26 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Школу на Кобищанах назвали на честь Панаса Мирного

Нещодвано Полтавська ЗОШ №8 ім.Панаса Мирного відсвяткувала солідний ювілей – 110-ту річницю заснування. Навчальний заклад, розташований на вулиці Карла Лібкнехта, має свою цікаву історію, адже пережив дві війни, а чимало випускників школи стали відомими людьми.

На початку ХХ століття передмістя Кобищани увійшло до складу міста. На відзнаку 35-річної служби почесного громадянина Полтави, голови міської управи, статського радника Віктора Трегубова у 1902 році Перша Кобищанська вулиця стала називатися його ім’ям. За ініціативи Трегубова наступного року в цьому районі відкрито і новий навчальний заклад – Третє міське початкове училище імені Стефановича.

Після тяжких революційних років, громадянської війни поряд з училищем було збудоване нове приміщення. Цей навчальний заклад носив назву Вітчизняної війни (так у ті роки називали громадянську війну). На базі цих двох закладів у 1925 – 1926 роках створена «8-ма Трудова школа ім. В.Я.Чубаря». Вона була початковою. Випускним класом був четвертий, мала шість класів, працювала у дві зміни і розміщувалася фактично в одному приміщенні. В іншому знаходилися квартири вчителів.

З вересня 1925 року школа стала семирічною. Протягом 1926 – 1927 років приміщення колишнього училища імені Стефановича відремонтували, збільшили кількість класних кімнат, що й дало можливість школі стати семирічною. При школі організували майстерню, у якій працювали учні старших класів. Діяли гуртки: спортивний, співочий, драматичний, танцювальний (тут займалися переважно дівчата). Шкільна редколегія випускала сатиричну стінгазету «Хуліганжер», уся критика якої спрямовувалася на злісних порушників дисципліни. Школа стала не тільки навчально-виховним закладом, а й культурно-масовим осередком у районі Кобищанів. Велику роботу заклад проводив у справі ліквідації неписьменності. Це стало справою педагогів та учнів старших класів. При школі діяли чотири групи лікнепу. Активну участь у житті школи брали батьки. Вони допомагали матеріально, відвідували учнів удома, стежили за залученням дітей до навчання. У тяжкі роки Голодомору учні надавали посильну допомогу зголоднілим жителям, оскільки при школі була їдальня.

Під час радянсько-фінської війни 1939 – 1940 років в одному з приміщень школи деякий час розміщувався госпіталь. Навчальний заклад мав свою власну кіноустановку, домровий оркестр, прекрасний хоровий ансамбль. На той час школа нараховувала 600 дітей. З початком Великої Вітчизняної війни навчання було перерване. Частина вчителів, учнів та випускників воювали на різних фронтах, виборюючи перемогу. Серед них – Олександр Васько, Анатолій Репало, Євген Кубко, Ілля Рудь, Василь Горюн, Іван Сень, Григорій Локошко, Євген Сапітон, Дуся Клименко (активна учасниця полтавського підпілля), Олег Кошовий (комісар «Молодої гвардії») та багато інших. В окупаційні роки в одному з будинків німці розмістили штаб жандармерії, в іншому – тимчасово було відновлено заняття у школі. За період окупації знищені навчальні приладдя, наочні посібники, меблі. Під час наступу радянських військ вибухом було пошкоджене одне приміщення. Повністю знесло покрівлю, вікна, зруйнувало підлогу.

Відразу після визволення міста кобищанці взялися за відбудову рідного навчального закладу. Учителі на чолі з директором школи М.Біляєвим та батьки (голова батьківського комітету Г.Д.Марченко) з ентузіазмом узялися за відбудову школи. Уже з 8 жовтня 1943 року вона працювала як неповна середня. Починаючи з 1946 року школа реорганізовується у 8-му чоловічу середню школу. Дівчата були переведені на навчання до інших шкіл. Згодом у приміщенні колишньої школи імені Стефановича відкрито 2-гу жіночу школу. Ці дві школи проіснували до 1954 року. На честь 100-річчя з дня народження видатного українського письменника Панаса Мирного у 1949 році школі присвоєно його ім’я. У 1950 році піонерська дружина стала носити ім’я Олега Кошового.

З 1950 по 1962 рік, коли директорами школи були П.А.Нечипоренко, а потім І.А.Деркач, приміщення чоловічої школи було повністю перебудоване на двоповерхове. Збільшилася кількість класних кімнат та кабінетів. З 1954 року відновлено сумісне навчання хлопців та дівчат.
На фото 1962 року: урок допризивної підготовки проводить учитель Полтавської СШ№8 П.О. Сидоренко.
У 1962 – 1964 роках школу очолював С.В.Чувілін. У цей час збільшилося шкільне господарство: учні та вчителі працювали на земельних ділянках поблизу школи, вирощували буряки, моркву, картоплю, школа мала свою власну теплицю. З 1964 по 1966 рік директором школи була А.М.Второва, з 1967 по 1977 – ветеран Великої Вітчизняної війни Л. І.Смовт. Людина енергійна, дійова, вона доклала багато зусиль для перебудови школи. У ці роки два приміщення були з’єднані в одне двоповерхове. Заклад отримав нові кабінети фізики, хімії, біології, просторий, обладнаний інвентарем спортивний зал. Під її керівництвом здійснювалася патріотично-виховна робота, був створений музей Олега Кошового. Учні брали активну участь у суспільно-корисній праці. На кошти, отримані від збору металобрухту та макулатури, був придбаний автобус ЛАЗ, який школа урочисто подарувала полтавській футбольній команді «Колос».

З 1977 по 1984 рік директор школи – В.Г.Марін, людина творча, цілеспрямована. Під його керівництвом пожвавилася робота художньої самодіяльності, створений оркестр народних інструментів, духовний оркестр, ансамбль бандуристів. Учні підтримували тісний зв'язок з ветеранами 95-ї гвардійської дивізії – учасниці визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників. На основі зібраного учнями та вчителями матеріалу був створений музей Бойової слави. Роботі школи допомагали шефи – склозавод та облміжколгоспбуд.

У 1984 – 1988 роках директор школи – В. Г. Стець. Навчальний заклад продовжував патріо-тично-виховну роботу, впроваджував нові методи навчання, поповнював матеріальну базу. З 1988 по 2012 рік директором був А.І.Гордійко – учитель-методист вищої кваліфікаційної категорії. Традиційно учні вітають ветеранів зі святами, запрошують їх на виховні години, уроки спілкування. Школа приділяє велику увагу відродженню національних традицій. За ці роки зміцніла матеріальна база школи, поновлені кабінети, збудована власна котельня.

З вересня 2012 року заклад очолює Світлана Богодиста – учитель вищої категорії, учитель-методист з 24-річним педагогічним стажем. Школа донині залишається єдиним просвітницько-виховним та культурно-масовим осередком на Кобищанах.

Допомогу в підготовці матеріалу надала директор музею історії Полтавської СШ №8 ім.Панаса Мирного Ніна Торяник.
Володимир Сулименко, 21.01.2014, 16:161092
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень