15 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

«Грація» — чотири десятиліття перемог!

Ювілей – це прекрасно, а ювілей колективу, який звикли вважати еталоном елегантності та краси, – це неймовірне очікування дива й феєрії! Народний ансамбль спортивного бального танцю «Грація» психолого-педагогічного факультету Полтавського національного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка під керівництвом головного тренера – заслуженого працівника культури України, лауреата національних і міжнародних конкурсів, судді міжнародної категорії, професора Петра Горголя – знаний і шанований у світі бальних танців. Серед його вихованців чимало багаторазових чемпіонів України, призерів чемпіонатів СРСР, фіналістів чемпіонатів Європи і світу, які нині працюють у різних країнах.

Ансамбль «Грація» – призер Кубка світу серед команд формейшн (2003), переможець відкритого чемпіонату світу (2007), чемпіон європейської федерації спортивного танцю (2010), восьмиразовий володар Кубка України, шестиразовий чемпіон України. Колектив презентував українське мистецтво в Нідерландах, Чехії, Литві, Австрії, Німеччині, Люксембурзі, Білорусі.

Про власне ювілей, що планується відзначити на сцені театру ім.М.В.Гоголя вже 2 травня, передсвяткові приготування й дух переможців, який дає своєму колективу незмінний тренер, нам розповіла учасниця легендарного колективу, студентка кафедри хореографії ПНПУ ім.В.Г.Короленка Ірина Ляшенко.

– Ірино, які особливі якості формує «Грація» у вихованців ансамблю?
– «Грація» – це колектив з великою історією, традиціями й талантом. Чимало відомих людей у юності танцювали в «Грації», багато випускників працюють нині за кордоном. Думаю, завдяки саме нашому тренеру Петру Горголю рівень нашого колективу й тримається вже протягом 40 років. Він не здає позицій, опікується молоддю, адже це надзвичайно виснажливо – раз у раз знову набирати абсолютно новий склад, аби довести рівень виконання до чемпіонського!

– Як більше себе позиціонує Петро Горголь, як керівник чи наставник?
– У нього непростий характер, сильний, вимогливий, принциповий. Але водночас, коли він у гуморі, може кількома словами розрядити напруження від утоми, коли ми всі вже не витримуємо навантажень. Наче й тримає дистанцію як педагог і тренер, але ми знаємо, що кожного підтримає й допоможе, коли ситуація буде справді складною. Надзвичайно педантичний, мені навіть складно пригадати, щоб він пропустив заняття чи репетицію або запізнився хоч на декілька хвилин.

Ми любимо нашого керівника, адже він допомагає поєднувати навчання в університеті й дозволяє кожному реалізуватися в мистецтві. Для кожного танцівника це важливо! Інакше ми обрали б собі набагато простіші професії. При підготовці відповідальних виступів буває непереборна втома, і тільки наш тренер уміє створити психологічну атмосферу, коли ми вже на останніх акордах музичного супроводу розуміємо: завдяки його передбаченню, інтуїції й правильним діям ми знову впорались! Уже на першому курсі навчання в університеті мені пощастило в складі нашої команди виступити на відкритому чемпіонаті в Києві, і коли ми стали володарями чемпіонського титулу, це окрилило.

– Університет підтримує ваш колектив?
– Викладачі часто наголошують, що ми стали не тільки візиткою психолого-педагогічного факультету, а й усього університету – ми постійно беремо участь у всіх університетських заходах, міських, нерідко виступаємо по всій Україні. Це цікаве й змістовне життя, сповнене позитиву й емоцій, – глядач бачить на сцені вибух енергії, але для втілення цієї краси, відшліфування рисунку постановки, трюків, кожного руху доводиться чимало попрацювати.

– Що потрібно, аби стати танцівником?
– Велике бажання! Танець – це мова рухів, за допомогою якої можна розповісти чарівливі історії, висловити почуття, освідчитись, створити магію, яка залишиться з глядачем надовго після виступу. Формейшн у цьому сенсі дещо інший – у цьому стилі більше уваги приділяється синхронності й складності композиції, тіло має витримувати шалений темп і навантаження. Ча-ча-ча, джайв, пасадобль змінюються дуже швидко, і кожен танець ти маєш пережити в цілком іншому характері, коли румба – це про кохання, ча-ча-ча більш грайливий, а пасадобль має запалювати справжню потужну пристрасть.

– У якому віці навчатися бальних танців уже не візьмуть?
– У кожному танцювальному клубі в наш час існує велика кількість хобі-класів, де немає жодних вікових обмежень. Танцювати можна і в сто років, аби хотілося! А дітей на танці приймають десь із чотирьох-п’яти років, і це для дитини дуже корисна, розвиваюча дія, адже ритміка й координація рухів дитини завдяки танцям стає досконалішою.

Випускники «Грації» тим і цікаві, що отримують диплом педагога-хореографа, нас навчають, аби через деякий час ми самі почали працювати з дітьми. По суті, від нас залежить майбутнє бальних танців – нечасто усвідомлюємо, але це шалена відповідальність!

– На хореографа можна вчитися заочно?
– Складно, але можна – у багатьох з моїх колег по навчанню вже є робота за фахом, вони викладають у дитячих садках, школах, студіях, ансамблях. Цікаво й приємно, що багато зі студентів приїздять з області й навіть з інших регіонів України. Отримавши цей досвід – школу ансамблю «Грація», вони продовжать цю традицію у своїх колективах. Педагоги нашого університету надзвичайно майстерно викладають нам хореографічні дисципліни – ми з щирою вдячністю приймаємо такі професійні й життєві уроки.

Бажаю випускникам невпинного творчого зростання. Якщо вони закінчили нашу кафедру, то стали професіоналами, я в цьому впевнена! Нам, тим, хто танцює в легендарній «Грації» й навчається зараз, – прагнути й здобувати нові перемоги! А Петру Степановичу Горголю бажаю залишатися вишуканим і оптимістичним, даруючи свої наснагу й талант новим поколінням, які прийдуть до «Грації» за десять чи 20 років!
Павло Миронов.

Юрій Бондар.
Павло Миронов, керівник спортивно-танцювального центру «Діамант»:

– «Грація» – це завжди урочисто й на високому рівні. Уже коли проминули роки, тепер уповні усвідомлюю той досвід і рівень, які формував у нас цей колектив, розумію тренера, керівника Петра Горголя, котрий давав ці життєві уроки власним прикладом – як поводити себе в різних ситуаціях, які вимоги перед собою ставити. У 1980-ті роки це був елітний колектив, до складу якого було важко потрапити. На думку спадає традиційний конкурс на сцені театру ім.М.В.Гоголя «Парад грацій», що на міжнародному рівні проводив Петро Горголь, – неможливо було дістати квитки, зала була переповнена, люди просилися пустити їх хоча б до ложі освітлювачів. Окрасою тих свят ставали запрошені зіркові пари і двохденний турнір. Сила «Грації» й криється в рідкісному поєднанні сили колективного мистецтва й спорту, особливій академічності виконання бальних танців. Бажаю ансамблю й надалі вирізнятися досконалістю виконання й залишатися особливим для свого глядача!

Юрій Бондар, президент спортивно-танцювального клубу «Фестиваль»:

– Згадую не лише сьогодення «Грації», а й Валентина Шрамка, який стояв біля джерел колективу, чудових танцівників, що влилися до складу «Грації», прийшовши з Палацу піонерів. Серед них була й Світлана Кравченко – нині художній керівник Полтавської обласної філармонії. «Грація» за ці десятиліття створила особливий еталон танцювального рівня майстерності й культури танцю. Надзвичайно багато людей завдячують рокам, проведеним у ансамблі, подальшим життєвим успіхам. Не всі стали танцювати професійно, не всі працюють тренерами, але тримати спину і вірити в перемогу ми вчилися в «Грації»!
Марія Бойко, 30.04.2015, 14:401292
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад