22 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Небесна гвардія поповнилася ще одним полтавським героєм

Цими днями у Небесній гвардії стало на одну душу більше. 8 вересня Полтава провела в останню путь 27-річного Антона Цедіка, бійця батальйону «Донбас», який загинув під Іловайськом. Відспівали солдата у Свято-Успенському кафедральному соборі, поховали – на Алеї героїв центрального міського кладовища.

Найглибше про Антона на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» розповів Володимир Гладкий. Наводимо уривок із цієї розповіді (авторський стиль та орфографію збережено).

«Я, напевно, першим дізнався, але до кінця не вірив.

Він такий простий, незібраний, телефони завжди губив, в історії потрапляв. Я так із ним зв'язок і втратив після інституту – він укотре загубив мобільник і не зміг відновити номер, я поїхав до Черкас, він у Полтаву, життєві дороги розійшлись. Але я знову зустрів його на Майдані. Так несподівано було і радісно. Він приїжджав спочатку на тиждень-два, потім кинув роботу і був у всіх гарячих точках, бився з «Беркутом» 18-го біля Нацбанку, 20-го, коли вся його сотня відсиджувалась у канадському посольстві, пішов до Жовтневого, а потім виносив звідти поранених, ліпив заново барикади... Ми готувалися зустрічати агресора в березні, він бігав усюди в пошуках зброї, організував знайомих і друзів, знайшов якогось інструктора, колишнього офіцера, і ми засідали до пізньої ночі на четвертому поверсі Київради. Потім він поїхав до Луцька, теж за зброєю, і залишився там надовго, я навіть почав переживати, а виявилося, що він зустрів там якусь дівчину, казав, що все серйозно, у них збігалися всі погляди, що саме по собі вже було щось. І потім довго не відповідав, я вже було почав думати, що роман всерйоз запаморочив хлопцеві голову. І ось приїжджаю в Петрівці на базу підготовки Нацгвардії до іншого друга, а він тут як тут, як завжди бравий, і розповідають на камеру якимось іноземним журналістам про значення Революції. Знайти б тепер це інтерв'ю. Виявляється, він за цей час устиг побувати в батальйонах «Дніпро-1» і «Дніпро-2», ще десь, і ось нарешті перебрався в «Донбас».

У нього дві вищих освіти – економічна в «наргоспі» та історична – в «Шевченка». І при цьому він устиг відслужити строкову у внутрішніх військах в Ірпені. І ніколи не соромився казати викладачам-хабарникам усе, що про них думає, в обличчя. Він навіть не вживав алкоголю і м'яса не їв.

Я говорив з ним напередодні, він кілька разів передзвонював по дорозі з Попасної в цей триклятий Іловайськ, зв'язок весь час обривався. Домовлялися зустрітися на їхній базі після повернення… У мене і зараз у телефоні обидві СМС поруч: одна «Антон знову на зв'язку» й інша – «Антон загинув». Як таке може бути, як так???!!!...

Позавчора опублікували списки полонених, і його прізвище там, поруч із прізвищем друга, який, я точно знаю, що живий, відразу за ним, № 498 і 499. А завтра його ховають…
Він не повернувся з бою.
Його звали Антон Цедік. Він був кращим за мене. Він був кращим за всіх. Справжній, без страху і докору».

У профілі Антона в соцмережі «ВКонтакте» стоїть картинка з написом «Рабів до раю не пускають!». Він довів ціною свого життя, що він – не раб, а вільний козацький нащадок.

Вічна пам'ять Герою!
Віталій Скобельський, 15.09.2014, 10:15940
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень