19 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Полтавська гімназія «Здоров’я» №14 відсвяткувала півстоліття

Про досягнення школи, її колектив і випускників, а також про плани на майбутнє говорили у п’ятницю, 14 листопада, в приміщенні Палацу дитячої та юнацької творчості, де проходили урочистості.

Під час вручення сертифіката на отримання мультимедійного проектора.
За 50 років від свого заснування гімназії, а головне – її учням, удалося досягти чимало. Ось, для прикладу, хоча б досягнення у спорті. Серед випускників є навіть призери Олімпійських ігор. Хоча на цьому успіхи не завершуються: нині тут навчаються сім кандидатів у майстри спорту, 58 учнів, які мають дорослі спортивні розряди, та майже стільки ж, котрі мають дитячі, не кажучи вже про тих гімназистів, що беруть участь і перемагають у міських, обласних та всеукраїнських наукових олімпіадах.

Зазначив успіхи навчального закладу і міський голова Олександр Мамай:
– Сьогодні у гімназії ювілей. Вам є над чим задуматися, що згадати, а головне – чим пишатися. Сьогодні гімназія «Здоров’я» №14 – це престижний освітній центр Полтави, міцна база надання якісних освітніх послуг.

Звісно, річниця не могла пройти без спогадів. Ними ділилися випускники минулих років:
– Я починала навчатись у 10-й школі, але провчилася там лише п’ять років: школа була перевантажена, у класі було 49 учнів, – пригадує Тамара Оскоменко-Парулава, випускниця 10-В класу 1969 року, а нині голова Полтавської обласної організації Спілки композиторів України. – Тому, коли відкрилася школа № 14, до неї перейшла більшість моїх однокласників.

Про один із перших в історії школи класів пригадує і Сергій Бабко, футболіст, чемпіон міста й області, нині на пенсії:
– Клас у нас був бойовим, у 60-ті ми відстоювали якісь свої переконання, і навіть Тамара Лісненко, тогочасний директор школи, прислухалася до нас. Але нам пощастило не лише з нею. Наш останній класний керівник Олександра Єфремова стала справді тією людиною, яка змогла нас згуртувати так, що з восьмого класу і до сьогодні ми не втрачаємо з нею зв’язку, зустрічаємося досі. Хоча для неї ми були першим класом, і вона, як потім розповідала, навіть побоювалася нас.

Розповіли випускники нинішньої гімназії № 14 і про те, як вона стала спортивною:
– Школа, зведена на місці колишнього стадіону «Трудові резерви», мабуть, не могла стати іншою, – каже Сергій Бабко. – У нас було два викладачі фізкультури, завдяки яким і мої однокласники, і я полюбили спорт і змогли досягти певних успіхів. Це Борис Лимар і Павло Рибченко, якого, на жаль, уже нема серед нас. Вони були фізкультурниками від Бога. Завдяки їхнім старанням діти легко включались у змагання між собою і досягали кращого результату. На стіні біля спортзалу висіла величезна таблиця з переліком усіх класів, де зараховувалися бали за індивідуальний і загальнокомандний заліки. Перед нею завжди було багатолюдно – всіх цікавило, хто і які результати має.

На завершення святкування на сцені відбулося вручення відзнак і грамот, а також головного подарунка від міської влади – сертифіката на отримання мультимедійного проектора, який Олександр Мамай вручив директору гімназії Вірі Піддубній.
Сергій Лещенко, 24.11.2014, 13:313085
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень