15 липня 2019 • № 28 (1564)
Rss  

Український козак і письменник. 190 років від дня смерті Василя Гоголя-Яновського

Василь Опанасович Гоголь-Яновський народився 1777 року в мальовничому козацькому хуторі Купчин неподалік славетного Миргорода. Так само, як і його відоміший сучасник Іван Котляревський, він кілька років навчався у Полтавській семінарії. Уже у десятилітньому віці син писаря Миргородського полку Опанаса Яновського був записаний до козацького реєстру значковим товаришем Війська Запорозького. Як відомо, його більш далекий пращур Євстафій (Остап) Гоголь був гетьманом Правобережної України протягом 1675–1679 рр. З огляду на імперську політику російського уряду щодо поглинання автономної козацької України наприкінці 1787 року, батька письменника зарахували корнетом армії Російської імперії. Невдовзі Василь Гоголь-Яновський намагався вступити до Московського університету, але ця спроба була невдалою. Як і те, що не зміг він отримати за станом здоров'я і престижну військову службу, а саме: бути зарахованим до імператорської гвардії. У 1799 році Василь Гоголь-Яновський перебував на цивільній службі в чині титулярного радника при Малоросійському поштамті. У 1805 році, коли батькові Миколи Гоголя виповнилося 30 років, він вийшов у відставку, маючи поважний чин колезького асесора.

Уже з юних літ Василь Гоголь-Яновський мріяв бути поетом і розпочав писати вірші. У юності цікавився різноманітною літературою, багато читав. З часом батько Миколи Гоголя стає відомим на Полтавщині автором багатьох рукописних комедій, водевілів і віршів українською та російською мовами. Один із літературних творів Василя Гоголя-Яновського під назвою «Простак, або Хитрість жінки, перехитрена солдатом» побачив світ уже після його смерті – його опублікували 1862 року в петербурзькому журналі «Основа». Ця п'єса написана українською мовою, хоча російські персонажі розмовляють російською, а дяк спілкується своєрідним суржиком – сумішшю російської та церковнослов'янської мов. А неповторний комічний ефект створювали спроби російських персонажів говорити українською (як тут не згадати нещодавніх українських політичних реалій!).
Василя Опанасовича знали не тільки як українського письменника, а також як і дотепного оповідача й анекдотчика. За словами сучасників, він мав неперевершену «гумористичну жилку». До Яновщини неодноразово заїжджали знайомі родини Гоголів-Яновських лише заради того, щоб послухати цікаві та смішні оповіді від батька Миколи Гоголя. Дружина Василя Опанасовича Марія Іванівна неодноразово засвідчувала його «веселий характер». А його донька Ганна казала, що її батько був людиною «гарною, моральною і правдивою».

Певний час батько Миколи Гоголя був секретарем і довіреною особою Дмитра Прокоповича Трощинського – міністра наділів, юстиції і фінансів Російської імперії, сенатора і т. д. Протягом 1806–1814 років він навіть періодично жив і працював у родовому маєтку
Трощинського в Кибинцях Миргородського повіту. Крім того, що Василь Опанасович допомагав управляти великим маєтком «козака-вельможі» (так його назвав Тарас Шевченко) Трощинського й особливо його театром, він також відповідав за проведення традиційного ярмарку в сусідніх Сорочинцях.

З 1812 року Василь Гоголь-Яновський разом із Василем Капністом були режисерами й постановниками заснованого Дмитром Трощинським у Кибинцях театру. Тут батько Миколи Гоголя показує себе не лише як талановитий театральний режисер, а й як вправний актор.

На жаль, Василь Опанасович був дуже хворобливим. До весілля з майбутньою дружиною він два роки хворів на пропасницю. Очевидно, це вплинуло на те, що із 12 народжених дітей у подружжя Гоголів-Яновських лишилося жити тільки четверо, зокрема із шести народжених хлопчиків – лише один Микола. Під час загострення хвороби Василь Опанасович їздив лікуватися до Сорочинців, Миргорода та Лубен. Під час однієї з таких поїздок він і помер, що трапилося в Кибинцях 31 березня 1825 року. 15-річний Микола писав тоді до матері з Ніжина: «Я сей удар перенес с твердостью истинного христианина… Оставшись же наедине, я предался всей силе безумного отчаяния. Хотел даже посягнуть на жизнь свою, но Бог удержал меня от сего…».

Спроби віршування вже у молоді роки, бажання стати літератором, схильність до жартів, знання і вживання анекдотів у повсякденному житті – все це було передано українським письменником і козаком Василем Опанасовичем Гоголем-Яновським своєму геніальному синові у спадок.
Світлана Тренич, 06.04.2015, 14:331150
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень