27 березня 2017 • № 11 (1444)
Rss  

Як живуть майбутні зв’язківці?

Сьогодні, коли Україна фактично перебуває в стані неоголошеної війни, термін «захисники Вітчизни» повернув своє початкове значення, яке за мирні роки почало забуватися.

Проте всі якості, потрібні для захисту своєї Вітчизни, – сміливість, вірність обов’язку, братерство та знання своєї справи, – не з’являються самі собою, їх виховують. Одним із закладів, де над цим постійно працюють, став об’єднаний навчально-тренувальний центр військ зв’язку Збройних сил України, яким командує полковник Ігор Міцюк.

«Від зв’язківців на полі бою залежать усі»

Заняття у класі інженерної підготовки: тут курсанти вивчають фортифікаційні споруди, гранати, міни, способи розмінування та багато іншого.
Як і на будь-який військовий об’єкт, на територію об’єднаного навчально-тренувального центру військ зв’язку Збройних сил України так просто не потрапиш, вона суворо охороняється.

Нас на КПП зустрічає В’ячеслав Єрмачков, викладач навчального центру, начальник музею військ зв’язку. Він провів для нас екскурсію по всій території навчального центру, на якій також розташований і Військовий коледж сержантського складу. Начальник закладу підполковник Кирило Злобін розповів про щоденне життя його курсантів:
– Наш навчальний заклад – структурний підрозділ Державного університету телекомунікацій. Тому навчання у нас проводиться на кількох факультетах за різними напрямками. Нарівні із факультетом працює й коледж підготовки сержантського складу, там термін навчання становить 2,6 року, замість п’яти-шести в першому. Відповідно й замість звань «бакалавр», «спеціаліст» та «магістр» учні коледжу отримують звання «молодший спеціаліст».

На території навчально-тренувального центру військ зв’язку Збройних сил України навчання проходять і військовослужбовці-контрактники. Під час нашого візиту випускники саме завершили навчання, а нові курсанти ще не прибули. Також на території дислокується й батальйон територіальної оборони.

Закрийте зошити – бойова готовність!

Розмовляючи про будні, піднімаємося до аудиторій, у яких навчаються зв’язківці.

В одному із класів вивчають бездротовий зв’язок, саме проходить відпрацювання дій при бойовій готовності. Відбувається усе по-військовому чітко і злагоджено.

Звучить команда викладача, і двоє учнів займають свої позиці. Навпроти кожного – стіна приладів, які за легендою мають менш ніж за 5 хвилин забезпечити зв’язок.

Іще одна команда курсантів теж починає рух: в їхніх руках кабелі, перемикачі та кнопки змінюються неначе частини автомата, який розбирають на швидкість. Кілька секунд – і вимкнені апарати починають рокотати, загоряються контрольні лампи, зелені екрани осцилографів починають відстежувати коливання: апаратура готова до виконання бойових задач.

– Такі тренування, – пояснює викладач коледжу Василь Яковлєв, – потрібні для того, щоб довести дії до автоматизму, адже реальна бойова обстановка буде набагато напруженішою, без підготовки боєць може розгубитися у стресовій ситуації.

Ефективно протистояти стресу тут навчають чи не на кожному кроці. Адже від цього залежить робота, а іноді й життя однополчан.

Про це не з чуток знає Марина Петрова, викладач англійської мови для миротворчих підрозділів навчального центру:
– На заняттях, – розповідає Марина Олександрівна, – ми приділяємо найбільше уваги тому, без чого робота в міжнародній місії неможлива. Навчаємо слухачів спеціальних фраз та алфавіту, проводимо відпрацювання за сценаріями. Це найулюбленіша частина навчання. Наприклад, слухачам дається сценарій, мовляв, ситуація критична, є поранений, потрібно викликати гелікоптер. І вони в ролі диспетчера та солдата виконують завдання, усе потрібно робити швидко та за правилами, аби зрозуміти одне одного.

Методику навчання, до речі, розробляла сама викладач фактично з нуля. Її ефективність підтвердили миротворці, повернувшися зі служби. Вони ж допомагають вдосконалювати методику: привозять із собою літературу, а головне – сучасну техніку, яку вивчають на заняттях.

«Не знаєш – навчимо!»

Життя військового непросте, і повністю до нього звикнути під час класних занять неможливо. Тому до дисципліни курсантів привчають постійно. Нарівні із хлопцями таку підготовку проходять і представниці прекрасної статі. Одна з них – курсант третього, випускного, курсу військового коледжу за спеціальністю «Комп’ютерна інженерія» Руслана Кішик:
– Моя молодша сестра завжди любила військову справу, вона й подала мені таку ідею вступити сюди, – розповідає Руслана. – Що мені подобається, так це те, що тут працює принцип «не знаєш – навчимо». Якщо в тебе щось не виходить, тебе із цим не кинуть напризволяще: і викладач, і учень разом працюють на результат.

Головна складність, за словами курсантів, – напружений графік: у будні підйом о шостій, сніданок, пари із дев’ятої до 14-ї, обід, далі самостійна підготовка до занять на наступний день. Відбій о 22-й.
– Тільки після завершення самостійної підготовки можна піти у звільнення: вийти погуляти до міста… принаймні тим, хто добре навчається, – уточнює Руслана. – Хто має погані оцінки, лишається займатися, поки їх не покращить.

На вихідних курсантам дозволяють «розслабитися»: підйом на годину пізніше – о сьомій.

«Найпрактичніший музей»

Є на території навчального центру і музей військ зв’язку. Це, як ми переконалися, не просто одна з аудиторій: він займає площу близько 300 квадратних метрів та має дві експозиції. Найбільші експонати – радіостанції, знаходяться просто неба, менші – в ангарі. Загалом тут вдалося зібрати майже три тисячі експонатів.

Призначення у багатьох із них подвійне, просто так вони не стоять:
– Це й експонати музею, і полігон, на якому відпрацьовують усі завдання, із якими військовослужбовці зустрічаються на бойовому чергуванні, під час служби, – розповідає В’ячеслав Єрмачков.

Один із таких «працьовитих» експонатів – радіостанція Р-161. Вона тричі на тиждень виходить на тренувальні сеанси зв’язку із миротворцями, які перебувають за межами України.

Слугує музей іще одній меті: тут проводять початкову військову підготовку для учнів полтавських шкіл. Навіть молодші класи, у чиєму розкладі таких предметів ще немає, залюбки приходять сюди на екскурсії.

Є в розкладі майбутніх зв’язківців і фізична підготовка та, звісно ж, стрільби. Одне слово, за час підготовки курсанти встигають опанувати багато знань, потрібних і на полі бою, і в цивільному житті, – загалом усе те, що необхідно, аби стати справжніми захисниками Вітчизни.
Сергій Лещенко, 10.12.2014, 13:026870

Коментарі (0), додати коментар

Залиште коментар:

Ваше ім’я:
Текст:
18+7=  (введіть результат обчислення)
Додати коментар

Інші статті за 10.12.2014

· Вікторина «Знаю Полтаву»: підсумки першого етапу (12:47)
· Ретро-вікторина «Знаю Полтаву» (12:53)
· Полтавське комунальне БТІ святкує другу річницю (13:15)
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<лютий 
Опитування

Більше матеріалів якого змісту ви б бажали бачити на сайті "Полтавського вісника"?

Інтерв'ю з цікавими особистостями
Статей про історію Полтави
Політичних оглядів
Листів від читачів газети
Розширену афішу культурних заходів
Новий літературний розділ
Анекдоти від полтавців

Проголосувати та переглянути результати.