26 травня 2019 • № 21 (1557)
Rss  

Два герої — два льотчики-аси

Це унікальне фото передав редакції колишній працівник Полтавського технікуму керівних кадрів (нині аграрний коледж управління і права) Ілля Шапченко. Серед студентів – два Герої Радянського Союзу – Іван Бабак і Григорій Дольников. Вони разом воювали, товаришували й після війни, а Дольников не раз приїздив до свого бойового побратима в Полтаву. Під час одного з таких візитів вони й зустрілися зі студентами технікуму.
Іван Бабак у роки війни.

Григорій Дольников у роки війни.
Але якщо про нашого земляка, бойового льотчика Івана Бабака, його подвиги та драматичну фронтову долю ми не раз писали, то Григорій Дольников став відкриттям і для нас, журналістів. Адже існує версія, що саме він був прототипом героя відомого оповідання Михайла Шолохова «Доля людини», яке завдяки екранізації Сергія Бондарчука (з ним же і в головній ролі) стало класикою радянського кінематографу.

Доля Григорія, котрий потрапив у німецький полон після того, як його літак збили під Каховкою, і справді як дві краплі води повторює сюжет шолоховського твору. З тією лиш різницею, що героєм оповідання був звичайний водій, а Дольников – бойовий льотчик. До речі, у полоні Дольников приховав своє справжнє прізвище, назвавшись саме… Соколовим. А далі, як кажуть, за текстом. Лише втік Дольников-Соколов з полону не після вбивства «шефа», якого возив, і не на машині, а під час нічного привалу при конвоюванні до концтабору, убивши вартового.

Пізніше він потрапив до партизанського загону і лише у квітні 1944 року знову повернувся у рідний полк, де його вважали загиблим.

Загалом здійснив за час війни 160 бойових вильотів, брав участь у 45 боях, збив 15 літаків против-ника особисто й один у парі. Недарма позивний у нього був Горачий (на білоруський манер, адже сам Дольников родом з Білорусі).

Після війни продовжував службу у військовій авіації. Очолював Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу МО СРСР, був заступником головнокомандувача ВПС із навчальних закладів. До речі, звання Героя Радянського Союзу Дольников удостоєний лише 1978 року – за мужність і відвагу, виявлені в роки війни, та високі результати в освоєнні бойової техніки. Помер генерал-полковник авіації Григорій Устинович Дольников 23 березня 1996 року. А через п’ять років не стало і його бойового побратима Івана Бабака.

Про нашого земляка Дольников писав: «Він став моїм другом на все життя: людина лицарського, героїчного, самовідданого ставлення до свого обов’язку перед Вітчизною – Іван Ілліч Бабак. Його бойові якості не обмежувалися особистою сміливістю й умінням з певністю вражати ворога: він швидше за інших сформувався і як відмінний вихователь у колективі, адже за професією Іван був учителем. На фронті вчив і мене!».

…Якось один болгарський письменник запитав Григорія Дольникова: «Невже й справді можна випити три стакани горілки без закуски і відразу не сп’яніти до безпам’ятства?». «Коли робиш це під дулом автомата, знаючи, що тебе через хвилину можуть розстріляти, то ще й не таке можливе!» – відповів тоді Горачий.

Віталій Скобельський, 13.05.2015, 13:48742
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень