26 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Килимова феєрія в українській столиці

У Київському національному музеї народного декоративного мистецтва відкрилася виставка відомого художника-килимаря Олександра Бабенка. Митець створює унікальні килимарські вироби у народних мотивах, додаючи творам неповторних авторських барв.

Олександр Бабенко порадував своєю майстерною грою учасників відкриття виставки.
Буяння щедрої полтавської природи, осяяної променями сонця, підсиленої мелодійним співом пташок, породило у свій час дивовижний полтавський килим. Люди створювали килими віддавна, аби прикрасити свої житла, серед зими внести у життя краплину літнього дня. Кожен ніс у собі закодований зміст – розповідь про повсякденність, а також генетичний код нації. Сакральним став символ древа життя, наступності поколінь, продовження роду. Найчастіше в полтавському килимі зустрічається образ птаха – символу вільнолюбності українців, пташиної вірності, схильності до пісень. Ці потужні мистецькі сили перепліталися у душі полтавців і породжували унікальну народну пісню, дивовижний народний килим, неймовірну вишивку.

Олександр Бабенко продовжує полтавські мистецькі традиції. Своєю творчістю він не руйнує усталені принципи килимарства, але вносить і новаторство. Його килими, приміром, завжди мають певний сюжет, який, споглядаючи уважно, зрештою розгадуєш. Це немов кінофільм, який можна дивитися роками і не втомлюватися. Назви килимів говорять самі за себе – «Осінні барви», «Квітуча земля», «Кобзарева пісня».

Одним з ключових образів у творчості Олександра Бабенка став козак Мамай. Ніхто не знає, чи існував він колись насправді, адже в істориків щодо цього багато гіпотез. Спільна лише одна: цей козак – уособлення незламного духу українства, вічної волі до боротьби з загарбником. Тож недаремно на відкритті виставки Олександр Бабенко виконав на бандурі народну пісню про козаків.

«Чорна рілля ізорана, кулями засіяна, гей!» – линула старовинна пісня залом музею, і здавалося, що то вже не ХХІ століття, а часи славетної Козаччини, так сумно і тужливо було на душі. Адже це не була історія минулого. Усе по тій же стежці ходять українці, борються з окупантом і голови свої складають у відважному бою.

Один із відвідувачів виставки професор Євген Антонович зауважив: «Зараз на Сході України точиться боротьба за нашу землю. Але день і ніч не згасає й інший фронт – фронт культурної боротьби. Адже тільки завдяки відродженню наших, українських, традицій ми покажемо собі й ворогові, що Україна була, є й буде!».

Виставка триватиме до 29 листопада, тож усі охочі можуть відвідати Київський музей народного декоративного мистецтва.

…Олександр Олексійович почав свій творчий шлях ще з дитячих років. Він продовжувач килимарської династії Бабенків. Мама митця Надія Несторівна – лауреат Шевченківської премії України, а килим її авторства прикрашає Блакитну залу ООН. Тому з дитинства Олександр Бабенко бачив творче повсякдення килимарської фабрики імені Клари Цеткін у Решетилівці і з радістю долучався до створення килимів. Після закінчення Харківського художньо-промислового інституту митець виставляв роботи не лише в Україні, але й поза її межами. Нині він викладач кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка.

Оксана Бабенко, студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім.І.Франка
Іван Мольченко, 24.11.2014, 14:421094
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень