17 січня 2019 • № 3 (1539)
Rss  

ПОНД: кому заважає замісна терапія?

Депутати обласної ради на останній сесії не продовжили контракту з головним лікарем Полтавського обласного наркодиспансеру Ігорем Мацицьким. Причиною конфлікту, що призвів до цієї ситуації, стало питання доцільності замісної підтримуючої терапії (далі ЗПТ) для наркозалежних.

Так, громадські активісти закидали Ігорю Анатолійовичу, що за час впровадження цієї програми зросла кількість наркозалежних, зокрема серед молодих людей, та звинуватили у виносі метадону з лікувального закладу.

Що ж насправді являє собою ЗПТ і чи справді звинувачення активістів мають підстави, ми розпитали в заступника головного лікаря з медичної частини Стелли Галиновської, котра вже понад 20 років працює в наркології.

– Стелло Борисівно, розкажіть, будь ласка, що взагалі являє собою ЗПТ і коли вона була впроваджена на Полтавщині?
– Замісна підтримувальна терапія – один зі шляхів профілактики ВІЛ/СНІДу. Реалізація цього виду лікування регламентована Постановою КМУ №589 від 3.06.2005 «Про затвердження порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів». Наказом МОЗ від 13.04.2005 №161 «Про розвиток та вдосконалення замісної підтримувальної терапії для профілактики ВІЛ/СНІДу серед споживачів наркотиків» та ін. Окрім цього, відповідно до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 735-р., замісна підтримувальна терапія прийнята ключовим компонентом державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року.

На підставі вищезазначених нормативних документів та низки наказів Департаменту охорони здоров'я Полтавської ОДА спеціалістами наркологічної служби спільно з фахівцями НУО програма ЗПТ була запроваджена у Полтавській області. На сьогодні цей вид медико-соціальних послуг надається в рамках виконання заходів «Обласної програми протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у Полтавській області на 2012-2015 роки» та «Обласної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки». Тож Полтавщина стала одним із пілотних регіонів, де почала впроваджуватися ЗПТ, і проходив цей процес досить успішно.

– Що таке замісний препарат? Тобто чим ви замінюєте важкі наркотики?
– Це лікарський засіб, що має властивості опіатного агоніста. Це може бути повний опіатний агоніст – метадон або частковий (агоніст – антагоніст) – бупренорфін. Метадон ідентичний з опіатами, але має період напіввиведення з організму 24-36 годин. Такий довгий період напіввиведення дозволяє приймати його раз на добу. Головними ефектами метадону стають полегшення потягу до наркотику, пригнічення синдрому скасування (так званої «ломки») та блокування ейфоричних ефектів, пов'язаних із вживанням опіатів. Бупренорфін у деяких країнах доступніший за метадон. Експерти віддають йому перевагу при лікуванні молодих наркоманів, а метадону – при довгостроковому лікуванні осіб із більшим стажем вживання наркотиків. Але порівняно з бупренорфіном застосування метадону легше контролювати та в більшості країн він набагато дешевший.

– Головного лікаря наркодиспансеру звинуватили в тому, що із закладу метадон виносять та продають.
– Винести метадон звідси неможливо. Кожна пігулка – суворо підоблікова. Ми видаємо препарат наркозалежним у відповідності до дози, призначеної фахівцем. При цьому пігулки розчиняють у воді й дають випити пацієнту. Після цього перевіряється ротова порожнина. Дві медсестри записують дозу, час і прізвище пацієнта, який отримав препарат. І в такому разі мова про винесення метадону з території наркодиспансеру – абсурд. Крім того, немає жодного доведеного факту того, що хтось продавав наш метадон. Це підтверджено звітами сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків (далі – БНОН) за минулий та цей роки.

– Стелло Борисівно, інше звинувачення стосувалося того, що за час дії програми впровадження ЗПТ зросла кількість наркозалежних на обліку у вашому закладі і що на наркотики «підсадили» чимало молоді.
– По-перше, що стосується збільшення кількості наркозалежних. Річ у тому, що після впровадження програми ЗПТ до нас почали приходити ті, хто раніше не стояв на обліку, але після медичної експертизи у них діагностувалася наркотична залежність. По-друге, стосовно молоді, яку ми нібито підсаджуємо на метадон. Згідно з процедурою включення у програму ЗПТ, до неї ніяк не може потрапити людина, котра не має офіційно діагностованої лікарями наркозалежності. Тож як можна підсадити на наркотики тих, хто системний наркоман уже давно? Сьогодні в нас у програмі ЗПТ перебувають понад 550 людей, половина з яких – полтавці.

– Чи справді ЗПТ – менше зло, ніж звичайна наркоманія, і має позитивний ефект?
– Розумієте, метадон – це той же синтетичний наркотик, як і будь-який інший, і дія його на організм нічим не краща. Але! По-перше, ми маємо змогу контролювати прийом наркотику людьми, по-друге, у них зникає постійний потяг до того, аби піти грабувати та брати все, що погано лежить, а потім продати і купити чергову дозу. А коли голова не забита такими думками, людина трохи інакше поводиться: вона може працювати, виховувати дітей, стає менш агресивною. Я не стверджую, що ЗПТ – це рішення проблем наркоманії, вона не веде до одужання, проте це та альтернатива в боротьбі з поширенням ВІЛ/СНІДу та зменшенні рівня злочинності, що для нас сьогодні найбільш прийнятна. Наркоманія – це хронічна хвороба, і, на жаль, немає чарівної таблетки, яка позбавила б людину залежності. Але коли є хоч найменший спосіб мінімізувати шкоду від цієї біди, ми маємо його використовувати.

А стосовно закидів щодо того, що всі звіти можна купити чи підробити, то хочу зазначити, що до нас приїздили чимало делегацій із-за кордону, котрі щиро були вражені рівнем нашої діяльності в питанні реформування наркології. І повірте, їхні висновки – це висновки неупереджених і не зацікавлених у чомусь людей. Додайте сюди численні листи наших пацієнтів та їхніх рідних, котрі реально дякують за те, що ми повернули людину з вулиці в родину й дали спокій її близьким. Результати нашої роботи говорять самі за себе й відзначені на міжнародному рівні. Чому цього не бачать чи не хочуть бачити представники нашої влади, я можу лише здогадуватися.

Після розмови з лікарем ми пройшли в кімнату, де й відбувалася видача метадону. Тут я побачила різних чоловіків і жінок, але історії у всіх практично схожі: вживання важких наркотиків, кілька судимостей, діагноз «наркозалежність». Проте багато з них уже по шість-вісім років – у програмі ЗПТ. І практично всі говорять, що після того, як перейшли на ЗПТ, змогли почати інше життя: не без наркотиків, але без постійної «ломки» та пошуку грошей на чергову дозу. Запитала в одного з чоловіків, що саме чекав своєї черги: «А що буде, якщо раптом цю програму закриють?». Він відповів чітко і впевнено: «Полтава захлинеться від крадіжок. І я не гарантую, що не піду перший красти заради чергової дози».

Марина Зінченко
Іван Мольченко, 13.05.2015, 15:301575
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
<грудень