19 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Міліціонери на конях не пускали безбілетників у парк Дзержинського

Чи скаже нині хтось із полтавців, як називається парк у Полтаві поблизу стадіону «Ворскла»? Після того як у 1990-х площу Дзержинського перейменували на майдан Незалежності, про назву зеленої території площею в чотири гектари якось забули. Та все ж варто згадати, що в повоєнні роки парк планували (і частково втілили цю ідею) як головне місце культурно-спортивного відпочинку полтавців…

На території колишньої Ярмаркової (Сінної) площі, де нині стадіон «Ворскла», з 1852 року функціонував іподром Полтавського товариства випробування коней. Він існував до початку 20-х років ХХ сторіччя, потім був перебудований на спортивний майданчик, а згодом, наприкінці 30-х, на його місці розпочалося спорудження стадіону з велотреком. За часи військових дій у Полтаві в 1941 – 1943 роках ця споруда була повністю зруйнована та підлягала відбудові. Процес відновлення спортивного комплексу розпочався в 1943 році, і до початку проектування нового стадіону «Урожай» у 1948 році був виконаний значний обсяг підготовчих робіт з розбирання завалів, сортування будівельного сміття, розчищення території перед майбутнім стадіоном для закладання нового парку, який отримав назву імені Дзержинського.
На фото 1950-х років: такий вигляд мав парадний вхід (пропілеї) в парк імені Дзержинського з боку міського Будинку культури. Схожий був на іншому боці вулиці Коваля.
Відповідно до плану реконструкції Полтави 1949 року архітектори Лев Вайнгорт і Олександр Шумілін розробили генеральний план спортивного комплексу, який займав квартал між сучасними вулицями Коваля, Театральною та майданом Незалежності, у безпосередній близькості до головної магістралі міста – вулиці Жовтневої. Проектним рішенням передбачалося відновити, як це пропонувалося та частково було реалізоване в довоєнному проекті, розподіл території на так звану парадну паркову та спортивну зони. Будівництво стадіону запланували на тому ж місці, що було визначено генеральним планом 1935 року. Споруда розміщувалась паралельно Жовтневій і відділяла спортивну зону від паркової. Пішохідний транзит між паралельними вулицями нинішнього майдану Незалежності забезпечувався широкою поперечною алеєю, прокладеною вздовж головного входу до стадіону. Для вболівальників тут установили газетні стенди, таблиці різних змагань, працювали кіоски, буфети.

До центрального входу стадіону проклали широку паркову алею з фонтанами та партерним озелененням. Потрапити на неї можна було через головний (до 40 м завширшки) величезний арковий прохід з вулиці Коваля (тоді Кирпичний провулок). Через арку, що в будинку-комплексі на вулиці Жовтневій, 46, навіть організували парадний підхід до парку. Обабіч алеї (на нинішньому місці спорткомплексу «Юність-1») у 1954 році спорудили літній театр з естрадою та ресторан. По іншу сторону в 1957 році збудували міський Будинок культури, а через кілька років поруч – танцмайданчик.

Усю територію спортивно-паркового комплексу огородили капітальним парканом, котрий складався з цегляних стовпчиків і ґратчастих металевих або керамічних блокових заповнень між ними. Для парадного оформлення входів спорудили пропілеї, розташовані симетрично відносно осі руху відвідувачів. Вони мали різні рівні композиційної складності та архітектурної деталізації, з приміщеннями для білетних кас. Один з таких входів був утворений на куті паркової зони – у місці перетину теперішніх вулиць Коваля і непарного боку майдану Незалежності (на старому фото). Хоча це і другорядний вхід, але його архітектурне оформлення було витримано в урочистому дусі, притаманному тодішній класицистичній архітектурі. Вигнута дуга колонади, перекрита антаблементом, фланкувалась обабіч портиками доричного ордеру. Криволінійність споруди формувала невеличку площу для накопичення відвідувачів спортивно-паркового комплексу, де вони могли б збиратися, спілкуватися та готуватися до урочистого входу на масове дійство.

Автор цього твору – полтавський архітектор Давид Гольдінов – дотримався канонів античної класики, і навіть у суворих економічних реаліях повоєнного часу об’єкт був споруджений з дотриманням усіх особливостей та деталей проекту. Простори між колонами – інтерколумнії – були заповнені ґратчастими воротами чавунного литва, рисунок яких розроблявся індивідуально, а виготовлення здійснювалось на заводах Полтави. Подібні портикові та колонні композиції оформлювали інші входи до спортивно-паркового комплексу, застосовувались як малі архітектурні форми на території самого парку.

– За чотири-п’ять годин до початку дійств ми ховалися в дерев’яній «халабуді» біля стадіону, а ввечері виходили в парк і розчинялися в натовпі, – згадує своє дитинство полтавець Іван Грінченко. – Безбілетників, які намагалися перелізти через паркан, ловили «за шкірку» міліціонери на конях, котрі патрулювали навколо парку.

Класицистична стилістика простежувалась у зовнішньому оздобленні центральної трибуни, головного входу, касових павільйонів стадіону, будівель літнього театру і ресторану, елементах паркового благоустрою – лавах, ліхтарях, фонтанах, скульптурах. Високий рівень насиченості класицистичними архітектурними елементами середовища спортивно-паркового комплексу створював піднесений настрій у полтавців, виховував відчуття краси й гармонії, спонукав городян дбайливо ставитись до міських зон відпочинку.
З середини 1960-х років почалася реконструкція парку, першими розібрали пропілеї, потім ресторан і літній театр. У 1974 році відбулася чергова реконструкція зі збільшенням місткості стадіону, побудовою периметральних трибун, принципово новим типом організації та образно-композиційного вирішення входів. Зовнішній вигляд парку радикально змінився – усі елементи благоустрою та малі архітектурні форми були демонтовані і, на жаль, не замінені більш довершеними спорудами.

Шановні читачі, можливо, у вашому сімейному архіві збереглися фото парку імені Дзержинського, поділіться з «Полтавським вісником». Адже, хоч як дивно, такі знімки нині рідкість.
Володимир Сулименко, 13.06.2013, 13:461287
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень