21 квітня 2019 • № 16 (1552)
Rss  

«Рік тому нас було троє, нині — півсотні»: підсумки роботи і плани «Полтавського батальйону небайдужих»

Найвідоміша волонтерська організація Полтави «Батальйон небайдужих» днями відзначила рік своєї діяльності. З цього приводу 2 квітня волонтери провели невелику прес-конференцію, на якій підбили перші підсумки роботи, поділилися новинами та окреслили перспективи розвитку.

Тепер «ГО»

– Коли ми тільки починали, нас було троє, нині – півсотні людей працюють поряд із нами у різних підрозділах, – розповідає Олександра Сиротенко, координатор ГО «Команда небайдужих».

За рік, що минув від створення організації у березні 2014-го, волонтери справді досягли чимало: загалом за цей час передали допомоги на суму близько 4 млн грн, і щотижня з Полтави до зони АТО відправляють до п'яти тонн необхідних речей, їжі, ліків. Географія доставки – практично весь Схід країни.
– Люди самі приходять, допомагають своєю технікою, часом, – розповідає координатор Наталія Святцева. – У нас немає такої практики, що ми ходимо з проханнями до різних організацій. Однак сьогодні маємо змогу допомагати – на тиждень кілька машин із допомогою вирушають у різні точки. У нас у голові не вкладається, яку площу ми охопили.

Така активна діяльність врешті-решт привела волонтерів до рішення про необхідність офіційно оформити свою роботу.
– У лютому ми провели збори координаторів і ухвалили рішення зареєструвати громадську організацію, – розповіла координатор Наталія Гранчак. – Мова про це йшла давно, але великої потреби реєструватися не відчували, адже більшу частину роботи ми здійснювали від імені церкви. Якби не підтримка церкви, нам довелося б реєструватися раніше, адже без документів ми діяти не змогли б.

Пояснили вони й причини зміни назви.
– Нині наша організація називається ГО «Команда небайдужих», – продовжила Наталія Гранчак. – Замінити слово «батальйон» нам порадили закордонні колеги. Там через нього нас одразу сприймають як військову організацію, це суттєво зашкодило б нам у отриманні допомоги, грантів.

Ще однією причиною зміни назви волонтери називають і зміну наступної діяльності: після завершення війни вони хочуть спрямувати свої сили на різноманітні добрі справи. Нагадаємо, що першу спробу «небайдужі» вже провели, організувавши 28 березня суботник.

Добро має бути «з кулаками»

Координатори ГО «Команда небайдужих»: Наталія Святцева, владика Федір, Наталія Гранчак та Олександра Сиротенко.
Ще однією темою для обговорення стала небезпека волонтерської роботи. Про них розповіла координатор Олександра Сиротенко, яку між собою у батальйоні називають «службою безпеки». Її обов'язки – безпосереднє спілкування з бійцями, а також перевірка даних людей, яким направляють допомогу. Останнє, кажуть волонтери, зовсім не зайва перестраховка:
– У нашій практиці було чимало випадків, коли хлопці нікуди не їхали, але приходили у військовій формі і без відповідних документів вимагали речі. Коли ж ми питали про документи чи казали, що необхідно перевірити інформацію, вони йшли до інших волонтерів, розповідаючи, які ми погані.

Пригадали й один із подібних неприємних випадків:
– До міста, нібито у відпустку, приїхав хлопчина. Мав із собою зброю. Волонтери знайшли йому житло в Полтаві, а потім звернулися до нас по допомогу. Поки я перевіряла його дані, виявилося, що ця людина – аферист і шахрай.

Під час руху колони батальйону «Донбас» у місце призначення він просто приєднався до неї. У військовій практиці це називається «заєць». Увійшовши в довіру, він обікрав бійців, продав ці речі, а потім приїхав до Полтави і заходився просити допомогу. Закінчилося це тим, що приїхали хлопці з батальйону «Донбас» і шахрая заарештували. Звісно, волонтери, які його прихистили, дуже переживали, вони ж хотіли допомогти, а виявилося, що пригріли озброєного злочинця.

Такий графік, враховуючи кількість звернень, багатьох волонтерів ставить на межу фізичного та емоційного виснаження.
– Я чув розмови наших волонтерів, – каже владика Федір, – так розмовляють люди, які повернулися з фронту. Навіть на відпочинку, у кафе вони обговорюють, де яка бригада стоїть, хто куди поїхав, де які обстріли. Розумом вони там, на фронті.

Щоб зарадити ситуації, в організації збираються відправляти волонтерів, які найбільше цього потребують, на реабілітацію. Проте поки замість цього допомогу надали бійцю 3-ї механізованої бригади Андрію Хижняку, який майже без виїздів провів у зоні АТО цілий рік:
– У нас була можливість реабілітувати двох дівчат, але вони відмовилися. Зате нам удалося допомогти артилеристу Андрію, який із квітня, цілий рік, з короткими виїздами додому, перебував у полі. У селі Тоненьке вони забезпечували прикриття донецькому аеропорту. Нині він завершує двотижневий курс реабілітації у клініці професійних захворювань.

У цьому напрямку волонтери планують працювати й надалі, адже відсутність фізичних поранень ще не запорука того, що людина, котра пройшла через бойові дії, зможе повернутися до мирного життя.
– Щиро дякуємо всім небайдужим полтавцям, які довіряють нам, жертвують кошти, приносять речі та продукти. Саме завдяки їм ми можемо реалізовуватися як волонтери і служити на благо всієї країни, – кажуть добровільні помічники.
Сергій Лещенко, 09.04.2015, 13:49805
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30
<березень