22 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Про Григорія Ксьонза дізналися більше…

Ще донедавна ім’я самобутнього художника з Миргорода Григорія Ксьонза було відоме лише в колах колекціонерів живопису. Та стараннями одного з них – полтавця Сергія Козлова – нині творчість митця відкривається і широкому загалу. Слава про нього «повернулася» й до земляків художника. Так, восени минулого року в селі Токарі, де провів останні роки і помер Григорій Ксьонз, було відкрито меморіальну дошку на приміщенні місцевого храму. Тоді ж селяни вперше побачили і деякі роботи талановитого майстра.

Сергій Козлов представив книгу про Григорія Ксьонза.
А тим часом Сергій Козлов продовжував свою пошукову роботу. І своєрідним підсумком цієї подвижницької справи стала виставка у Духовно-культурному центрі Свято-Успенського собору Полтави, на закритті якої презентували й книгу «Григорій Ксьонз. Ювілейне видання», видану українською та англійською мовами. Це найповніше видання, що розповідає про творчий шлях майстра і презентує його твори.

Виступаючи на урочистостях, Сергій Козлов навів і деякі нові дані про життя художника, які вдалося з’ясувати нині.

– Так, досі вважалося, що Григорій Петрович помер у жовтні 1946 року, але недавно в архівах вдалося знайти документи, що був похований у Токарях 10 березня 1947 року. Тобто прожив іще півроку… Ще одна цікава деталь: у нього була сестра Одарка, але прізвище її… Ксьонзенко. Чому в них різні прізвища? Мене це зацікавило… Почав працювати з архівами, фотознімками, які у 80-ті мистецтвознавцю Кіму Скалацькому передала сім’я Ксьонза… Імовірно, що й Григорія Петровича прізвище було Ксьонзенко, але на цю деталь раніше не звернули уваги. Так він і залишився для нас Ксьонзом. У його сестри Одарки був син – Володимир Кир'ян, який жив у Сагайдаку. На жаль, він помер ще 2002 року, але, побувавши у селі, я з’ясував, що живі-здорові його діти – Надія та Анатолій Кир'яни – троюрідні племінники Григорія Ксьонза. І сьогодні ми раді їх тут вітати!

Почесними гостями заходу стали троюрідні племінники художника – Анатолій Володимирович та Надія Володимирівна Кир’яни (на передньому плані).
Цікаво, що Надія Володимирівна, яка нині живе у Києві, – письменниця і журналістка, авторка багатьох поетичних збірок. Вона зізнається, що донедавна навіть і не знала, що їхній родич – така відома у мистецькому середовищі людина. Лише в Полтаві вона побачила так багато зібраних разом картин митця. З хвилюванням Надія Володимирівна прочитала присутнім кілька віршів із власної збірки, присвячених і її бабусі Одарці, портрет якої теж залишив після себе Григорій Ксьонз.

– Я виросла фактично на його трьох портретах – своєї бабусі Одарки, її брата і мого батька, які були в нашому домі, – каже Надія Володимирівна. – Але донедавна я навіть не знала, що Григорій Петрович писав ще й ікони…

На думку Сергія Козлова, цінність портретів художника ще й у тому, що на них не просто люди, але й змальовані чудові краєвиди рідного краю, на тлі яких і малював своїх земляків Ксьонз.

Загалом уже відомо про більш як 380 робіт Григорія Ксьонза. На жаль, чимало з них за межами України. Так, понад 20 робіт перебувають у приватній колекції у США, ще близько 20 – у Росії, 12 – у Канаді, є вони і в Словаччині, Ізраїлі, Японії, багатьох інших країнах світу.

Про творчість Григорія Ксьонза, її значення для Полтавщини й України говорили архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, заступник голови обласної ради Володимир Микійчук, голова обласного відділення Спілки художників України Юрій Самойленко.

Сам же Сергій Козлов переконаний: з часом ми дізнаємося ще багато цікавого про Григорія Ксьонза і його творчість.

Виступає архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір.
Віталій Скобельський, 09.02.2015, 16:041265
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень