19 листопада 2017 • № 45 (1478)
Rss  

Земний уклін великому полтавцю

Благословенна полтавська земля дала світу безліч талановитих людей знаних і шанованих, тут народився і великий син українського народу, національний художник слова, батько нової української літератури – Іван Петрович Котляревський.

У літературній вітальні бібліотеки. Завідувач відділу соціокультурної діяльності Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.І.П.Котляревського Тетяна Місько знайомить читачів з новинками фонду.
Неперевершеність і унікальність його в тому, що через століття він доніс до нас, нащадків, живу українську народну мову, що він написав «Енеїду», твір, подібного до якого не було ні до Котляревського, ні після. Творчість І.П.Котляревського відіграла найважливішу, першоосновну роль не тільки в українському письменництві, а і в розвитку духовного життя українського народу. Багато написано про І. П. Котляревського, проаналізовано майже кожен рядок його творів. Мені подобається точка зору історика, політолога, професора, колишнього директора Українського наукового інституту Гарвардського університету Романа Шпорлюка, який відмітив, що в кінці XVIII ст. завершився великий історичний період та йшов процес формування української нації: «Публікуй або пропадай» – це було гасло українських «будителів». Вони розуміли, що якщо в часи Котляревського не видати книжку, то їхня мова, себто ідентичність, зникне». «Люди, які кажуть, що «Енеїда» Котляревського – етнографія, – цієї книжки хіба ніколи не читали».

Тобто, цей твір відіграв провідну роль не тільки в літературному плані, а і в суспільно-політичному: він був однією з тих цеглинок, із яких сформувалась українська нація, українська ідентичність і самобутність, та були зроблені перші кроки до розбудови національної свідомості.

Якщо говорити про час, у який була написана «Енеїда», – це був тяжкий час для українського народу. На одному з найдавніших списків «Енеїди», які писалися від руки і передавалися від читача читачу, стоїть дата 11 жовтня 1794 року, але видана вона була тільки 1798-го. Це були часи втрати незалежності, адже в 1764 р. скасована Гетьманщина як держава, зруйнована Січ в 1775 році, у 1785-ому видана «Жалованная грамота дворянству» – відбулося закріпачення селян. І виходить «Енеїда» І.П.Котляревського…

Богдан Лепкий писав: «Енеїдою» він зробив справжнє чудо. Показав своїм і чужим, що українською мовою можна написати не тільки журливу пісеньку про нещасливу любов козака і дівчини, але й великий, епохальний твір, привчив і своїх, і чужих читати по-українськи…».

«Енеїда» – свідоцтво багатства української мови, у ній неповторний український колорит, справжній народний гумор і сатира, іронічність і легкість розповіді. Віршована форма «Енеїди» була новаторською: «десятирядкова строфа з правильним і суворим чергуванням рим, чотиристоповий ямб, легкий та дзвінкий». «Енеїда» пов'язана з українською усною творчістю, але в той же час це виключно оригінальний твір.

Завдяки цій оригінальності ми знову і знову читаємо «Енеїду», із задоволенням дивимося п'єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», знову і знову згадуємо батька нової української літератури.

Кадр із фільму «Наталка Полтавка»
Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека, яку я представляю, одержала ім'я Івана Петровича Котляревського в 1949 році, на честь 150-річчя виходу в світ поеми «Енеїда». Своєю щоденною працею ми також віддаємо шану Івану Петровичу Котляревському. Сьогодні у фондах бібліотеки налічується більше 100 екземплярів книг автора, із них – 53 екземпляри окремо виданої «Енеїди», про нього – більше шістдесяти екземплярів, в електронній картотеці статей – близько 1400 записів на персоналію І. П. Котляревський. У бібліотеці є дореволюційні видання творів поета, у тому числі унікальне видання 1842 року, а також 1930, 1936 і 1937 років.

Напередодні 245-ої річниці з дня народження батька нової української літератури ми, полтавці, хочемо віддати шану великому поету й обов'язково згадати вірш Івана Малиша «Земний уклін», який був уперше надрукований у журналі «Прапор» у 1969 році:


Блакить небес, і Ворскли плескіт,
Й столітні велетні-дуби…
Іван Петрович Котляревський
Творив отут і тут любив.
Йому дала живого хисту
Й любови – рідна сторона.
Це звідси – голос його чистий,
Що над планетою луна.
Летять літа, немов лелеки.
Зоря ж поетова – сія!
Кінотеатр, бібліотека
Несуть крізь дні його ім'я.
А там, де юні ходять пари,
Де листя тінь свою кладе,
На Котляревському бульварі –
З ним я вітаюсь кожен день.
Стоять дуби й шепочуть наче
Йому із чотирьох сторін:
Тобі, великий наш земляче,
Земний уклін, земний уклін –
За те, що в пору світанкову,
Коли страшним був ночі гніт,
Ти рідну пісню, рідну мову
Виводив у широкий світ!

Людмила Власенко, учений секретар Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.І.П.Котляревського
Іван Мольченко, 04.09.2014, 13:13930
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30
<жовтень