21 квітня 2019 • № 16 (1552)
Rss  

«Китайська стіна» на вулиці Миру

Переїхавши через міст від Південного вокзалу в напрямку міста, на розі вулиць Миру та Панянки важко не побачити великий дев’ятиповерховий будинок. Розташований напівколом, він наче щитом закриває місто. У народі для будинку за адресою вулиця Миру, 7-9, прижилися дві назви: «круглий» та «китайська стіна».

Якщо ви захочете сфотографувати цей будинок повністю, то вам потрібно буде відійти від нього на чималеньку відстань. Тому не дивно, що на листівках та в туристичних збірниках були вміщені світлини, зроблені з вікон готелю «Турист», розташованого неподалік. Саме по завершенні робіт з будівництва турбази на Миру, 12, у 1980 році будівельне управління №113 тресту «Південтрансбуд» отримало замовлення від Полтавського тепловозоремонтного заводу на спорудження житлового будинку на Подолі. Розробкою проекту будівлі, яка на той час стала найбільшою в Ленінському районі, займався Полтавський філіал «Укрміськбудпроекту» (архітектор Л.Г.Хван).

– На щастя, проблем із мешканцями, які жили на території старого Подолу в одноповерхівках, не було, адже їм надали квартири в новобудові, – розповідає архітектор, заступник директора інституту «Міськбудпроект» Борис Петтер. – Проект забудови був узгоджений на міському рівні, кошти з міського бюджету надходили, справа була на контролі тодішнього голови Полтавського міськвиконкому Олександра Киви, об’єкт був зданий у строк без недоробок. Були деякі затримки з добудовою лівої торговельної частини, де зараз магазин «Меблі». За неї бралися різні організації, та так досі вона стоїть огороджена парканом.

Морозного січневого дня 1983 року відбулося урочисте відкриття будинку на Миру, 7-9. Про нього так написала газета «За комуністичну працю» Полтавського тепловозоремонтного заводу: «До дев’ятиповерхового красеня на вулиці Миру,7-9, раз по раз під’їжджають вантажні машини з домашнім скарбом. «Ласкаво просимо, дорогі новосели!» – гостинно запрошує напис на полотнищі. Грає духовий оркестр, у людей усміхнені обличчя, починається імпровізований мітинг. Після вітальних слів начальник виробничо-технічного відділу БУ №113 В.П.Рєзнік вручив символічний ключ від 304-квартирного будинку начальнику заводського житлово-комунального відділу Г.А.Петрову. Дівчата в українських костюмах із хлібом-сіллю вітають новоселів і запрошують до будинку. Першим ключі від квартири одержує ветеран Великої Вітчизняної війни і праці В.П.Пісковий. За народним звичаєм новоселів посипають житом, щоб жилося довго і щасливо. Трикімнатні квартири також одержали сім’ї слюсарів І.П.Мірошника і М.В.Лошина, токаря М.Т.Закори, двокімнатні – токаря К.І.Микитенка, ветерана праці Є.Д.Копил, слюсаря Г.Б.Астаф’єва, робітниці Л.Я.Левері, усього 59 сімей».

У першому номері «Зорі Полтавщини» за 1984 рік публікації про мешканців будинку на Миру, 7-9, відвели цілий газетний розворот. Окремих розповідей удостоїлися вже згаданий Василь Пісковий, багатодітна сім’я Б.В.Гординського, А.І.Кондусова, який урятував потопаючого, інші люди, котрі мешкають у цьому будинку. Була така посада – голова будинкового комітету, яку обіймав К.В.Журавський. Він розповів, що 304 квартири – це як середніх розмірів село, якому потрібні Будинок культури, спортзал чи інші заклади для відпочинку. Допомагав Костянтину Володимировичу його колега Й.І.Ісечко. Комітет займався організацією суботників, завозили землю на подвір’я, облаштовували клумби, дитячі майданчики.
На фото 1980-х років: працівники Полтавської електростанції на Першотравневій демонстрації.
Про своє дитинство в другій половині 1980-х згадує мешканець будинку Олексій Копил: «У нашому дворі утворився активний прошарок молоді. По суботах ми, звичайно ж, брали участь в облаштуванні подвір’я, але хотілося чогось більшого, ніж нишпорити по руїнах старої лазні в нашому дворі. Тому ми «загорілися» ідеєю обладнати спортивну «коробку». Спільно з дорослими привезли для неї огорожу, якийсь час вона лежала незадіяна, тож мешканці сусідніх приватних будинків почали огорожу використовувати у своїх цілях. З допомогою наших батьків довели справу до завершення, навіть провели світло. Згодом головні подільські хокейні баталії відбувалися саме в нас і на стадіоні «Локомотив». Хоча люди з приватного сектору скаржилися, що в їхні вікна інколи залітали шайби, але ж… життя вирувало. А скільки відомих полтавських футболістів були мешканцями нашого
будинку, це ж не випадковість. У 1990-х у домі на першому поверсі квартири почали викупляти під крамнички, а приміщення знаменитого на всю Полтаву салону «Чураївна» розділили на частини. Одну займав банк, а іншу – бар з промовистою назвою «Прадо», там і почали пропадати наші хлопці. Згодом на руїнах старої бані з’явилася багатоповерхівка за адресою Соколова,15, і спортивне життя затихло».

Будинок на Миру, 7-9, розділяє арка. Скільки ж людей свого часу через неї пройшло, щоб навпростець потрапити на речовий ринок, так звану «тучу». Також багато полтавців відвіду-вали й величезний магазин «Промтовари». Та коли в 1990-х «тучу» закрили, і в магазині покупців поменшало. Згодом на місці «Промтоварів» з’явилися два меблевих салони.
Володимир Сулименко, 06.02.2014, 01:24910
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30
<березень