19 червня 2019 • № 24 (1560)
Rss  

«10 негренят»: Може варіюватися кількість, але не якість

Кожен відпочиває в комфортний для нього спосіб: хтось ходить до спортзалу, другий – у походи, третій, лежачи на дивані, перемикає телеканали. А дехто не уявляє свого життя без творчого пошуку і витрачає на нього кожну вільну хвилину свого життя.

Дуже добре, якщо така людина має лідерські якості та здатна згуртувати навколо себе певну кількість однодумців. Саме про такий колектив однодумців і піде розмова, а нашим героєм став переможець музичного рок-марафону «Полтавський прорив», «Ансамбль чорномазого імпровізу «10 негренят» в особі засновника та лідера гурту Романа Радіна. У невимушеній атмосфері за чашкою кави кореспондент «ПВ» поставив Роману декілька запитань, аби зрозуміти самому і пояснити читачам, як у неспішній Полтаві могло народитися настільки яскраве, драйвове та оригінальне музичне явище, як «10 негренят».

– Вітаю, Романе, для початку поясни ось що: ви називаєтесь «10 негренят», але під час останнього виступу вас на сцені було значно менше. Навіщо ви вводите потенційного відвідувача ваших виступів у оману?
– Привіт-привіт, так, нас насправді не десять, а набагато більше, адже ті, хто останнім часом найчастіше з’являються на сцені, – далеко не повний склад колективу, адже є багато музикантів, які грали з нами раніше, є й такі, що грають із нами час від часу, але від цього не перестають бути членами групи. Герман Хорунжий (тромбон, сопілка), Максим Чугунов (барабани, перкусія), Станіслав Похідня (акордеон, бек-вокал), Юрій Ольховий (бас-гітара) та я (гітара, вокал) – це п’ять осіб, саме стільки влазить до легкового автомобіля, коли ми поспішаємо на концерт.

– Як, коли і в кого виникла ідея створення колективу?
– Усе почалося з того, що чотири роки тому я перебрався до Полтави із Сімферополя. Живучи у Криму, завжди щось із кимось грав, переважно це були блюзові колективи, тож хотілося знайти однодумців і тут. Зрештою блюзу не вийшло, але результатом особисто я цілком задоволений. Перший, із ким ми почали імпровізувати, – широковідомий у вузьких колах трубач Фелікс Бродський. Саме тоді й виникла ідея зібрати «10 негренят», але нас було тільки двоє, явний недобір.

Узагалі-то набір музикантів до колективу здійснювався в досить неординарний спосіб – Фелікс знайомив мене із полтавськими музикантами, я пропонував їм із нами пограти і дивився, що із цього виходить. При цьому ні манера гри, ні навіть інструмент, на якому грав гість, до уваги не бралися. Спочатку ми зігрались із перкусіоністом Ярославом та альтисткою Анею, почали шукати бас-гітариста. Ярослав запросив пограти Стаса, я послухав і спитав, чи грає він іще на чомусь. Виявилося, що грає він на 19 інструментах, із них ми обрали акордеон. Стас запропонував на роль бас-гітариста Германа, який залишився в колективі як тромбоніст, а роль бас-гітариста виконував на тубі знайомий Германа з музучилища. Проте нам частенько говорили, що з бас-гітарою та барабанами ми звучали б цікавіше, і в групі з’явилися Макс та Юра.

– Як часто «10 негренят» вирушають на гастролі?
– Ми із задоволенням їздимо із концертами до інших міст, але останнім часом через складну політичну ситуацію це стало проблематичним. Ми були вимушені скасувати кілька концертів у Криму та на Сході, в інших регіонах зараз теж не дуже сприятлива ситуація для гастролювання. Найближчі виступи заплановані в Чернігові та Києві.

– Розкажи про вашу участь у рок-марафоні «Полтавський прорив».
– «Полтавський прорив» – серія концертів-змагань полтавських рок-гуртів, організованих за системою плей-оф. Тобто на концерті виступає декілька груп, одна із яких визнається найкращою і переходить у наступний раунд. Узагалі-то все, що пов’язано із цим проектом, відбулося якось дуже раптово, ми підійшли до участі без якихось амбіцій, просто було приємно зайвий раз виступити в Полтаві. Виступили, перемогли у відбіркових турах, вийшли в фінал і «опа-на!» – стали переможцями. Головним призом стала зйомка відеокліпу на будь-яку пісню. Головна проблема, що з’явилася після перемоги, – записати якісний аудіотрек, на який згодом і буде знятий кліп. А для того, аби записатися, необхідно зібрати та примусити попрацювати весь наш «циганський табір». Але особисто я продовжую вірити, що колись цей кліп обов’язково побачить світ.

– До речі, про записи. У вашому доробку десятки пісень, але професійних записів зовсім немає. Коли нарешті вийде перший альбом «10 негренят»?
– Відповідаючи на це питання, потрібно пояснити, навіщо ми взагалі всім цим займаємося: ні заради грошей, ні заради так званої популярності, а винятково через те, що нам це в «кайф». Нам подобається спілкуватись один з одним, разом подорожувати, грати музику, дарувати частинку свого позитиву ближнім. Тобто ми таким чином відпочиваємо. А записуватися – це вже робота, звісно, потрібно напружитись і змусити себе це зробити. Ми вже якийсь час готуємося до запису першого альбому, але, мабуть, через те, що ритм життя полтавців досить неспішний, робимо це повільніше, ніж варто було б.

– Які найближчі плани колективу?
– Плани змінюються дуже швидко, одні народжуються, інші забуваються, на щастя, перших трохи більше. Головний стратегічний план – продовжувати жити так, як нам подобається: творити, подорожувати, знайомитись із новими цікавими людьми та частіше всміхатись, адже жити із похмурим обличчям не діло. Серед інших планів – зіграти концерт на орбіті Плутона, узяти участь у будівництві підводного міста, отримати «Греммі» в номінації «Найатлетичніший рок-колектив», випустити діамантовий вінил-диск і багато чого іншого…
– Дякую за цікаве спілкування, бажаю всім без винятку планам збутися в найближчий період.

Павєл Москалюк, 11.03.2015, 11:18813
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень