24 червня 2019 • № 25 (1561)
Rss  

До 150-ти річчя від дня народження гірської орлиці

27 листопада у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Котляревського відзначили ювілей від дня народження великої української письменниці Ольги Кобилянської. На захід до літературної вітальні зібралися школярі-старшокласники місцевих шкіл, представники інтелігенції краю, так що яблуку ніде було впасти.

Із творчістю О. Кобилянської в нашу літературу ввійшло те, що за словами Івана Франка та Лесі Українки, умовно можна назвати симфонічною прозою. Тетяна Місько, ініціатор та ведуча заходу, оповідаючи про життєвий шлях письменниці, мовила: « Над усе здіймала Ольгу Юліанівну краса душі, особлива гармонія духовної зрілості та культури. Осявала її ще друга гармонія: між письменницею і людиною. Вона не тільки втілювала в своїх героїв ідеал краси і духовності, вона плекала їх у себе: життя і пісня доповнювали одне одного, що рідко у письменників буває». Саме Ольгу Кобилянську називали гірською орлицею за горде серце, пишною трояндою в саду української літератури - за яскраву метафоричність бачення. Себе ж вона називала скромно - робітницею свого народу, девізом життя якої були слова: « Що люблю, люблю вже навіки».

Про погляди Кобилянської на розвиток особи і нації, що знайшли відображення у її естетичному кредо та прозі, розповіла на заході Оксана Ємець, головний бібліотекар відділу мистецтв . Слід зазначити, що заохочували молоду письменницю до літератури, яка початкову шкільну освіту доповнювала самостійною працею, її подруги - Софія Окуневська, перша українська жінка-медик, Августа Кохановська, художниця. Цей жіночий тріумвірат шукав свого ідеалу в житті, цікавився мистецтвом, прагнув вирватися із сірої буденності. Доля судила Ользі Кобилянській іти через терни до вершин, вона гнула, ламала її, але не зламала! Саме Кобилянська одна з перших в українській літературі звернулася до проблеми жіночої емансипації, до протесту проти пригнобленого становища жінки в родині та суспільстві.

Марія Лагода, бібліотекар відділу соціокультурної роботи, розповіла про роль природи в житті і творчості Ольги Юліанівни. Природа була для неї другою домівкою, зеленим палацом, прилистком її дум і мрій. І все це: дерева, кущі, квіти, зелений мох, розкішна трава - живе, дихає, має почуття. Симфонією природи є її «Битва», а повість «У неділю рано зілля копала», що написано на основі легенди про Марусю Чурай, із якою ознайомила Леся Українка, переростає у «пісню сплаканого серця». Ольга Кобилянська гостювала у своєї подруги Лесі Українки в Зеленому Гаї. Під впливом спостережень і розмов написала поезію в прозі « Там, де звізди пробивались». У цьому творі передано полтавський пейзаж.

Ольга Кобилянська протягом майже півстоліття написала десятки оповідань, нарисів, новел, повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів. Велике значення має для нас і «Щоденник» Ольги Кобилянської, що охоплює період із 1 листопада 1883 р. по 19 квітня 1891 p., який важко читати, бо в ньому живе крик людини, яка не мала змоги вчитися, належно розвивати і удосконалювати свої природні здібності, воліла бути потрібною в суспільстві. Головною героїнею «Щоденників» О.Кобилянської є її молода, шляхетна, чутлива душа.

На заході прозвучало багато творів класичної музики, популярної за життя письменниці. Ці твори майстерно виконали студенти Полтавського музичного училища імені Миколи Лисенка. Так, четвертокурсниці Альона М'яка - Етюд №23 ля-мінор опус 25 Ф. Шопена, а Даша Сліпченко - сонату №26 Л. Бетховена, другокурсниця Анжеліка Підгорна-«Ноктюрн» Ф. Шопена.

Для читачів, яких зацікавила творчість письменниці, у Літературній вітальні була представлена книжкова виставка «Аристократка духу Ольга Кобилянська».

Оксана Кравченко, 06.12.2013, 12:481295
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень