15 липня 2019 • № 28 (1564)
Rss  

Насилля у родині: терпіти не можна залишити

Від психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства у власній родині сьогодні потерпають 44 відсотки українців. Воно залишається найбільшою проблемою в галузі порушення прав людини.

Найчастіше страждають діти, залежні від своїх батьків, жінки, котрі перебувають у залежності від чоловіків, люди похилого віку. Щороку масштаби цієї проблеми зростають. Нині на обліку Міністерства внутрішніх справ України перебувають майже 100 тисяч громадян, здатних до вчинення насильства по відношенню до близьких. За даними судової державної адміністрації, у 2009 році надійшло 104336 звернень щодо притягнення до адміністративної відповідальності тих, хто вчинив насильство в родині. За період, що минув, ситуація не поліпшилася.

«Мене з народження не любили»

Що таке насилля у родині, Наталія знає як ніхто інший. Жінка мешкає в центрі соціальної адаптації БА «Світло надії», за місяць стане мамою. Нині має дах над головою, коханого чоловіка та історію життя, якій мало хто позаздрить.
– Я старша з трьох дітей у батьків, – розповідає жінка. – Від найпершого дня була «приречена» на нелюбов. Батько назвав мене іменем своєї коханки, а матері, ясна річ, це дуже не сподобалося. Тепла від рідних я не відчувала. Дорослі часто сварилися, тато любив випити і міг відлупцювати маму з найменшого приводу. Піднімав руку і на мене. Одного разу, а це було, коли я навчалась у молодших класах, відправив мене по горілку. Грошей не дав, а написав тільки записку, аби я її показала продавчині. Повертаючись додому, ненароком упала і розбила пляшку. Батько мене відлупцював до синяків по всьому тілу.

Це далеко не останні побої у житті Наталії. Сварки, скандали, нелюбов батьків призвели до того, що єдиним бажанням дівчини було покинути стіни рідного дому. У 18 років вона вийшла заміж за першого-ліпшого. Проте й у шлюбі щастя не з'явилося.
– Чоловік був наркоманом, – продовжує далі. – Коловся, почав виносити з дому речі. Коли я намагалася якось це все призупинити, почав мене бити.

У результаті, у 32 роки чоловік Наталії помер від того, що відмовили нирки, а вона у свої 26 лишилася вдовою з двома синами, меншому з яких тільки виповнилося два роки.

Другий чоловік теж не дав їй тепла і ніжності. Любив випити, а в хмільному чаду лупцював жінку з усіх сил. Ця історія закінчилася трагічно.
– Одного разу після чергового застілля кинувся на мене з кулаками, – втирає сльози Наталія. – Я не витримала…. За вбивство співмешканця у стані афекту мені присудили 11 років. І тоді, і зараз упевнена: у тій бійці шанси залишитися живим були тільки у когось одного з нас.

Поки Наталія була в колонії, її сини виїхали в Італію, брата вбили, а сестра і мати не хочуть її знати та не дають можливості спілкуватися з дітьми.
– Я ні на кого не тримаю зла, – говорить жінка. – Розумію, що все пережите мною, – результат батьківської нелюбові. Коли тобі змалку кажуть, що ти тупий, «дебіл», непотріб, то доля складається відповідним чином.

Сьогодні вона вірить, що з третім чоловіком у них усе буде добре. Зараз намагається налагодити спілкування з дітьми, прав на яких не позбавлена, і вірить: обов'язково їх побачить. Щодо сімейних стосунків, то тут Наталія впевнена: більше помилки не зробить. За стільки років навчилася відрізняти агресорів і тиранів.
– Як правило, б'ють чоловіки, котрі вживають наркотики, алкоголь чи іншу заразу, та ті, хто має межовий розлад особливості. Але останніх зразу можна не вирахувати. Слід придивитися до людини, а вже потім будувати з нею сім'ю. І якщо чоловік ударив уперше, навіть несильно, то відразу потрібно кидати його. Далі битиме сильніше і частіше.

«Причина насильства – у менталітеті українців»

Віталій Закладний, головний лікар Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру, на своїй 33-річній практиці багато разів мав справу із жертвами домашнього насилля.
– Найпоширенішим у родинах наших людей є саме рукоприкладство, – констатує Віталій Петрович. – Нарівні з ним у сім'ях співіснують також психологічне, економічне, сексуальне насилля. Проте тільки про фізичне приниження прийнято говорити найчастіше. І то лише тому, що наслідки подібних з'ясувань стосунків приховати іноді важко.

Як правило, люди неохоче розказують про свої проблеми. Часто навіть для сусідів шоком стає те, що жінка з благополучної родини опиняється у лікарні з побоями або ховає синці за одягом чи косметикою.

Не виносити на люди сімейні проблеми та «б'є – значить любить» – найпоширеніші причини того, що в Україні насилля у родині вважається ледь не нормою.
– У 99 відсотках випадків жертвами домашньої тиранії стають представниці прекрасної статі, – продовжує лікар. – Нашій жінці важливіше мати поряд хоч якогось чоловіка, навіть якщо він піднімає на неї руку чи ганяє п'яний із сокирою навколо хати, аніж бути одній і виглядати в очах інших нікому не потрібною. І якщо у місті дами все ж більш емансиповані й інколи відмовляються терпіти подібне, то в селі іншого життя багато хто навіть не уявляє. Якщо дід бив бабу, батько – матір, то те, що їх син (онук) лупцює свою дружину, є звичайним явищем.

Домашніх дебоширів можна розділити на дві категорії. Перша: людина, схильна до насилля. Це наркомани, алкоголіки, психопати. Достатньо кривого погляду чи необережного слова, аби спровокувати їх агресію. Зриваються вони на близьких, бо ті завжди під рукою і не дадуть здачі.

Інша категорія – абсолютно адекватні громадяни, котрі тривалий час перебувають у депресії чи мають певні труднощі соціального плану. Наприклад, чоловік не може влаштуватися на роботу і дуже переживає з цього приводу, а дружина «пиляє» та докоряє його неспроможністю. У якийсь момент мужчина зривається і дає волю емоціям та рукам.

Терпіти насильство Віталій Закладний не радить, особливо, якщо у подружжя зростають діти.
– Статистика свідчить: у тих родинах, де батько бив матір і це бачила донька, вона з часом обере собі чоловіка тиранічного, який теж буде її бити. На підсвідомому рівні вона шукатиме цей типаж, – ділиться досвідом Віталій Петрович.

Діти й тиранія у родині

Потяг до насильства і готовність його терпіти зароджуються ще з дитинства. Малеча бачить, як сваряться батьки, переймає цю модель поведінки. Потім син так само може гамселити матір чи бабцю, а коли виросте й одружиться – дістанеться і його дружині.

Нині на обліку у відділі кримінальної міліції у справах дітей УМВС України у Полтавській області знаходяться 100 сімей, де підростають 220 неповнолітніх дітей.
– Протягом цього року на розгляді наших співробітників перебували 78 заяв та повідомлень про вчинення правопорушень, пов'язаних із насильством у сім'ї, – дає статистику Жанна Ахіджанян, начальник відділу. – З них за 59 фактами складені адмінпротоколи, винесено 44 офіційних попередження про неприпустимість насильства у родині, причому чотири попередження – саме неповнолітнім.

– Діти або пристосовуються до того середовища, у якому вони живуть, і сприймають приниження і побої як норму, або прагнуть від них дистанціюватися, – продовжує Жанна Суренівна. – Дехто тікає на вулицю. Дівчата намагаються рано вийти заміж і, як правило, не дуже дивляться, за кого йдуть. І часто ситуація уже в їх родинах починає повторюватися. А там долучаються спиртне, наркотики – і все йде знову по колу. Хоча є поодинокі випадки, коли нащадки алкоголіків, надивившись на жахіття в дитинстві і юності, хочуть мати зовсім інше життя. Вони створюють прекрасні родини, в яких немає місця насиллю. Найгірший фінал існування в тиранії – самогубство. Кілька років тому чудовий юнак з Машівського району, одинадцятикласник, батьки якого пропили все, що можна, вчинив самогубство. Він був дуже працьовитим і порядним хлопцем, його куточок у будинку являв собою оазу з акваріумом і квітами серед розбитого і занедбаного помешкання. А приводом до суїциду стало те, що батьки-алкоголіки зарізали та пропили порося, яке хлопець вигодовував, аби продати і купити костюм на випускний вечір. Не знайшлося у той момент людини, яка б його зупинила. Він прожив би чудове життя, але, на жаль, фінал виявився раннім і трагічним.

Як і психологи, правоохоронці радять не терпіти, коли у родині є побої і приниження, а покинути агресора. Рано чи пізно терпець може увірватися, а домашній тиран – не розрахувати власні сили.
Оксана Ханас, 20.06.2013, 13:182104
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень