20 серпня 2019 • № 33 (1569)
Rss  

Село над Ворсклою

Про своє дітище – сільський музей – Анатолій Підтоптаний може розповідати годинами.
Раніше говорили, що в СРСР є два Кунцевих: одне – місто у Підмосков'ї, яке нині входить до складу російської столиці, а друге – село на Полтавщині, в Новосанжарському районі. Знайти зв'язок між цими топонімами не вдалося, втім на відміну від радянських часів, наше село дещо відрізняється тепер і за назвою: уже не Кунцево, а Кунцеве. Так воно нині офіційно називається, хоча старожили все ще не відвикнуть від отого «во».

Начальник поштового відділення Ольга Щербина з передплатником «ПВ» Євгеном Ганжою.
Кунцеве – село напрочуд мальовниче. «Примостилося» воно на березі Ворскли, а навкруги прекрасні лісові угіддя, луки, озера… А ще – Кунцівська ГЕС, яка свого часу будувалася коштом сусідніх колгоспів і свій перший струм почала давати 1953 року. Завдяки їй «лампочки Ілліча» з'явилися і в самому Кунцевому, і в Нових Санжарах та навколишніх селах – Судівці, Руденківці, Великих Солонцях. У 70-ті роки ГЕС була законсервована і довгий час використовувалася лише як шлюз, однак у часи незалежності її відновили, і нині електростанція знову діє. Щоправда, тепер вона вже не державна, а працює «на дядю», звісно ж, київського, однак струм дає – і вже добре.

Щось подібне трапилося свого часу і з місцевим дитсадком, який теж тривалий час був законсервований, але кілька років тому завдяки місцевій агрофірмі «Перше травня» його капітально відремонтували, і тепер він став другою домівкою для сільської малечі. До речі, цікаво, що агрофірма зберегла свою назву з часів місцевого колгоспу і керівник у неї теж «зберігся» – це Михайло Носенко, якому вдалося не лише втримати потенціал господарства, а й підняти його на новий рівень.

Кунцівська ГЕС.
Цікава й історія місцевої школи. Вона – одна з найстаріших у районі й торік відзначила своє 100-річчя.

Будиночок на кур'ячих ногах.
Сільським головою вже тривалий час працює Анатолій Підтоптаний. Свого часу він починав тут дільничним інспектором міліції, великий авторитет має в селі і нині, робить чимало корисного для громади. Так, Анатолій Миколайович показав нам і чимало місць відпочинку, які силами сільської ради вдалося останнім часом упорядкувати. Серед них і чарівний куточок «Лукомор'я» при в'їзді до Балівки, який облаштовано майже за Пушкіним: тут і дуб зелений, і «златая цепь на дубе том», і «кот ученый все ходит по цепи кругом…». Є і Баба Яга, і казкова хатинка на курячих ніжках… Тож «Лукомор'є» влітку стає місцем паломництва як місцевих відпочивальників, так і гостей. А ще сільський голова працює над створенням музею села, для якого виділено у приміщенні сільської ради окрему кімнату і й зібрано вже немало цікавих експонатів.

У цьому ж приміщенні розташоване і поштове відділення, яким керує Ольга Щербина. Тут тепло, затишно, завжди є відвідувачі. До речі, у Кунцевому чимало передплатників «Полтавського вісника», багатьох із них ми зустріли саме в день відвідин села, коли тут проходив День передплатника . Серед них і Євген Ганжа, який зайшов передплатити газету для своєї матері Пелагеї Федорівни.

Отаке воно – Кунцеве! Невеличке село, один раз побувавши в якому, запам'ятаєш цю місцину на все життя.
Віталій Скобельський, 25.11.2013, 13:233492
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень