22 березня 2019 • № 12 (1548)
Rss  

Чому і як сьогодні дискредитується ідея кредитних спілок

У минулому номері «Полтавського вісника» ми розповіли читачам про те, як люди, беручи кредити чи кладучи гроші на депозит у кредитних спілках, залишаються ні з чим. Правоохоронці дали свою оцінку ситуації на ринку кредитних послуг. Сьогодні до вашої уваги розмова з головою асоціації кредитних спілок Полтавської області, доктором економічних наук, професором Полтавського університету економіки і торгівлі Владиславом Гончаренком, котрий пояснив, у чому принципова різниця між справжніми та псевдокредитними спілками, як убезпечити свої фінансові інтереси та не втрапити на гачок аферистів.

– Владиславе Васильовичу, розкажіть, будь ласка, чим же насправді є кредитні спілки і який принцип їх роботи?
– Для майже 200 мільйонів жителів планети у понад 100 країнах кредитні спілки – це організації фінансової взаємодопомоги, які полегшують життя простим людям та успішно вирішують їхні фінансові проблеми, як це зображено на малюнку. Причина такої популярності – у самій ідеї кредитної спілки. Перші спілки почали з’являтися понад 150 років, тому як альтернатива банкам залишаються такими й нині. Об’єднання людей у кредитні спілки стало відповіддю простого народу на грабіжницькі умови банківських установ. Адже банк – фінансовий посередник, який гроші одних клієнтів, покладені на депозит, видає як кредити іншим клієнтам, заробляючи на різниці у відсоткових ставках між депозитом і кредитом. При цьому банк прагне отримати максимальний прибуток з усіх клієнтів – як вкладників, так і позичальників. Першим банки прагнуть нарахувати мінімальні відсотки на вклади. Другим видати кредити на кабальних умовах. Тому серед простих людей на певному етапі розвитку суспільства виникло закономірне запитання: «А навіщо нам такий посередник?». І люди почали об’єднуватись та створювати свої фінансові організації для взаємокредитування – кредитні спілки, у яких усі члени (вкладники та позичальники) були рівноправними співвласниками. Вони спільно приймали важливі рішення, обирали органи управління, впливали на фінансову політику спілок, послугами яких користувались. У цих установах діяв принцип «відкритих дверей», який означав, що будь-яка людина могла стати членом спілки і не тільки користуватись її послугами, а й брати участь в управлінні поряд з іншими членами, що вступили до спілки раніше. Тут поєднувалися інтереси як вкладників, так і позичальників, а сама спілка не прагнула отримати прибутку. Цей принцип полягав у тому, що процентів, сплачених позичальниками, мало вистачати лише на сплату відсотків вкладникам і утримання організації. Такий підхід дозволяв спілкам суттєво знизити проценти по кредитах і підвищити нарахування на вклади за рахунок коштів, які раніше банк-посередник «забирав» у своїх клієнтів у вигляді прибутку. Тому ідея кредитних спілок стала досить популярною і швидко поширилась у різних країнах. Спілки створювались при великих підприємствах, церковних та територіальних громадах, університетах, військових частинах.

– Ідея кредитної спілки зрозуміла. А як же вона реалізовується в Україні?
– На жаль, сьогодні під вивіскою «кредитна спілка» у нас зустрічаються три принципово відмінні типи організацій, які пересічному громадянину важко розрізнити. Перший – справжні (класичні) кредитні спілки. Їх переважна більшість. Вони офіційно зареєстровані, діють у відповідності до закону «Про кредитні спілки» в інтересах усіх своїх членів, дотримуються принципів фінансової взаємодопомоги, демократичного управління та прозорості, є членами обласних чи всеукраїнських асоціацій, працюють досить тривалий час. Другий тип – псевдокредитні спілки, які хоч офіційно й зареєстровані як кредитна спілка, однак діють в інтересах обмеженої групи осіб, грубо порушуючи законодавство, не проводять загальних зборів, приховують реальну інформацію про свою діяльність. Вони, як правило, дуже швидко зростають та поширюють свою діяльність на територію кількох областей (мають філії та відділення). Таких організацій сьогодні залишилось небагато. Більшість з них гучно «луснули» з початком кризи 2008 року, яка стала гарною нагодою сховати кінці у воду. Однак саме це сформувало негативну думку людей щодо всіх кредитних спілок. І якщо держава допустила існування псевдоспілок, то мала б відшкодувати їх вкладникам втрачені кошти, як це було зроблено для вкладників збанкрутілих банків. Натомість увага акцентувалася на зображенні спілок як «грабіжницьких» організацій. Нині цей процес продовжується і породжує нову небезпеку. Під виглядом кредитних спілок почали діяти шахраї.

Думаю, багато хто нещодавно по телебаченню бачив сюжет про те, як позичальник захопив у заручники працівницю начебто кредитної спілки «Альянс-Україна» і вимагав повернення коштів, які він перед цим вніс у спілку як перший внесок для отримання великого кредиту. Цю «сенсаційну» новину передрукували багато друкованих та електронних видань. Однак, як виявилося пізніше, такої кредитної спілки в природі не існує, а та «контора», про яку йшлося в сюжеті, не має ніякого відношення до кредитних спілок. І таких прикладів можна навести багато. Сьогодні часто зустрічаються об’яви на кшталт «Позика…», «Фінансова допомога…», «Позичимо гроші…». Коли подзвонити за цими оголошеннями і запитати, що це за організація, у відповідь часто можна почути: кредитна спілка. Але насправді подібні організації часто не мають жодного відношення до кредитних спілок і нерідко працюють за шахрайськими схемами.

– Як визначити, справжня кредитна спілка чи ні, і не втратити своїх коштів? Адже сьогодні часто чуємо про те, як спілки, зібравши гроші, розчиняються у повітрі, а люди залишаються ні з чим.
– Кожна кредитна спілка повинна мати свідоцтво про реєстрацію в якості фінансової установи, адже лише вони мають право надавати кредити. Тому шахраї, аби уникнути конфліктів із законом, часто термін «кредит» замінюють на схожі за змістом слова – «позика», «допомога» , «гроші». Крім цього, справжні кредитні спілки ніколи не працюють за принципом «ми обіцяємо кредит, але ви маєте спочатку заплатити частину суми». Важлива ознака справжніх кредитних спілок – щорічні загальні збори членів, на яких проводять обрання частини органів управління, затвердження їх звітів, у тому числі й фінансових. Тож, коли людина приходить в установу, що називає себе кредитною спілкою, перш ніж укласти гроші чи взяти кредит, повинна запитати річні звіти за минулі роки. Якщо відмовлять, це може бути першою ознакою псевдоспілки. А ще важливо дивитися, як довго існує організація, чи є вона членом асоціації, які відгуки знайомих членів спілки про її діяльність. Якщо спілка обіцяє високі проценти по депозитах, це має насторожити.

– Скільки справжніх кредитних спілок діють сьогодні в нашій області й коли вони вперше з’явилися?
– Першу кредитну спілку на Полтавщині відродили в 1994 році працівники Полтавського кооперативного інституту (сьогодні – ПУЕТ). Пізніше з’явились спілки у Кременчуці, Глобиному, Комсомольську, Зінькові, Великій Багачці, Гадячі, Карлівці і ще кілька спілок у Полтаві. Дві полтавські та сім спілок з районів створили обласну асоціацію кредитних спілок. Діяльність цих спілок прозора. Люди користуються послугами тривалий час, скарг до асоціації не надходило.

– Чому ж маємо так багато випадків, коли люди залишаються обдуреними?
– Я вже говорив, що людей обдурили псевдокредитні спілки та окремі аферисти. Це сталось передусім через низьку фінансову грамотність населення. Люди не прочитали ні Закону «Про кредитні спілки», ні статуту спілки, не розуміли, що отримують певні права, зокрема контролювати та ухвалювати рішення на загальних зборах, не читали паперів, які їм давали підписувати. Крім цього, держава практично нічого не зробила, щоб унеможливити такі випадки. У справжніх кредитних спілках члени активно користуються послугами і залишаються переважно задоволені.

– А які гарантії у членів справжніх кредитних спілок?
– Такі спілки із доходів формують резервний капітал. Крім цього, важливою гарантією стає можливість контролю з боку членів спілки за її діяльністю шляхом обрання органів управління. Люди на загальних зборах обирають у спостережну раду та ревізійну комісію тих, кого вони знають і довіряють. Якщо людина вірить керівникам, яких обрала, а ті розуміють, що несуть відповідальність перед громадою, зловживань не буде. Окрім того, справжні кредитні спілки, на відміну від банків, не ризикують людськими грошима, не спрямовують їх у сумнівні «інвестиції», а надають винятково у кредити членам спілки. Сподіваюся, держава не допустить подальшої дискредитації ідеї фінансової взаємодопомоги населення та створить умови для того, щоб українці не потрапляли у банківську кабалу чи до рук фінансових шахраїв. Думаю, кредитні спілки згодом користуватимуться такою ж популярністю у наших громадян, як це зараз практикується в Канаді, США та інших країнах, де членами спілок стало понад 30% населення.
Оксана Ханас, 29.04.2013, 17:213139
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<лютий