20 лютого 2019 • № 7 (1543)
Rss  

Стелу визволителям Полтави планували вищою і хотіли встановити до 9 Травня

З1966 року, відтоді, як Леонід Брежнєв став генеральним секретарем ЦК КПРС, у країні змінилася політика: від руйнування церков перейшли до встановлення пам'ятників героям Великої Вітчизняної війни. Рік 1967-й для Полтави був доволі насичений, адже проходив під егідою відзначення 50-ї річниці встановлення радянської влади. Цього року з'явилося аж сім(!) почесних громадян міста, а Полтавську область за досягнуті успіхи в господарчому та культурному будівництві нагородили орденом Леніна, ряд організацій та підприємств отримали пам'ятні прапори ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР. У Полтаві відкрили пам'ятник Нескореним полтавчанам, а в Петровському парку з'явилася стела на честь військових частин і з'єднань, які звільнили місто від німецько-фашистських окупантів у вересні 1943 року. Рік її встановлення відомий – 1967-й, а от точна дата в полтавських путівниках 1970-80 років різниться. Називаються вересень, жовтень і навіть 9 Травня, а правильну дату вказано лише в путівнику «У серцях, у бронзі, у граніті» (1978 р., автор П.М.Пустовіт).

У січні 1967 року в Петровському парку на огляд полтавців установили макет майбутньої стели воїнам-визволителям. Він був чималих розмірів: сягав у висоту до чотирьох метрів, а на верхівці торцевої частини красувався орден «Перемога». До речі, саме на цьому місці був фонтан, збудований ще наприкінці 30-х. Його оточували скульптури: п'ятеро дітлахів, узявшись за руки, водили хоровод. 9 Травня 1967 року пройшло в Полтаві за звичним на той час сценарієм: люди поклали квіти у Петровському парку біля могил визволителів і в парку ім.Котляревського біля Вічного вогню. Стелу ж відкрити не встигли, але цілком імовірно, що планували це зробити, адже в нижньому кутку граніту є напис: «9 травня 1967 року».
На фото 1974 року: саме на цьому місці в Петровському парку стояла стела воїнам-визволителям Полтави. На задньому плані – споруда колишнього театру ляльок.
Насправді ж сталося це лише 26 серпня. Того дня о 15.00 сотні полтавців зібралися у Петровському парку на відкриття стели (раніше її називали обеліском). Для такої події навіть змонтували традиційну трибуну, на яку вийшли представники влади, колишні командири й бійці військових частин, що звільняли Полтаву, ветерани праці, передовики виробництва. Після короткого мітингу перший секретар міського комітету КП України К.Ф. Чухлєбов перерізає стрічку. Спадає покривало, оркестр виконує «Інтернаціонал», гримить салют. На одній стороні сірого полірованого граніту пам'ятного знаку викарбувано: «Воїнам-визволителям», а далі – перелік частин, які брали участь у визволенні Полтави: 13-та гвардійська ордена Леніна Червонопрапорна стрілецька дивізія, 66-та гвардійська стрілецька дивізія, 95-та гвардійська стрілецька дивізія, 97-ма гвардійська стрілецька дивізія, 42-га легкоартилерійська бригада, 294-та винищувальна авіаційна дивізія, 266-та штурмова авіаційна дивізія, 84-та Харківська стрілецька дивізія, 301-й винищувальний протитанковий артилерійський полк, 431-й інженерний батальйон, 57-й танковий полк, 9-та гвардійська повітряно-десантна дивізія. Пізніше у верхньому рядку додали 9-й гвардійський авіаційний полк дальньої дії (літери нового напису навіть за кольором вирізнялися від попереднього). З протилежного боку стели зображені три солдатських штики, поруч напис: «Доблесним з'єднанням і частинам Радянської Армії, які 23 вересня 1943 року визволили місто від фашистських загарбників і названі Полтавськими». Перед стелою зробили невеличкий басейн з фонтаном.

Авторами пам'ятного знаку (полірованої гранітної стели висотою 2,5 м) стали архітектори П.С.Гумич та Л.С.Вайнгорт (на той час головний архітектор Полтави). Чимало критики на адресу Вайнгорта вилилося тоді від «доброзичливців». Зазначали, що таку подію треба було достойніше увічнити в монументальному мистецтві, що проект пам'ятника «провели» поза конкурсом, на ньому зекономили кошти й таке інше. Насправді досі достеменно невідомо, чому відмовилися від проекту стели, який полтавці бачили в макеті в січні 1967-го.

Нині стели в Петровському парку вже немає, і, певно, не всі полтавці знають, де вона. З метою розосередження історичних пам'яток по місту її у 2002 – 2003 роках перенесли в мікрорайон Алмазний. Тепер пам'ятник знаходиться на розі вулиць Героїв Сталінграда та 23 Вересня на Алеї Слави. А на старому місці стели… знову б'є фонтан.
Володимир Сулименко, 23.05.2013, 13:52926
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29
<січень