12 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Чемпіон України з карате — полтавець!

Історія неймовірного успіху й перемоги – зовсім поряд із нами. Подвиг може бути красивим, але не менший він, коли складається із щоденних перемог за багато років. І титул чемпіона України з карате серед спортсменів з вадами слуху – нагорода, заслужена полтавцем Максимом Беленком багаторічними тренуваннями, характером і волею.

Максим Беленок.
– Виступаючи в цих змаганнях, я, по суті, змагався не на рівних з іншими учасниками, адже, крім того, що маю проблеми зі слухом, ще й хворію на дитячий церебральний параліч, – розповідає Максим Беленок. – Спортсмени з вадами слуху з інших позицій практично здорові, і це складно – змагатися з ними на рівних. Аби не підводила координація рухів, мушу бути максимально зосередженим і спокійним. Якщо вдається досягти цього медитативного стану, тільки в цьому разі можна боротися за перемогу. Перемагати хочеться! Укотре доводити собі – я це можу!
Таких, як Максим Беленок, – одиниці. Діагнози лікарів зазвичай звучать як вирок – тільки спеціалізована освіта у спеціальних закладах. Та ні він сам, ні його родина свого часу не пристали на таку пропозицію – юнак закінчив загальноосвітню школу, хоч як тяжко було, а потім і доволі успішно Полтавський національний педагогічний університет за спеціальністю дошкільне виховання і трохи пізніше – Полтавський університет економіки і права за спеціальністю соціальний працівник. Навчання не було простим – конспектувати й слухати лекції, коли чуєш завдяки слуховому апарату, – випробування. Та він упорався, вкотре переміг і тільки усміхається, згадуючи ті щасливі роки студентства і своїх педагогів з вдячністю за розуміння.

Освіта знадобилась, адже для молодого педагога знайшлась унікальна робота абсолютно за фахом – уже багато років поспіль Максим Беленок працює з дітьми в Центрі ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів (створеному на базі дитячого садка № 59). Запросила його на цю роботу Любов Січкар, директор закладу, в якому є група дітей з порушеннями слуху, група з опорно-руховими проблемами, є інші категорії малят з особливими потребами. Вони обожнюють свого тренера, доброго й турботливого, але водночас і вимогливого, бо як ніхто Максим розуміє, скільки його вихованцям доведеться боротися за своє повноцінне активне життя.

Доля самого Максима посилала йому чимало випробувань – довелось і в Італії попрацювати, та єдине, що зрозумів у тій гарній сонячній країні, – там потрібні здорові й дужі. Знайти себе в чітко регламентованому італійському суспільстві не вдалося – тож вирішив повертатися додому.
Завдяки спорту свого часу переміг дитячий параліч. Ще зовсім хлоп’ятком пішов слідом за батьком-військовим і старшим братом до спортивної секції. Було з кого брати приклад, адже ще юнаком старший брат Максима здобув власний чемпіонський титул у боксі. І його тренер взяв на себе відповідальність – прийняв до групи молодшого брата, ризикуючи, бо медичну довідку-дозвіл на заняття спортом малому ніхто не давав. Навпаки, лікарі попереджали, що такий травматичний вид може дуже негативно позначитись на стані здоров’я, та Максим Беленок уже почав перемагати – і цей солодкий смак успіху переважив і дозволив вибудувати власний життєвий шлях усупереч усім засторогам.

Спортивна кар’єра Максима Беленка розпочалась активно зі створенням у нашій країні руху «Інваспорт». На Полтавщині цю організацію очолює Олександр Верещака. Завдяки саме його наполегливості й ініціативі Максим Беленок уперше потрапив на міжнародні дефлімпійські змагання. Приїхати й одразу перемогти не вийшло, адже карате як вид спорту традиційно поширене у країнах Сходу, тож у Китаї змагатися було надзвичайно складно. Та вже за кілька років наполегливої праці Максим Беленок став срібним призером на XХІІ літніх дефлімпійських іграх у Софії (Болгарія). За виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України він був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня Президентом нашої держави.

Тренує команду каратистів Микола Богодистий. Він вважає, що його хлопці гідні перемог і медалей, адже викладаються на повну. Сам Максим завдячує наставнику, як і всім тренерам, які з дитинства направляли його в спорті. Бути вдячним – це теж одна з істин філософії східних єдиноборств, до когорти яких належить і карате.

А потім була травма і цілий рік вимушеного простою, бо цього вимагала постопераційна реабілітація. Спорт – жорсткий. Немає перемог – вибуваєш зі збірної. Так сталося з Максимом, у грудні минулого року йому повідомили, що за відсутності участі в змаганнях протягом року він звільнений зі збірної країни. І цей такий жаданий чемпіонський титул повертає полтавця Максима Беленка в команду, його знов чекають міжнародні турніри і нові перемоги.

– У моєму віці змагатися вже не просто, – говорить він. – Так, 36 років – це досвід, але приходять нові спортсмени, яким 20, і в них гарячіший запал, більше витривалості. Але головне – в голові, я знаю, що можу боротись, я хочу боротися й перемагати, значить, я чемпіон!
Володимир Сулименко, 22.04.2015, 14:06646
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад