22 квітня 2019 • № 16 (1552)
Rss  

Від землі тягнеться це коріння…

Полтавське дослідне поле було оточено ореолом подвигу, бездоганної слави, найбільшої дослідницької роботи… Нехай завжди Полтава буде маяком дослідної справи…

Академік М.І. Вавилов

Виповнилося 130 років від дня заснування Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М.І.Вавилова Інституту свинарства НААН України – одного з найстаріших науково-дослідних закладів країни.

Микола Вавилов (у центрі) серед практикантів і співробітників Полтавської сільськогосподарської дослідної станції влітку 1910 р.
Славну історію писали славні люди

1861 рік… Щойно в Російській імперії скасували кріпосне право. Здавалося б, збулася вікова мрія українського хлібороба, який від часів козаччини знову позбувся панського ярма. Але як жити далі, як господарювати на землі в нових умовах?

Розвиток сільського господарства на новій основі потребував докорінної його перебудови, нових знань і вмінь. А їх не було ні в поміщиків, ні в самих селян. Найбільш «прогресивні» воліли наймати іноземних управителів, а ті у відповідь «тягли» на українські землі (до речі, як і тепер!) усе закордонне – від насіння до технологій. Не враховуючи ні особливостей клімату, ні ґрунтів, наявності відповідної техніки і спеціалістів… Тому зрештою нічого хорошого це не принесло. Аж доки «у верхах» не зрозуміли, що без власної агрономічної науки не обійтися.

У 1865 році в Полтаві організовується Сільськогосподарське товариство, яке починає займатися питаннями практичного землеробства. Тоді ж з'явилася й ідея створення сільськогосподарської дослідної установи, однак через брак коштів її реалізація довгий час відкладалася. І лише через майже 20 років завдяки матеріальній підтримці Полтавського губернського земства з'явилася можливість приступити до створення давно задуманої дослідної установи. І зрештою 10 жовтня 1884 року загальні збори губернського земства затвердили статут цієї організації, а 28 жовтня товариство обрало й першу раду дослідного поля (так називалася тоді станція).

За Полтавським дослідним полем закріплялося «научно разрабатывать практические вопросы сельского хозяйства и дать ответы по тем вопросам сельскохозяйственной культуры, в разрешении которых наиболее нуждались местные хозяйства». Головною ж темою науково-дослідної роботи в перші роки стали заходи боротьби з посухою. Тому, як свідчить професор М.М.Опара, уже в перших дослідах вивчалася ефективність різних видів парів, глибина оранки, агротехніка і порівняльна продуктивність семи різних видів багаторічних трав, зокрема люцерни, конюшини.

Однак потрібна була своя агрономічна наука, заснована на досягненнях і результатах, одержаних у конкретних умовах тієї чи тієї зони. Тож надалі історія становлення дослідної справи на Полтавщині тісно пов'язана з розвитком сільського господарства губернії загалом і діяльністю багатьох відомих учених-аграріїв зокрема. Серед них – А.Є.Зайкевич, О.О.Ізмаїльський, В.І.Вернадський, В.В.Докучаєв, М.І.Вавилов.

Володимир Вернадський.
Саме вони й присвятили свої теоретичні та практичні досягнення питанням розвитку аграрної науки й дослідної справи Полтавщини. Детальне вивчення статистичних даних у плані економіки губернії наводило на думку про необхідність поширення дослідних полів і станцій. У першу програму робіт дослідного поля були включені питання кормовиробництва, агротехніки різних культур, зокрема кукурудзи, випробування урожайності різних її сортів.

Цікаво, що колишня Полтавська губернія Російської імперії була другою губернією в імперії (після Нижньоновгородської), у якій у кінці ХІХ ст. були проведені унікальні основоположні землезнавчі роботи для оцінки земель і встановлення їх правоздатності. Ці роботи виконувались під керівництвом видатного російського вченого, далекоглядного природознавця, творця і будівничого вітчизняного ґрунтознавства, найвидатнішого знавця і цінителя чорноземів – В.В.Докучаєва. Саме в роботах по оцінці земель Полтавської губернії він на базі Полтавської дослідної станції остаточно встановив і практично перевірив усі основні положення розробленого ним природно-історичного методу оцінки земель і обґрунтував доцільність його використання на всій території Російської імперії.

Василь Докучаєв.
За цими експериментами стежить увесь світ

Полтавська дослідна знаменита багатьма експериментами, які мають світове значення і ніде більше в Європі і світі не застосовувалися.

Приміром, з 1884 року ведеться унікальний дослід «Беззмінне жито». Мета його – визначення впливу тривалої дії антропогенних чинників на природну родючість ґрунту, його агрохімічні й агрофізичні властивості, здатність озимого жита до монокультури. Досвід не втратив своєї актуальності і в наш час. Його стан розглядається з агрономічної, екологічної й економічної точок зору.

Дослід «Цілина» ведеться з 1893 року. Упродовж цього часу вивчається дія природних чинників на родючість ґрунту, продуктивність і склад травостою.

В установі є унікальна наукова книгозбірня – стара аграрна бібліо-тека України. Нині вона Головна бібліотека Полтавського територіального об'єднання сільськогосподарських бібліотек України. Фонд складає понад 71 тисячу екземплярів книг і журналів, серед яких 15370 раритетних екземплярів. Найбільш цінний серед них журнал Полтавського товариства сільського господарства «Хуторянин»(1897–1917 рр.), «Землеробська газета» (1887–1917 рр.), журнал «Сільське господарство і лісівництво» (1882–1918 рр.), прижиттєві видання класиків сільськогосподарської науки К.А.Тімірязєва, А.А.Ізмаїльського, А.В.Совєтова, П.А.Костичева. Ці унікальні видання працівникам бібліотеки вдалося зберегти і під час революції, і в роки війни.

За 130-річний період у Полтавській державній сільськогосподарській дослідній станції створені й широко використовуються в Україні й за її межами близько 60 сортів кормових культур: люцерни, конюшини, еспарцету, райграса високого, крижів безостих, вики озимої, вики ярової, кормового буряку; розроблені і впроваджуються у виробництво методи і технології поліпшення природних кормових угідь на схилах балок, поліпшення солонцюватих лугів, комплексного захисту насінників люцерни від шкідників, вирощування високих урожаїв зернових, кормових культур тощо. Створена і практично використовується найбільша в країні популяція комах-обпилювачів тепличних рослин і плодових насаджень.

Історія закладу – це історія… перейменувань

Як відомо, дослідна станція 130 років тому починалася як дослідне поле. Надалі ж усі перейменування впливали й на статус науково-дослідного закладу. Ось лише короткий перелік цього процесу:
– до 1910 року – Дослідне поле, надалі – Полтавська сільськогосподарська дослідна станція;
– з 1931 р. – Український науково-дослідний інститут кормів;
– з 1938 р. – Український філіал Всесоюзного науково-дослідного інституту кормів;
– з 1956 р. – Полтавська сільськогосподарська дослідна станція;
– з 1981 р. – головне підприємство науково-виробничого об'єднання «Еліта» (у 1987 р. присвоєно ім'я М.І.Вавилова).

Зрештою у 2004 році згідно з відповідним наказом Академії аграрних наук Полтавську державну сільськогосподарську дослідну станцію перетворено в Полтавський інститут агропромислового виробництва ім. М.І.Вавилова УААН. Минуло лише сім років, і закладу «зрізають» статус і приєднують до Інституту свинарства УААН, який і сам нині переживає не найкращі часи. Фактично останні десять років час від часу проводиться так звана «оптимізація», фактично ж скорочення штатів, а відтак і наукових розробок.

Ось і нині працівники колективу, враховуючи ситуацію в країні, чекають чергової «хвилі демобілізації». Але ще більше небезпека таїться з іншого боку. Найбільшою загрозою існування науково-дослідного закладу стає головне його надбання – земля. Саме так, адже дехто вже давно накидає оком і на дослідні поля, розташовані на околицях Полтави. А не буде землі – не буде й станції! Причому деякі псевдонауковці починають доводити, що існування подібних закладів в умовах новітніх аграрних технологій – це взагалі архаїзм і марне витрачання коштів.

Звісно, ці люди вважають дослідні поля «розбазарюванням продуктивного земфонду» і воліли б на ділянках, які сотні років не «бачили» плуга, вирощувати популярні нині соняшник чи кукурудзу.
– Як на мене, то найкращим рішенням у цій ситуації було б присвоєння станції спеціального статусу, – каже доцент кафедри екології, охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування Полтавської державної аграрної академії Віктор Самородов, людина, яка має чимало наукових праць з історії дослідної станції. – Ну є ж у нас у Полтаві національний педагогічний університету імені Короленка, академічний музично-драматичний театр імені Гоголя… То чому б, враховуючи унікальність нашого науково-дослідного закладу, не узаконити і його статус? Національна дослідна станція імені академіка Вавилова – звучить же! Зате більше жоден псевдореформатор не міг би навіть наблизитися до станції і її земель на гарматний постріл (що, до речі, дуже актуально для України тепер).

З огляду на це дуже повчальною виглядає історія, яку розповів автору професор Микола Опара, що теж має чимало ґрунтовних праць з історії станції, з якою тривалий час пов'язана і його наукова діяльність.
– Під час окупації Полтави, – розповідає патріарх полтавської аграрної науки, професор Микола Опара, – у приміщенні дослідної станції квартирували німецькі війська. Жив тут і один з офіцерів, який був доволі освіченою людиною. Тому він дуже шанобливо ставився й до станційної бібліотеки, у якій любив проводити вільний час, не дозволяв солдатам використовувати книги для розпалу. А одного разу цей офіцер навіть натрапив у бібліотеці на німецьке видання книги «Холодне силосування», яку, виявляється, написав… його батько! Кажуть, офіцер так розчулився, що взагалі заборонив будь-кому заходити до бібліотеки, на дверях якої повісив оголошення: «Achtung, nicht zu betreten!» («Увага, не заходити!»). Коли ж радянські війська наближалися до Полтави і було одержано наказ спалювати при відступі капітальні будівлі, офіцер наказав «факельникам» відступати першими: мовляв, я все зроблю сам… А сам потім сів і поїхав!

От і нашим би чиновникам навчитися ставитися з повагою до загальнонародних надбань!
Віталій Скобельський, 11.11.2014, 11:111171
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30
<березень