10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Колишню ремісничу управу, можливо, уберегли леви

Ви впізнали будівлю на старому фото? Завдяки пошуковій роботі краєзнавця Бориса Тристанова цей знімок 1920-х років з архівів мистецтвознавця і музейника Стефана Таранушенка можуть тепер побачити шанувальники старовини. Мабуть, уперше за час існування рубрики «Ретро-погляд» ми споглядаємо знімок… дворового фасаду споруди. Під час недавніх зйомок охоронець сусіднього складу-магазину «Магія світла» перепитав, для чого фотографую, а от на території професійно-технічного училища №10 до перехожих звикли. Саме на цьому місці, звідки зроблено фото, до війни пролягала головна алея парку імені Луначарського. Одне слово, досить інтригувати, це – дворовий фасад будинку на Жовтневій, 34.

На розі Кобеляцької (нині Фрунзе) й Олександрівської (нині Жовтнева) вулиць з'явився двоповерховий особняк у стилі російського класицизму пізнього періоду. У різних джерелах (у яких саме, розповімо далі) зустрічаються три версії дати його спорудження – 1836, 1838 та 1844 роки. На головному фасаді будинку є частина, що виступає, з пілястрами і стилізованим фронтоном. На фасадах під вікнами першого поверху розміщені ліпні прикраси. У центрі дворового фасаду створений балкон-лоджія зі стилізованими колонами, які спираються на аркаду першого поверху. Особняк належав одному з найбагатших громадян міста купцю Абраму Варшавському (пізніше – його сину Марку). Спочатку це була будівля Товариства взаємного кредиту купців, згодом зайнята ремісничою управою, на чолі якої був ремісничий голова, котрого переобирали кожні три роки.

На українських землях у Російській імперії за законом з 1852 року в містах і містечках існували ремісничі управи. Вони відали справами цехів, надавали дозвіл займатися тим чи тим ремеслом. Ремісник, який не мав звання майстра і не записався до цеху, не мав права керувати ремісничим закладом, тримати робітників та виставляти вивіску. Порушники штрафувалися на користь цеху. Кожен міг залишити цех, коли хотів, міг і повернутися до нього. Протягом першої половини XIX століття кількість цехів була в основному стабільною. А от кількість робітників у них постійно зростала.

А ви знаєте, що на будівлі колишньої ремісничої управи 27 барельєфів із парними зображеннями крилатих левів над вікнами другого поверху на всіх чотирьох стінах? Вважається, що зображення царя звірів на споруді охороняє її. Можливо, це здасться дивним, але будинок на Жовтневій, 34, після війни 1941–1945 років залишився зовні відносно не ушкодженим. Хоча дерев’яні перекриття вигоріли, коробка була в задовільному стані. В архівах є чимало фотографій парадів кінця 1940-х – початку 1950-х років, де колони трудящих проходять повз нашу будівлю. Чомусь її облюбувало партійне керівництво міста і встановлювало коло неї трибуну. Одного разу сталася неприємна історія, коли будинок ремісничої управи не тільки хотіли виключити зі списку пам’яток архітектури, а й узагалі розібрати.

Ішов 1953 рік, а за реставрацію споруди на Жовтневій, 34, ніхто не брався, хоча вона з 1951 року була закріплена за трестом їдалень та ресторанів. Після Травневих свят стурбовані мешканці поскаржилися міським чиновникам, що в людному місці обвалюється стіна (обрушилися кілька цеглин дворового фасаду і деталі ліпнини головного фасаду). Була створена слідча комісія на чолі з головним архітектором Полтави Л. Вайнгортом, який мав бути відповідальним за цю проблему, але справа не зрушувалася з місця. Причиною став бюрократичний пінг-понг, бо пам’ятку архітектури не можна ж без дозволу чіпати. Почитаєш доповідну Вайнгорта, голова обертом піде: «…дайте вказівку Міськжитлуправлінню, щоб Міськкомунжитлбуд чи Ремконтора зробили першочергові роботи зі зняття аварійних частин архітектурних деталей зі сторони двору та вулиці Фрунзе. Ми ж тільки провели обміри». Зрештою в міськраді терпець урвався, і заступник голови Б.Драченко порекомендував не обмежуватися напівмірами, а взагалі розібрати коробку. Вчасно заступився начальник обласного управління архітектури М.Завалій. Він дипломатично написав: «Виконком має прийняти рішення із вказівкою мотивів, бо треба обґрунтувати на Раді Міністрів УРСР, чому потрібно розібрати пам’ятку архітектури Республіканського значення №11». У міськраді, звичайно ж, таких спеціалістів не знайшлося, а тут і рятівне коло кинула кондитерська фабрика ім.Кірова, яка взялася відбудувати пам’ятку як житловий будинок для своїх працівників.
На фото 1920-х років: дворовий фасад будинку колишньої ремісничої управи на Жовтневій, 34.
Проект, розроблений Облміськсільпроектом (автор – архітектор П.П.Черняховець), затвердило Міністерство промисловості продовольчих товарів УРСР 20 вересня 1954 року. До речі, у протоколі засідання архітектурної комісії значиться, що споруда зведена в 1836 році. Житлова площа об’єкта склала близько 500 метрів квадратних, вартість – 752 тисячі карбованців. У 1956 році при завершенні будівництва переглянули проект, надмірностей не знайшли, кошти використані доцільно. Зверніть ще раз увагу на старе фото: прибудовну частину південно-східного крила в новому проекті розібрали. Над аркоподібними вікнами другого поверху крилатих левів не було, тобто в 1956 році на будинку з’явилися шість нових пар цих тварин.

Востаннє дамоклів меч над будинком колишньої ремісничої управи навис у 1961 році. У країні тоді йшла хвиля руйнування церков, і надійшов наказ виключити зі списку пам’яток архітектури в Полтавській області вісім об’єктів. Таких у Полтаві знайшли чотири, серед яких і реміснича управа, яка в списку значиться 1844 року побудови. Пройшли роки, і будівлі повернули статус пам’ятки архітектури, щоправда, місцевого значення. До речі, у цьому списку реміснича управа згадується як така, що побудована 1838 року.
Володимир Сулименко, 22.04.2015, 14:161023
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад