19 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Згадуючи Кузьму Нездолія

Є люди, без яких важко уявити нашу полтавську громаду, наше минуле і сьогодення. Адже у долях їхніх – ціла епоха, та й самі вони вже частинка історії країни, історії Полтави. Героя Радянського Союзу Кузьму Павловича Нездолія по праву можна було вважати саме такою людиною. Здавалося б, ще зовсім недавно ми писали про нього як про останнього серед живих Героя Радянського Союзу на Полтавщині, друкували його спогади і вірші, першими читачами яких завжди ставали шанувальники «Полтавського вісника». Як справжній Герой, незважаючи на роки, на воєнні рани, він до останнього дня намагався прислужитися людям, бути корисним громаді, молодому поколінню, аби подвиг народу не був забутий. Так, ніби прагнув прожити кожен день, як у відомій пісні – «за себе і за того хлопця» – і за тих, хто не повернувся з фронту, і за тих, хто пішов від нас уже в мирні дні. Та ось уже більш як три з половиною роки й самого Кузьми Павловича нема з нами – 7 травня 2010-го і він відійшов за вічну межу.

Полтава має бути вдячною Богу, що жила серед нас така людина. Палкий патріот України, ветеран-фронтовик, для якого і в горнилі війни, і в мирний час офіцерська честь була найвищим мірилом відданості своєму народові.

14 листопада – 90 років від дня народження Кузьми Павловича Нездолія. Проходитимете вулицею Гоголя у Полтаві, зупиніться біля меморіальної дошки на будинку №45: пом’яніть, згадайте…
Павєл Москалюк, 18.11.2013, 13:462554
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень