13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Грецький фотограф наближає Афон до полтавців

Дертися по прямовисних Афонських скелях у пошуках нових цікавих знімків Костасу Асімісу допомагає щира молитва. Єдина страховка – прикутий до скелі ланцюг.
Афон, повна назва Автономна чернеча держава Святої Гори Афон – монастирська держава на східному виступі Халкідонського півострова в Егейському морі. Відвідувати Святу Гору дозволяється, відповідно до уставу монастирської держави, тільки чоловікам. Жінкам заборонено навіть наближатись до узбережжя. Афон зіграв ключову роль у збереженні чистоти Православ'я. Стародавні афонські монастирі зберігають незліченні багатства: чудотворні ікони та мощі святих угодників Божих. За церковними переказами, християнство на Афоні проповідувала сама Матір Божа. Воістину незліченні чудеса Богородиці, що траплялися з ченцями і паломниками на Святій Горі протягом її багатовікової історії.
Фото із сучасного життя монахів.

У четвер у виставковій залі Полтавського краєзнавчого музею відкрилась виставка робіт грецького майстра фотографії Костаса Асіміса «Наш Афон». Світлини знаного фотохудожника присвячені історії становлення та розвитку життя монахів на Святій Горі Афон, афонським храмам, побудованим у стилі візантійської архітектури, сценам із життя її мешканців.

В Україні це друга виставка майстра, перша була у Києві. У Полтаві вона відбувається з благословення Високопреосвященнішого митрополита Полтавського і Миргородського Филипа, з нагоди святкування 1025-річчя хрещення Київської Русі, та за сприяння керівництва Полтавської обласної державної адміністрації і полтавського міського голови Олександра Мамая. Далі роботи побачать жителі Дніпропетровська, Одеси, Харкова і Донецька.

«Полтавському віснику» вдалося поспілкуватися з фотомайстром за день до відкриття виставки. Костас Асіміс неквапом ходить по залу, де працівники музею обережно дістають зі спеціальних скринь його роботи і розвішують на стінах. Вони умовно розділені тематично – окремо лежать світлини, що зображують природу Афону, під стіною стоять фото з повсякденного життя афонських монахів, їхні портрети.

– Я знімаю все – природу, тварин, людей, будинки, але найбільше люблю фотографувати ченців, – говорить майстер. – Мене вражає глибина їхніх очей, прозорі, чисті обличчя. Куди нам до такої святості.

Син грецьких комуністів на Святій Горі

Син грецьких комуністів, політичних мігрантів, він народився у вигнанні – у місті Ташкент. Коли був підлітком, разом із батьками виїхав у Югославію. Тут отримав філологічну освіту, серйозно захопився фотографією. Після студії моди і реклами в Мюнхені повернувся на історичну Батьківщину, будучи вже дорослим. На Афон уперше потрапив у віці Ісуса Христа – в 33 роки – і з того часу нерозривно пов'язав із ним життя.

– Друг запропонував показати місце, котре мені як фотографу мало б сподобатися. Так я потрапив на Афон, – розповідає Костас. – Тоді я не був віруючим, нічого в цьому не розумів, але мені сподобалися колорити, старі будівлі. Оселився в Руському на Афоні Свято-Пантелеймоновому монастирі (тепер Асіміс – його офіційний представник на Афоні). У будівлі, де раніше було дві з половиною тисячі ченців, тоді мешкало шестеро. Я жив з ними, допомагав по господарству, у будівництві. Почав ходити по монастирях, фотографувати. В одних мені дозволяли це робити, в інших забороняли. Коли на свята ченці з інших монастирів приходили до нас, бачили мене, поступово звикли. Тепер маю доступ повсюди. Вони вже не звертають уваги, бо знають, що все одно сфотографую. Вважають тепер за свого, але монахом не хочуть мене робити. У житті було багато тяжких моментів, коли хотів піти в монастир. Мені сказали, що в миру я більше потрібен, тож я змирився.

Афонські старці навчили смиренності

Фотохудожник робив знімки, мандрував по монастирях, спілкувався зі старцями, вчився у них християнським чеснотам і зрештою став глибоко віруючим.

– Мені довелося спілкуватися з одним із найбільш шанованих грецьких старців – Паїсієм Святогорцем, – говорить Костас Асіміс. – Я ж тоді ще нічого не розумів, навіть чаклуном назвав його, адже він ніби читав усі мої думки і відповідав на них притчами. Він навчив мене терпінню. Казав, коли приходиш до мене, ніколи не стукай у двері. Якось прийшов до нього, сів біля хвіртки. Минула година. Сиджу. Прийшли ще люди, питають, чи старець вдома? Кажу, мабуть, так, я його чекаю. Вони посиділи зі мною півгодини і пішли, кажуть, немає його. Тільки пішли, Паїсій виходить. Говорить: «Ну що, не набридло ще сидіти? Заходь». Так і вчив мене терпінню, смиренності.

Афонські старці охоче допомагають мирянам, дають відповіді на питання, що їх хвилюють, і звертаються до сучасників зі словами духовної розради. Це незвичайні люди, відомі своїми чудесами. Теперішній духовний наставник Костаса Асіміса – один із них.

– Отець Іоанн живе у скиту Святої Анни – матері Пресвятої Богородиці. Було багато випадків, коли він мене просто вражав, – говорить фотограф. – Нещодавно сидимо з ним, розмовляємо, тут стукають у двері.

Збираюся піти відчинити, а він каже, що не треба. Через півгодини знову стукають. Збираюсь іти, він мене проводжає, відкриває двері, перед ним люди падають на коліна, а отець Іоанн їм: «Мені вам нічого сказати, йдіть молитися в інші монастирі». Люди пішли, я, вражений, що він не захотів з ними спілкуватися, питаю: «Ти чого?». А він мені: «Ти хіба не бачиш, що вони мертві? Знаєш, скільки тут ходить таких, котрі не знають, що вони мертві». Що він побачив, я вже не питав…

Унікальний фотоархів

Відновлене фото з архіву Руського на Афоні Свято-Пантелеймонового монастиря.
На виставці, крім власних фоторобіт Костаса Асіміса, представлені архівні чорно-білі знімки середини XIX – початку XX століття із фондів Руського на Афоні Свято-Пантелеймонового монастиря. Як відомо, фотолітопис Святого Афона вівся більш-менш регулярно до кінця 30-х років XX століття. Саме він доніс до нас образ преподобного старця Силуана Афонського. В експозиції представлені й рідкісні світлини часів Першої світової війни. На жаль, у середині минулого століття через зменшення мешканців монастиря фотолабораторія поступово згорнула діяльність, а пластини з негативами зазнали руйнації. Також катастрофічних збитків монастирському архіву завдала пожежа, яка влітку 1968 року спустошила половину монастиря.

Завдяки Костасу було врятовано та відреставровано частину унікального монастирського архіву, зокрема відому світлину, на якій при роздачі хліба убогим ченцям біля стін монастиря таємничо з'являється Пресвята Богородиця, яка в полоні полум'я смиренно приймає подаяння.

Усі ці роки Костас Асіміс по зернинках збирає й відновлює фотосвідоцтва афонської історії. Щороку експозиція виставки поповнюється новими знімками.

– Свого часу покійний нині патріарх Алексій ІІ, з яким я був знайомий з 1990-х років, якось сказав: «Знаєш, випадковостей не буває, якщо це потрапило тобі до рук, бережи, адже це історія всього православ'я», – говорить Костас. – Зібрав дві з половиною тисячі дагеротипів (скляних негативів). Поступово сканую, реставрую їх, уже збудував нову лабораторію. Думаю, доведу архів до пуття.

Нині Костас Асіміс мешкає в Салоніках, періодично приїжджає на тиждень-другий на Афон, живе у власній келії. Там робить знімки, трудиться в монастирі. Його син має власний бізнес у Києві. Так що з Україною фотохудожника тепер пов'язують і родинні стосунки.

– Грецію зараз намагаються знищити, але ми вистоїмо, і коли настане цей час, хочу зробити виставку – показати грекам Росію й Україну, – говорить фотограф. – Якщо не встигну цього сам, у монастирі залишиться мій архів.

Виставка робіт грецького майстра фотографії Костаса Асіміса «Наш Афон» у виставковій залі Полтавського краєзнавчого музею буде працювати з 20 червня по 20 липня.
Наталія Вісич, 20.06.2013, 13:041137
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад