «Вечірньої Полтави», очолював відділ сільського господарства у «Зорі Полтавщини», а затим удалося «переманити» його і до «Полтавського вісника». Як людина, яка добре знала глибинку, він і тут надовго не засиджувався в кабінеті. Здається, щойно повернувся з Чорнух, а завтра вже знову стоїть на порозі зі своїм «похідним» портфеликом: «Цікавий лист прийшов з Оржиці… Треба їхати…». А там уже чекають його у Зінькові, а в планах – Глобине чи Нові Санжари. Одне слово, як у відомій пісні: «Трое суток не спать, трое суток шагать ради нескольких строчек в газете …».

Отакий він – Леонід Коробка!

І хоч не віриться, що йому вже 60, та з ювілеєм тебе, друже!

Колектив редакції «Полтавського вісника», первинна журналістська організація щиро здоровлять Леоніда Володимировича з 60-річчям! Бажаємо здоров’я міцного, натхнення творчого, сімейного благополуччя і оптимізму. Як і раніше, не зупинятися перед труднощами, жити і перемагати!
Віталій Скобельський, 15.04.2013, 12:011009
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень