22 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

«Чари недоспіваної пісні»

Саме про це йшла мова на літературно-музичному вечорі під назвою «Душа у пісню перелита», присвяченому 390-літтю від дня народження нашої славної землячки Марусі Чурай, який на День Соборності України відбувся у ПОУНБ ім. І. П. Котляревського. Вела захід Галина Вовченко, провідний бібліотекар відділу соціокультурної діяльності, побудувавши програму так, що присутні змогли ознайомитися з двома точками зору на життя і творчість Марусі Гордіївни. Треба додати, що ці погляди кардинально протилежні та існують з Х!Х ст. у колі науковців та краєзнавців. Про це розповідала книжкова виставка «Чари недоспіваної пісні», представлена у літературній вітальні бібліотеки, де проходив захід. Галина Василівна зробила короткий огляд книжок та періодичних видань, показаних на ній.

Ганна Барська, завідувач науково-дослідного експозиційного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, оповідаючи відомі факти про життя піснетворки, зачитала уривок з Гетьманського Універсалу, де йшла мова про помилування Марусі Чурай… Ганна Михайлівна належить до прибічників першої точки зору, які вважають Чураївну дівчиною з легенди. Ганна Барська зупинилася у своїй бесіді і на суперечках стосовно встановлення пам'ятника Марусі, що точилися в Полтаві у 2006 р. Вона розповіла, що встановлений пам'ятник біля театру імені Миколи Гоголя, є символічним, збиральницьким.

А от Віра Мелешко, кандидат філологічних наук, завідувач кафедри української літератури ПНПУ ім. В. Короленка, - прибічниця іншої точки зору. Віра Анатоліївна не лише вірить у існування Марусі Чурай, а й доводить феномен невмирущості її пісень. Цьому й була присвячена її доповідь на вечорі. Пані Віра зупинилася на двадцяти піснях, що приписувані Марусі Чурай. Серед них такі відомі, як « «Засвіт встали козаченьки», «Грицю, Грицю, до роботи», «Ішов милий горонькою», «Посіяла огірочки», «Летить галка через балку», «Зелений барвіночку», інші, що пов`язані з життєвими подіями Марусі Чурай. Віра Анатоліївна зокрема сказала:» Пісні Марусі близькі між собою. В них – передчуття, або сам факт розлуки: похід, відлучився, розлука-зрада… Існує легенда, що Маруся говорила і переходила на вірші. Чураївна розмовляла співаючи…» А ще пані Віра повідала читачам бібліотеки таємниці старовинних пісень, зокрема «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». До речі, сюжет цієї пісні став поштовхом для написання понад 50-ти літературних творів. А ще Віра Анатоліївна поділилася цікавими фактами про свято Колодія, про яке йдеться у цій пісні. За життя Марусі обряд Колодія був справжнім святом, освяченим церквою, традиційно відбувався у будні, належав до традиційного архаїчного прошарку дохристиянських вірувань і звичаїв. Тривало воно 7 днів. Стільки ж триває дія у пісні... У цьому святі переважало оптимістичне начало - кінець зими і початок весни.

На літературно-музичному вечорі прозвучали пісні Марусі Чурай, як « Віють вітри, віють буйні», « В кінці греблі шумлять верби», « На городі верба рясна» у виконанні солістів хору ветеранів Ленінського району «Полтавські пісняри». Так через пісні читачі бібліотеки дізнавалися про трагедію поетки, котра покохала нерівного собі за духом чоловіка і, виступаючи проти зради Гриця, виступала за Україну.

Оксана Кравченко, 26.01.2015, 12:151036
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень