20 січня 2019 • № 3 (1539)
Rss  

Біллі Бонс: «Полтава — найсексуальніше місто України»

Роман (Р) та Катерина (К) Михайлови – лідери краматорського рок-гурту «Біллі Бонс». Вони «привезли» до полтавської арт-таверни «100 доріг» нову концертну програму «Браслет», а також поспілкувалися з кореспондентом «Полтавського вісника».

– Ви вже не перший раз приїжджаєте до Полтави, що змушує вас повертатися сюди знову і знову?
Р: Ми справді були тут уже разів з десять, і приваблює нас, безумовно, місцевий колорит – у Полтаві все гарно, охайні вулички, цікава архітектура, смачне пиво, добрі друзі… Так буває у маленьких дітей: зустрілися у дворі два хлопці, потоваришували, почали разом гратися, потім пішли у різні школи, але не втратили зв’язку, можуть із часом і по різних містах роз’їхатись, але все одно передзвонюються регулярно і в гості один до одного періодично їздять. Ось із таких приблизно міркувань ми сюди і повертаємось весь час, дружимо із вашим містом, а полтавські товариші час від часу відвідують Краматорськ, і наше місто їм, я впевнений, дуже раде.

– У якому році ви виступили в нас уперше?
– Р: Напевне, це був 2009 рік, ми виступали в Донецьку на збірному концерті, де одним із запрошених гостей там був полтавський рок-бард Ігор Вишняков. Нам сподобався його виступ, і ми запропонували приїхати з концертом до Краматорська, а він «алаверди» домовився і про наш перший концерт у Полтаві. Це був так званий квартирний виступ, зібралось зо два десятки слухачів, і нам такий формат дуже сподобався. Потім ми ще кілька разів приїздили дати квартирник, а з часом, коли цей формат став для нас затісним, перейшли на клубні виступи, одного разу навіть приїжджали повним електричним складом, аби відіграти електричну програму, і це була справжня феєрія.

– На ваші виступи в Полтаві два рази на рік приходять одні й ті ж люди чи кожного разу різні?
Р: Напевне, уже сформувалася певна група людей, які приходять на кожний концерт, ми їх упізнаємо, вітаємося, спілкуємося у неформальній обстановці, але щоразу ми бачимо в залах і нові обличчя, що нас дуже тішить.
К: Полтава – це місто, де вміють слухати. Ми побували у багатьох містах, і як би не дивно це прозвучало, мало де люди приходять на концерти, аби лишень послухати музику, зазвичай головна мета – вирватися із рутини сірих буднів, випити, поспілкуватися між собою. Артисти, які виступають на сцені, – це тло для їхнього відпочинку. А от у Полтаві на концерти приходять відповідально, уважно слухають, іноді задають питання, і нам це дуже подобається. У нас частенько беруть інтерв’ю, і на запитання, де живе наш улюблений слухач, ми завжди відповідаємо – у Полтаві! Інколи навіть буває незручно, але ж від правди не втечеш.

Раз на пів-року "Біллі Бонс" обов'язково приїздить до Полтави.
– За цей час ви вже непогано вивчили місто, які ваші улюблені місця для прогулянок Полтавою?
К: Дуже любимо гуляти старим містом, тут незвична архітектура, деякі будинки прикрашені оригінальною символікою – справжній ковток живої історії. Декілька разів із задоволенням відвідували святилище давніх слов’ян у Яківцях, там просто дивовижна природа – вільно дихається.

– Про що ви намагаєтесь розповідати у своїх піснях?
Р: Про кохання, про життя, про дороги та людей. Узагалі у нас трішки різні погляди на оточуючий світ – я співаю негативно про позитивні речі, а Катя, навпаки, – позитивно про речі негативні.
К: Я такий собі акин – що бачу, про те і співаю.

– Зазвичай ви презентуєте в Полтаві хоча б одну нову пісню, чи чекає на сьогоднішніх відвідувачів вашого концерту музичний сюрприз?
К: Звісно, чекає, традицій ламати не можна. Нещодавно ми написали пісню на вірші вашого земляка, полтавського поета Павла Москалюка, сьогодні ми представимо її на суд публіки, відчуваємо, що це – наш новий хіт (посміхається). Сам автор теж буде присутній у залі, сподіваємось, що він не стане жбурлятись у нас несвіжими овочами.

– На ваш погляд, яке основне кредо сьогоднішнього світу?
Р: Світом править секс в усіх його проявах, усі війни, реформи, революції мають сексуальний підтекст, а особливо це стосується мистецтва – будь-який танець, живописне полотно, поетична строфа або ж гітарна мелодія – це втілений секс. Навіть сьогодні ввечері, коли ми гратимемо концерт, бажатимемо сподобатись публіці, певним чином причарувати її, тобто намагатимемося створити сексуальну ілюзію. Можна з упевненістю заявити, що Полтава – найсексуальніше місто України, і навіть не через те, що тут багато гарних дівчат, а через атмосферу, яка панує тут.

– Чи не заважає ваша музична кар’єра сімейному життю? Чи не втомлюєтесь один від одного?
Р: У жодному разі! Звісно, у нас бувають суперечки, як побутові, так і творчі, але ми завжди швидко вирішуємо їх. Ми не змагаємося за першість, а доповнюємо один одного, можна навіть сказати, що удвох ми одна повноцінна особистість. Катя – мій моторчик, якби не вона, то я б, напевне, взагалі нікуди не їздив, сидів би в Краматорську, максимум на студії записувався б, а разом нам цікаво подорожувати, знайомитися з новими людьми, пізнавати нові міста.

– Чи плекаєте якісь цікаві плани на майбутнє?
К: Я хочу відкрити у краматорську невеличку арт-студію, проводити там закриті літературно-музичні заходи, майстер-класи, займатись звукозаписом та привчати наших городян до кращих стандартів сучасної творчості. А ще хотілося б виступити у Львові, відчути, як сприйме нашу творчість тамтешній слухач.
Р: А я хочу до США з’їздити, всі кажуть там гарно, ось і прагну подивитись, повернутись додому і сказати: «Я там був і там фігово!», ще хочу дім на березі річки своїми руками побудувати, щоб іноді туди приїздити і відпочивати від пилу міста.

– Дехто каже, що зараз лише ледачий не йде в музиканти і на всіх уже навіть публіки не вистачає. Чи згодні ви із цим і як з подібної ситуації виходити?
Р: На жаль, це правда, На творчому ринку багато зайвих людей, а публіка тим часом розлінилася і стала занадто перебірливою. Як на мене, вирішити цю проблему дуже просто – треба на декілька років закрити всі клуби та радіостанції, заборонити виступи музикантів на телебаченні, концертних залах та стадіонах, заблокувати інтернет. А потім раптово знову все відкрити! Ті, хто не кинуть писати пісні, – справжні музиканти, а ті, хто втратить інтерес до музики, автоматично відсіються.
К: Згодна, зі сцени підуть нарциси, ті, хто не живе творчістю, а вихваляються татуюваннями, зачіскою, новенькими футболками. Та й слухачі нудьгуватимуть за музикою, вони зможуть оцінити, наскільки їм потрібні концерти та фестивалі.

– Щоб ви хотіли побажати полтавцям?
Р: А у вас усе є, хіба що грошей вам побільше, ставайте багатшими, даруйте ближнім радість, малюйте, співайте, ходіть на концерти і не забувайте мандрувати світом, аби набратись нових друзів, ідей, відчуттів.
К: Бажаю не піддаватись хандрі та депресії, пам’ятати, що в кінці кожного тунелю обов’язково є світло, будьте такими, як ви є, саме за це ми вас і любимо.
Павло Долинський, 10.10.2013, 14:23974
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
<грудень