26 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Олександр Мамай: Чужої біди не буває!

У Полтаві з'явилося багато людей, чиї долі назавжди змінили події, які відбуваються в нашій країні: анексований Крим, бойові дії в зоні антитерористичної операції. Людей, які змушені залишати рідний край, які втратили роботу, домівку і навіть рідних та близьких, називають вимушеними переселенцями. Як живеться цим людям у нашому місті? З цим питанням ми звернулися до міського голови Олександра Мамая.

– Олександре Федоровичу, полтавці знають, що в місті є приїжджі з АР Крим, Луганської та Донецької областей. Скажіть, чи багато таких людей проживає нині в Полтаві?
– У зв'язку зі складною ситуацією в зоні антитерористичної операції, а ми всі з вами щодня з екранів телевізорів бачимо невтішні новини, до Полтави щодня прибувають вимушені переселенці. На 23 лютого таких людей офіційно було зареєстровано 7 653 особи, з них 1675 дітей. Та ви маєте розуміти, що ця цифра постійно змінюється, адже до міста щодня прибувають нові переселенці.

– Цифра нібито і невелика. Та одразу виникає питання: а де ці люди живуть? Адже, мабуть, найперша проблема при переїзді, з якою стикаються біженці, – це де знайти житло?
– Так, це справді серйозне питання. В основному вони оселяються в рідних, друзів, знайомих. Приємно зазначити, що серед полтавців є багато небайдужих людей, які надавали і власне житло, й особисті дачі для проживання вимушених переселенців. Улітку керівництво навчальних закладів – ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Полтавської державної аграрної академії, Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва, Полтавського технікуму харчових технологій Національного університету харчових технологій, Полтавського нафтового геологорозвідувального технікуму ПНТУ ім. Юрія Кондратюка, Аграрно-економічного коледжу Полтавської державної аграрної академії, Полтавського професійного ліцею, Державного професійно-технічного навчального закладу «Полтавське вище професійне училище ім.А.О.Чепіги», ПТУ №4, ПТУ №9 – відгукнулося на прохання й на період літніх канікул учнівської та студентської молоді надавало гуртожитки закладів для тимчасового проживання особам та сім'ям вимушених переселенців. Є й ті, у кого була можливість придбати для себе власне житло, дехто винаймає помешкання.

– Ці люди стикаються не лише з проблемою пошуку помешкання для проживання, а й з іншими труднощами. Як міська влада допомагає у розв'язанні таких питань?
– Саме з метою швидкого реагування на потреби вимушених переселенців у міськвиконкомі була створена моніторингова група, яка оперативно розв'язує питання, що виникають. До неї входять усі структурні підрозділи, що обслуговують вимушених переселенців. Координатор по роботі з переселенцями – Полтавський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

А питань справді багато. Це і навчання дітей, і медичне обслуговування, і соціальні виплати та виплати пенсій, працевлаштування, побутові проблеми. Над розв'язанням цих питань і працює міська влада.

Так, завдяки зусиллям управління освіти міськвиконкому, діти вимушених переселенців із зони АТО влаштовані до дитячих садків та шкіл. 153 малят нині відвідують дошкільні навчальні заклади, 460 дітей навчаються у полтавських школах, 32 дитини – у позашкільних навчальних закладах. Від полтавської міської влади всі діти з сімей переселенців отримали набори канцтоварів до 1 вересня та були запрошені на новорічні ранки.

Велику роботу проводять полтавські заклади охорони здоров'я, діяльність яких координує управління охорони здоров'я міськвиконкому. Усім, хто цього потребував, була надана та надається медична допомога в міських поліклініках та лікарнях, проведено медичні огляди. А це 2261 особа. З них 257 проліковано в стаціонарних відділеннях лікувально-профілактичних закладів міста. У нашому місті вже є жінки-породіллі з числа внутрішньо переміщених осіб. 51 жінка стала щасливою матір'ю. Уся медична допомога здійснюється за рахунок міського бюджету.

Серед вимушених переселенців є багато людей пенсійного віку, якими опікується Пенсійний фонд, саме він займається переведенням пенсій. 2 924 особам переведено пенсійні виплати до Полтави.

Серед тих, хто приїжджає до обласного центру, є багато осіб та сімей, які користуються пільгами, передбаченими законодавством. Це і матеріальна допомога по догляду за дітьми до трьох років, і виплати одиноким матерям, і виплати у зв'язку з інвалідністю тощо. Так, в управліннях праці та соціального захисту населення зареєстровано 6 143 особи. 4 702 особи зареєстровані для отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг.

Ми з вами розуміємо, наскільки складне зараз питання працевлаштування. 308 чоловік, яким надала послуги Державна служба зайнятості, отримали довідку про взяття на облік як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, отримали послуги в міському центрі зайнятості. З них мають статус безробітного 218 осіб, з яких 204 мають право на отримання допомоги по безробіттю.

– Олександре Федоровичу, ми з вами розуміємо, що, кидаючи свої оселі, люди не завжди мали змогу взяти з собою найнеобхідніше: одяг, предмети особистої гігієни чи предмети побуту. Як розв'язується це питання?
– На превеликий жаль, були випадки, коли люди приїжджали, як кажуть, у чому в хаті стояли – без одягу та коштів. І цілком зрозуміло, що їм потрібна була допомога. Лише у грудні 2014 року надійшов перший транш від міжнародного донора для надання гуманітарної допомоги вимушеним переселенцям. А до цього часу гуманітарну допомогу надавали звичайні мешканці Полтави. Приносили і продукти харчування, зокрема домашню консервацію, крупи, цукор, дитячі іграшки, канцтовари, посуд та постільну білизну, взуття та одяг. 423 особи отримали гуманітарну допомогу від полтавців. Від душі дякую таким небайдужим: Олександрі Вікторівні Басенко, Олесі Володимирівні Маловій, Ларисі Віталіївні Добридень, Катерині Сергіївні Князевій, Вірі Пантелеймонівні Дубініній та сім'ї Васіних. Вони не лише самі долучилися до цієї доброчинної справи, а й організовували своїх знайомих, друзів та сусідів! Перераховувати всі прізвища буде довго, але я щиро дякую всім полтавцям, які показали себе чуйними та гостинними. Особливо ж відзначу наших мудрих пенсіонерів! За своє довге життя кожен з них зазнав значних випробувань. Хтось пережив Велику Вітчизняну війну, хтось – післявоєнний голод та складні часи післявоєнної відбудови країни. Та і зараз, усі ми знаємо, їм прожити на свої пенсії нелегко. Однак, незважаючи на матеріальні труднощі, саме пенсіонери виявилися найщирішими. Дехто приносив кілька кілограмів цукру або крупи, дехто власноруч зварене варення, переконуючи, що воно смачне та корисне для дітей, а були й такі, що змогли принести лише пачку печива! Уявляєте, у людини ледь вистачає коштів для себе, а вона турбується про інших. Ось вам приклад справжньої активної громадянської позиції й небайдужості! Це ті, з кого нам треба брати приклад.

Протягом грудня 2014 та січня 2015 року в ПД «Листопад» міська влада спільно з благодійною організацією «Світло надії», Товариством Червоного Хреста України видала надану ООН гуманітарну допомогу: продуктів харчування – 1 500 наборів, теплого одягу для дорослих – 128 наборів, теплого одягу для дітей – 180 наборів, засобів особистої гігієни, ковдр та теплих курточок для дорослих – 500, 255 наборів постільної білизни, ковдр. І це не просто цифри, насамперед це щоденна клопітка понаднормова робота багатьох полтавців. Адже потрібно було прийняти вантаж, розфасувати, обдзвонити всіх людей, пояснити їм, як знайти місце видачі гуманітарної допомоги, провести вчасно її видачу. Працювати доводилося без обіду, інколи допізна, обдзвонювати людей з власного телефону, щоб вони якомога швидше отримали очікувану допомогу. Так, у розвантажуванні, фасуванні та видачі гуманітарної допомоги брали участь і працівники та педагоги навчальних закладів міста, і учнівська та студентська молодь, і лікарі та працівники культури. Я так детально це розповідаю, щоб ваші читачі зрозуміли, що це складна праця, якої на перший погляд не видно, але яка надзвичайно потрібна. Ми маємо усвідомлювати, що полтавці не байдужі до чужого горя. Та і розуміємо, що чужого горя не буває. Це наш громадянський обов'язок.

Я мав змогу зустрітися з вимушеними переселенцями у ПД «Листопад», де висловив свої слова підтримки й особисто від себе, і від усієї громади. Усі полтавці щиро співчувають людям, які зазнали стільки лиха, і готові допомогти всім, чим можна. І ця робота продовжується!

– На останок нашої зустрічі підкажіть, куди необхідно звертатися людям, які бажають надати допомогу вимушеним переселенцям або ж стикнулися з цією проблемою?
– З питаннями, які виникають, можна звертатися до Полтавського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, що у приміщенні міськвиконкому (вул. Жовтнева, 36, каб. 146,
тел.56-25-13). Там вам нададуть необхідну консультацію та в разі потреби направлять до того структурного підрозділу, який допоможе у розв'язанні питання, що виникло. А взагалі всі структурні підрозділи налаштовані на швидке реагування по наданню допомоги вимушеним переселенцям!
А ще на завершення нашої бесіди додам, що легко сварити президента, міського голову, працівників установ, давати оцінку та говорити, що все не так. Змінюймо світ на краще, починаючи з себе! Будьмо добрішими одне до одного, толерантнішими, щирими! І пам'ятайте: ми, полтавці, українці, лише тоді чогось варті, коли ми – разом!

Вікторія Зінченко
Іван Мольченко, 27.02.2015, 13:352323
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень